Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Культурологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

АНТИЧНИЙ СВІТ

Великий культурний прорив Еллади

Грецькі боги

Грецька культура, починаючи з доби Ренесансу в Європі, сприймалася як історичне диво. Адже вона залишила, крім усього іншого, таку величезну кількість понять і термінів (фізичних, метафізичних, політичних, мистецьких), що дослідник античності Я. Бург-харт мав усі підстави сказати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо їхніми зворотами мови". Давня Еллада не лише продемонструвала чергову неповторну модель світовпорядкування — оригінальні і принципово нові способи вирішення важливих суспільних (державницьких, виховних, культурних) завдань, а й започаткувала новий тип духовності, в якому домінує культ краси й освіченості, змагальності (агоністики) і поваги до особистості. На відміну від Стародавнього Сходу, тут обстоювали раціональні форми поведінки, високий рівень майстерності в усіх сферах діяльності, універсалізм, свободу. Саме греки врешті-решт винайшли принципово новий вид діяльності — продукування ідей, що і сприяло надалі динамізму західної цивілізації.

Звісно, Греція, як і будь-яка велика культурна країна, починається зі своїх міфів. Задовго до появи так званого олімпійського пантеону в окремих общинах вшановувалося чимало місцевих богів. У міру оформлення міфології та релігії місця вшановування богів ставала лише епітетами до їх імен (наприклад, Артеміда Ефеська. Аполлон Дельфійський). Найвищий розквіт античної міфології припадає на П тис. до н. е. — на крито-мікенську культуру, коли остаточно складається пантеон богів, які живуть па сніжній та багатоущелинній горі Олімп і підпорядковані владі одного бога, "батька людей і богів" — Зевса. Космогонічні уявлення греків принципово не відрізнялися від уявлень багатьох інших народів. Вважалося, що спочатку існували Хаос, земля (Гея), підземний світ (Тартар) та життєве начало (Крос). Гея породила небо із зірками — Урана, який став першим володарем світу, чоловіком Геї. Від Урана та Геї народилося друге покоління богів — титани. Титан Кронос (бог землеробства) скинув владу Урана. В свою чергу, діти Кроноса — кроніди Аїд, Посейдон, Зевс, Гестія, Деметра і Гера під проводом Зевса подолали Кроноса і захопили владу над Всесвітом. Таким чипом, олімпійські боги — третє покоління божеств, кожне з яких має свою суворо визначену функцію. Верховним божеством став Зевс — володар неба, грому та блискавок; Посейдон вважався богом вологи, що зрошує землю і моря; Аїд (Плутон) — володарем підземного царства; дружина Зевса Гера була покровителькою шлюбу; Гестія — богинею домашнього вогнища; Деметру шанували як покровительку землеробства, дочку якої Кору (Персефону) викрав Аїд і вона стала його дружиною. Від шлюбу Зевса і Гери народилися Геба — богиня юності, Арес — бог війни, Гефест — бог торгівлі, і покровитель ремісників, особливо ковалів, брехунів і крадіїв, ораторія і спортсменів, який також відводив душі небіжчиків у підземний світ. Серед нащадків Зевса особливо вирізнявся Аполлон — бог світлих засад у природі, названий ще Фебом (тим, що сяє), який вважався покровителем мистецтв, богом-лікувальником та водночас богом, що приносить смерть, поширюючи епідемії. Роль Аполлона з часом зростала і він почав витісняти Зевса. Сестра Аполлона — Артеміда, богиня полювання і покровителька молоді. Афіна, що народилась із голови Зевса, вважалася богинею мудрості, всіляких раціональних засад, але й війни (на відміну від неї, Арес уособлював нерозважливу відвагу). Постійною супутницею Афіни була богиня перемоги Піке, символ мудрості Афіни — сова. Перед Афродітою, що народилася з морської піни, схилялись як перед богинею кохання і краси.

Для грецької релігійної свідомості не характерна ідея всемогутності божества, оскільки над світом олімпійських богів панувала безлика сила — Доля (Ананка). Боги у греків мали фізичне тіло, жили в певному місці, їм властиві були звичайні людські якості, і навіть вади та недоліки, а іноді і суто людські проблеми. У греків не було спеціального прошарку священнослужителів (лише жерці, пов'язані з певними містеріями) і ставлення до богів було іншим, ніж у більш стародавніх народів!" Грек міг виявляти щодо богів гнів і навіть фамільярність, особливо у часи, коли з'явилися міфи про героїв (Геракла, Тесея), які боролися (і подеколи успішно) з богами. Грецькій релігії був властивий антропоморфізм, хоча з розвитком філософії антропоморфні образи богів піддаються гострій критиці. У "Прикутому Прометеї" Есхіла Зевс, наприклад, зображений світовим деспотом, представником сліпих і нерозумних сил. Більш абстрактними стають й інші образи старої міфології. Вустами Протагора софісти виголошують відому тезу, що людина є мірою всіх речей. Школа епікуреїзму переймалася питанням, навіщо грекам боги, якщо вони ніяк не впливають на їх життя, і відповідала, що боги — естетичні зразки, еталони для них, і ніщо більше. Для представників стоїцизму боги — суть алегорії (Гефест — вогонь, Гера — повітря, Діоніс - виноград і вино тощо). Скептики, які заперечували усталені цінності, заперечували і богів у їх стародавньому розумінні. Грецький пантеон мав великий вплив на розвиток світового мистецтва. Олюдненість богів, їх образи, пройняті почуттям гармонії та міри, стали грунтом для античного мистецтва, а також вплинули на давньоримську релігію" Вони використовувалися в усі наступні століття, одержуючи різну інтерпретацію в науці та мистецтві.

Історію давньогрецької культури поділяють на чотири періоди: гомерівський (XII—VIII ст. до н. е.), архаїчний (VII—VI ст. до н. е.), класичний (V ст. до н. е,) та елліністичний. початок якому поклав східний похід Александра Македонського у 334 р. до н. е. і масове колонізаційне переселення еллінів (греків і македонян) на щойно завойовані землі. Величезну роль відіграла крито-мікенська культура, що сформувалася і розвивалася у Ш-ІІ тис. до н. е. XI—IX ст. до н. е. — гомерівський період, який вчені називають темними віками, адже відомості про нього дають лише археологічні матеріала та епічні поеми "Іліада" та "Одіссея". У цей час утворилися рабовласницькі міста-держави (поліси): Афіни, Спарта, Коринф, Фіни, Аргос, Мілет, Галікарнас, Ефес та ін. Вони були демократичними або аристократичними республіками. Найважливіші серед демократичних - Афіни, серед аристократичних — Спарта.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші