Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Міжнародні валютно-кредитні відносини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Золотовалютні резерви Національного банку України

Виконання основної функції Національного банку України - забезпечення стабільності гривні - зумовлює об'єктивну потребу в наявності золотовалютних резервів та управління ними.

В економічній літературі трапляються поняття: "міжнародні резерви", "золотовалютні резерви", "офіційні валютні резерви", які є тотожними за своєю економічною сутністю. Використання їх головним чином залежить від усталених звичаїв, що сформувалися в різних країнах. В Україні набув поширення термін "золотовалютні резерви".

Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України золотовалютний резерв - це частина національного багатства України, до складу якої входять активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і яка перебуває під контролем Національного банку та призначена для прямого чи непрямого регулювання платіжного балансу шляхом проведення валютних інтервенцій та інших цілей, передбачених законодавством України1. Використовують також інше визначення золотовалютного резерву: високоліквідні активи Національного банку в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та в монетарному золоті, що знаходяться в управлінні та обліковуються на балансі Національного банку.

Золотовалютний резерв Національного банку України містить такі активи:

- монетарне золото;

- спеціальні права запозичення;

- вільно конвертовану валюту у вигляді банкнот, монет, інших платіжних інструментів, а також коштів на рахунках і депозитах в іноземних банках;

- векселі, ноти, облігації (крім емітованих резидентами України), номіновані у вільно конвертованій валюті;

- інші вимоги у вільно конвертованій валюті, передбачені чинним законодавством України.

Основними резервними валютами для Національного банку є долари США, євро, СПЗ, швейцарські франки, англійські фунти стерлінгів, японські єни. Як базова валюта, тобто як валюта для підрахунку обсягу, визначення структури золотовалютного резерву, а також для складання звітності для міжнародних фінансових організацій використовується долар США.

Кошти золотовалютного резерву за джерелом формування поділяються на власні та залучені. До власних належать кошти, одержані:

- від купівлі іноземної валюти на валютних ринках;

- купівлі вільно конвертованої валюти в органів державної влади й управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює Національний банк;

- купівлі монетарного золота у зливках або брухту золота з його подальшим доведенням (афінажем) до якості монетарного металу;

- доходу від здійснення операцій із золотовалютним резервом.

Серед залучених коштів вирізняють:

- кредити міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних країн, фінансово-кредитних установ, інших кредиторів;

- депозити фінансово-кредитних установ;

- залишки коштів у вільно конвертованій валюті на рахунках органів державної влади й управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює Національний банк1.

Економічна сутність золотовалютних резервів насамперед залежить від їх призначення або мети їх створення та утримання. Згідно з положенням "Про основні принципи управління золотовалютним резервом Національного банку України", затвердженим постановою Правління НБУ від 11 вересня 2000 р. № 353, формування, збереження і накопичення золотовалютного резерву здійснюється з метою забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної грошової одиниці України - гривні, покращання кредитоспроможності України, створення сприятливих умов для здійснення зовнішніх запозичень, гарантування виконання Україною зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями, регулювання платіжного балансу України, проведення валютних інтервенцій у межах монетарної політики Національного банку.

Обсяги золотовалютних резервів Національного банку України у 2002-2010 р. показано на рис. 8.1.

Протягом 2009 р. обсяги золотовалютних резервів Національного банку України знизилися на 5038 млн дол. США (з 31 543 млн дол. США на початок року до 26 505 млн дол. США на кінець року) або на 16,0 %. Головними причинами зниження були покриття зведеного дефіциту платіжного балансу та продажу Національним банком України іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в обсязі 10,4 млрд дол. США. Основним джерелом поповнення міжнародних ре

Міжнародні резерви НБУ в 2002-2010 рр.

Рис. 8.1. Міжнародні резерви НБУ в 2002-2010 рр.

зервів було надходження протягом 2009 р. коштів від Міжнародного валютного фонду (за рахунок двох траншів та перерозподілу СПЗ) у сумі, еквівалентній 5,3 млрд СПЗ, або 8,3 млрд дол. США.

Протягом перших дев'яти місяців 2010 р. обсяги золотовалютних резервів Національного банку України зростали (до 34 679 млн дол. США). Головним джерелом їх збільшення була іноземна валюта, куплена на міжбанківському валютному ринку України в результаті валютних інтервенцій, які проводив Національний банк. Крім того, зведене сальдо платіжного балансу в II кварталі 2010 р. вперше стало додатним за період кризи (з IV кварталу 2008 р.) - 5,1 млрд дол. США, що зумовило відповідне зростання резервних активів за рахунок операцій. Додатковим фактором зростання став дохід, отриманий від управління міжнародними резервами, який у 2009 р. дорівнював 545,16 млн дол. США.

Основною метою управління міжнародними резервами було забезпечення оптимального співвідношення рівнів захищеності, ліквідності й дохідності, що забезпечувало виконання функцій Національного банку України, визначених чинним законодавством України.

У 2009 р. управління міжнародними резервами здійснювалося відповідно до "Інвестиційної декларації міжнародних (золотовалютних) резервів України на 2009 рік" з впровадженням активної інвестиційної політики, спрямованої на одержання додаткового доходу.

У 2009 р. міжнародні резерви зберігалися на рахунках банків-кореспондентів, а також у фінансових інструментах із довгостроковим кредитним рейтингом не нижчим, ніж рівень А. Контроль за кредитним ризиком забезпечувався шляхом встановлення кредитних лімітів на банки-контрагенти, а оптимальний рівень валютного та процентного ризиків - за допомогою диверсифікації міжнародних резервів. У 2009 р. Національний банк України продовжував розвиток мережі банків-контрагентів. Більша частина коштів золотовалютних резервів зберігалась у державних цінних паперах промислово розвинутих країн, а також у банках США, Швейцарії та Великої Британії.

У процесі управління золотовалютними резервами Національний банк використовував такі основні фінансові інструменти, як короткострокові депозити та цінні папери. У 2009 р. тривало збільшення частки цінних паперів у структурі міжнародних резервів. Структура золотовалютних резервів на 1 січня 2010 р. наведена на рис. 8.2.

Переважна частина монетарного золота НБУ зберігалася у сховищі Державної скарбниці, решта була розміщена у довгострокові депозити.

Загальна середня дохідність золотовалютних резервів за 2009 р. становила 1,9 %1.

Структура золотовалютних резервів на 1 січня 2010 р.

Рис. 8.2. Структура золотовалютних резервів на 1 січня 2010 р.

Метою управління золотовалютним резервом Національного банку є забезпечення оптимального співвідношення рівнів захищеності, ліквідності та дохідності золотовалютного резерву. Управління має забезпечувати виконання основної функції Національного банку та інших функцій, встановлених чинним законодавством України, а також не загрожувати стабільності та нормальному функціонуванню національних і міжнародних ринків1.

Здійснення великих за обсягом операцій із золотовалютними резервами Національний банк має узгоджувати з центральним банком-емітентом відповідної іноземної валюти з метою запобігання виникненню "інтервенційного ефекту" та створенню перешкод для грошово-кредитної політики останнього. Операції центрального банку також повинні відповідати процедурним, правовим, технологічним, етичним нормам учасників світових фінансових ринків.

Однією з цілей управління є забезпечення високого рівня захищеності золотовалютного резерву, що в свою чергу визначається:

- кредитним ризиком, тобто ризиком збитків, завданих унаслідок погіршення кредитної якості об'єкта інвестування золотовалютного резерву або неможливості виконання своїх зобов'язань контрагентом Національного банку;

- ринковим (валютним і процентним) ризиком, тобто ризиком збитків, завданих у результаті змін кон'юнктури фінансових ринків та відповідно до змін валютних курсів і процентних ставок;

- правовим ризиком, тобто ризиком збитків, завданих унаслідок часткової або повної втрати прав володіння, використання або розпорядження резервом у результаті тих чи інших юридичних проблем;

- операційним ризиком, тобто ризиком збитків, завданих у результаті порушень у роботі технічних і комп'ютерних засобів, помилкових або навмисних дій (бездіяльності) персоналу, форс-мажорних обставин тощо.

Для забезпечення контролю за кредитним ризиком, який Національний банк бере на себе у процесі управління золотовалютним резервом, встановлюються такі обмеження і вимоги:

- інвестиційний клас контрагентів і боржників Національного банку за операціями із золотовалютним резервом, як правило, має бути не нижчим за рівень АА - за класифікацією рейтингових агентств Fitch і Standard&Poor's (за класифікацією Moody's);

- мінімально прийнятний інвестиційний клас контрагентів і боржників Національного банку за операціями із золотовалютним резервом встановлюється на рівні А за класифікацією рейтингових агентств Fitch і Standard&Poor's (або А2 за класифікацією Moody's) крім операцій, які повністю забезпечені заставою або з постачанням проти платежу. Укладання угод з контрагентами або боржниками з інвестиційним класом нижче від зазначеного рівня за операціями із золотовалютним резервом не допускається;

- для кількісного обмеження кредитних ризиків установлюються кредитні ліміти за видами операцій на кожного контрагента та боржника, а також кредитні ліміти країн;

- на центральні банки-емітенти резервних валют кредитні ліміти не встановлюються;

- на країни-емітенти резервних валют кредитні ліміти країн не встановлюються.

Контроль за валютним ризиком здійснюється з урахуванням усіх балансових та позабалансових активів і зобов'язань Національного банку в іноземній валюті та монетарному золоті, а саме:

- з використанням валютної диверсифікації золотовалютного резерву - включення до золотовалютного резерву різних резервних валют і монетарного золота відповідно до нормативної валютної структури золотовалютного резерву;

- установленням граничного можливого відхилення фактичної валютної структури золотовалютного резерву від нормативної;

- щоденним розрахунком фактичної валютної структури золотовалютного резерву і контролем за її відхиленням від нормативної валютної структури;

Контроль за процентним ризиком здійснюється шляхом:

- установлення інвестиційного горизонту та максимальної дюрації нормативної інвестиційної структури золотовалютного резерву так, щоб мінімум з 95-процентною ймовірністю не допустити збитків унаслідок змін процентних ставок на фінансових ринках;

- щоденного контролю відхилень фактичної дюрації золотовалютного резерву від нормативної.

Ліквідність є однією з найважливіших характеристик золотовалютного резерву. В процесі управління висока ліквідність забезпечується такими діями, як:

- вибір резервних валют і прийнятних для Національного банку фінансових інструментів, що формують нормативні валютну та інвестиційну структури золотовалютного резерву;

- обмеження запланованого періоду інвестування золотовалютного резерву (інвестиційного горизонту) та середньозваженого строку повернення інвестованих коштів золотовалютного резерву (дюрації);

- моніторинг параметрів ліквідності резервних валют і фінансових інструментів та оперативне вилучення з нормативної валютної або інвестиційної структури тих резервних валют або фінансових інструментів, ліквідність яких погіршується;

- моніторинг стану фінансових ринків і контрагентів.

Додатковий рівень ліквідності золотовалютного резерву може забезпечуватися шляхом здійснення як позабалансових (постійно діючі кредитні лінії), так і балансових (peno, своп тощо) операцій.

Для оцінювання ефективності управління золотовалютним резервом використовуються показники дохідності. Дохідність визначається як відношення сукупного (реалізованого та нереалізованого) доходу від здійснення операцій із золотовалютним резервом до обсягу резерву.

Досягнення максимального рівня дохідності золотовалютного резерву є другорядним завданням порівняно із завданням забезпечення високого рівня захищеності та ліквідності.

Інвестиційна структура золотовалютного резерву - це сукупність прийнятних фінансових інструментів, у які інвестовані кошти золотовалютного резерву, або співвідношень обсягу фінансових інструментів у загальному обсязі резерву.

Для Національного банку є прийнятними фінансові інструменти, що з огляду на їх інвестиційні характеристики, а також рівень захищеності та ліквідності можуть використовуватися для інвестування коштів золотовалютного резерву, в тому числі:

- депозити на строк до 1 року в прийнятних для Національного банку іноземних банках з огляду на їх інвестиційний клас;

- конверсійні валютні угоди;

- прості форвардні угоди та операції своп строком до б місяців, які укладаються виключно з метою страхування валютних ризиків;

- угоди продажу, обміну, надання та отримання у кредит і під заставу: державних цінних паперів (казначейських векселів, нот, облігацій та ін.) без обмеження поточного строку до погашення, боржником або гарантом за якими є держава в цілому, Міністерство фінансів (казначейство), інше відомство центрального уряду, а також організації та адміністративно-територіальні суб'єкти, що мають державну підтримку (федеральні агенції США, федеральні землі ФРН), або центральний банк; боргових зобов'язань (векселів, депозитних сертифікатів тощо) з поточним строком до погашення не більше ніж 10 років, боржником або гарантом за якими є міжнародна фінансова організація (Світовий банк, ЄБРР, Банк міжнародних розрахунків тощо) або інший іноземний банк за умови, що Його зобов'язання повністю забезпечені державними позиками;

- угоди з похідними фінансовими інструментами, які укладаються виключно з метою страхування ризиків.

Для управління інвестиційною структурою встановлюється нормативна інвестиційна структура золотовалютного резерву, яка є оптимальною 8 погляду Національного банку та відповідає меті управління золотовалютним резервом.

У процесі управління золотовалютним резервом можуть використовуватися пасивна та активна інвестиційні стратегії. Сутність пасивної інвестиційної стратегії полягає у відтворенні нормативної структури золотовалютного резерву, активної - у відхиленні фактичної інвестиційної структури золотовалютного резерву від нормативної у межах, передбачених інвестиційною декларацією, для одержання додаткового доходу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси