Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Національна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Національне багатство як складова економічного потенціалу країни

Значення національної економіки у світовій системі господарювання пов'язане з рівнем національного багатства і конкурентоспроможністю країни на міжнародних ринках. Національне багатство - це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації.

Національне багатство є важливим показником економічної могутності країни та джерелом її соціально-економічного прогресу. В складі національного багатства країни виокремлюють його матеріальну і нематеріальну частини. Основними елементами матеріальної форми національного багатства є: створений і накопичений країною виробничий (основний і оборотний) капітал; основний капітал сфери обслуговування (школи, лікарні, культурно-освітні та спортивні об'єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці та предмети тривалого використання - автомобілі, меблі, побутова техніка тощо); залучені в процес виробництва природні ресурси - земля, ліси, розвідані корисні копалини. Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових елементів, які, по суті, лежать у традиційному розумінні сутності національного багатства, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення та структурні зрушення в його складі. Можливість таких зрушень забезпечується передусім нематеріальною формою багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Нематеріальну складову національного багатства становлять елементи, що передусім визначають якість робочої сили, - науково-технічний, освітній, культурний та професійний потенціал людини, рівень знань, накопичений досвід, здібності, культурні цінності. До нематеріальних елементів національного багатства належать також досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та інновації.

Саме включення людського капіталу до складу національного багатства було покладено в основу виникнення розширеної концепції національного багатства. У цілому людський капітал є сумою вроджених здібностей людини, загальної та спеціальної освіти, набутого професійного досвіду, знань, творчого потенціалу, морально-психологічного та фізичного здоров'я, що забезпечують можливість давати дохід. Основними сферами діяльності, що формують людський капітал, є науково-освітній комплекс, система охорони здоров'я, професійна діяльність, які безпосередньо забезпечують умови та якість життя.

Світовий банк на експериментальній основі використовує нові методи оцінки національного багатства, які полягають у включенні до його складу людського капіталу. Хоч ці методи і не досконалі, вони мають особливості. За традиційними обчисленнями, головним компонентом багатства країни вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Світовим банком у 192 країнах, частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16 % загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64 %. Переваги людського капіталу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходів. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80 % у загальному обсязі національного доходу. Основною проблемою тут є визначення величини людського потенціалу, адже в його розвиток вкладаються кошти, які спрямовуються, зокрема, на освіту, охорону здоров'я, відтворення, підвищення професіоналізму і якості праці. Так, у США загальна ціна людського потенціалу визначається з розрахунку 200 тис. дол. на одну особу. Є й інші підходи, за яких величина людського капіталу може визначатися, зважаючи на потенційний дохід, який він може надавати.

Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання економічного потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і, відповідно, добробуту суспільства, фізичний і духовний стан людини. Оскільки національне багатство є узагальнюючим поняттям, що описує стан національного господарства країни у певний історичний момент, для його оцінки рекомендують застосовувати такі основні групи показників:

  • 1) виробництво ВВП на одну особу;
  • 2) галузева структура виробництва; частка, обсяг і темпи розвитку наукомістких та конкурентоспроможних галузей національної економіки;
  • 3) кількісний і якісний рівень зайнятості населення;
  • 4) рівень використання природних ресурсів (залучення до господарського обігу земельних, паливно-енергетичних ресурсів, корисних копалин і т. ін.);
  • 5) організація та ефективність суспільного виробництва (рівень продуктивності праці, спеціалізація та концентрація, якість продукції).

З метою зіставлення національного багатства різних країн провадиться його переоцінка у валюті США за паритетом купівельної спроможності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші