Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Міжнародні валютно-кредитні відносини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Недоліки ПКС і проблеми, що виникають під час його використання

Теорія ПКС не позбавлена недоліків. Зокрема, якщо закон єдиної ціни справедливий для будь-якого товару, то ПКС підтримується автоматично лише у тому випадку, якщо в різних країнах залишається незмінним набір товарів, які входять у споживчий кошик. Крім цього, в різних країнах процес вирівнювання цін ускладнений тим, що не всі товари і послуги залучаються до міжнародної торгівлі. Вирівнюванню цін можуть перешкоджати і наявність зовнішньоторговельних бар'єрів, обмеження конвертованості національної валюти, контроль над рухом капіталу тощо. Варто зауважити також, що товари, які є об'єктами міжнародної торгівлі, не завжди цілком взаємозамінні для окремих груп споживачів.

Проте прихильники теорії ПКС стверджують, що вона справедлива в довгостроковому плані і не вимагає того, щоб закон єдиної ціни виконувався з абсолютною точністю. Навіть у тому випадку, якщо закон єдиної ціни не діє щодо певного товару, загальний рівень цін і валютний курс практично не відхиляються від значень, обрахованих на основі ПКС. Якщо товари і послуги в одній країні стають дорожчими, ніж в інших, попит на товари і валюту цієї країни спадає, "підштовхуючи" внутрішні ціни і валютний курс до рівня, що забезпечує ПКС. Тому, незважаючи на те, що в дійсності реальний валютний курс може коливатися, його коливання будуть незначними або тимчасовими.

Під час оцінювання розбіжностей між фактичним обмінним курсом і довгостроковим курсом рівноваги за методом ПКС виникають дві серйозні проблеми, пов'язані з вибором:

  • 1) найбільш доступних показників цін чи затрат;
  • 2) базисного періоду, відштовхуючись від якого можна буде оцінити зміни відносних цін чи затрат.

Як показники динаміки відносних цін можна застосувати цілу низку різноманітних величин. Основною проблемою, пов'язаною з використанням дефлятора ВВП, є облік товарів, які не є зовнішньоторговельними (такі як державні та приватні послуги і житло) та ігноруються теорією ПКС внаслідок того, що ціни на них не мають безпосереднього значення для встановлення обмінного курсу. Оскільки в типовій країні з невеликою відкритою економікою ціни на зовнішньоторговельні товари визначаються в основному умовами на світовому ринку, відносні зміни питомих витрат на робочу силу, найімовірніше, можуть бути надійним показником змін, що намітилися у відносних цінах на товари (якщо тільки не відбуваються постійні компенсуючі корегування норми прибутку на капітал). У цілому структура цін на ринках факторів виробництва (наприклад, структура заробітної плати), як правило, змінюється з часом не так значно, як структура цін на ринках товарів, що дещо спрощує завдання розрахунку індексів. Але не завжди можна отримати показники питомих витрат на робочу силу по країні, що розглядається, чи за деякими іншими країнами, які є її основними торговими партнерами і конкурентами. Внаслідок цього досить часто доводиться вибирати індекси оптових чи споживчих цін, використовуючи їх як непрямі показники цін на зовнішньоторговельні товари. Відносні ціни на різні види зовнішньоторговельних товарів постійно змінюються у відповідь на зміни у сфері технічного прогресу, наявності природних ресурсів і перевагах споживачів, а це в свою чергу призводить до того, що відношення індексу цін в країні до індексів цін у країнах - торгових партнерах змінюється некоректно у тому плані, що не відображає змін ступеня конкурентоспроможності цін. Тому такі індекси мають у кращому випадку розглядатися як приблизні показники динаміки відносних цін і прибутковості, що допомагають виявити намічені розходження між фактичним обмінним курсом, курсом рівноваги і відносними цінами та дають можливість уникнути збільшення цих відмінностей до такої міри, що необхідно буде терміново вносити суттєві корегування.

Під час вибору базисного періоду найбільш важливе значення має динаміка зміни рахунку поточних операцій платіжного балансу. Якщо стан цього рахунку був задовільний, враховуючи відповідні фази економічного циклу й інші фактори тимчасового характеру, то фактичний обмінний курс, скоригований з урахуванням відмінностей у відносних цінах, напевне, перебував на рівні, близькому до стану рівноваги.

Основним наріканням є те, що ПКС не обов'язково є єдиною змінною величиною, що визначає обмінний курс рівноваги. Рух капіталу, очікування стосовно цін і процентних ставок, технологічні нововведення, смаки і торгові обмеження також є важливими факторами. Таким чином, можна стверджувати, що розрахунок за методом ПКС матиме значення тільки протягом короткого періоду, коли ці та інші фактори не мали суттєвих змін і лише ціни розійшлися в різних напрямках. Але також ймовірно, що інші фактори, які впливають на валютний курс, можуть з часом знайти відображення у змінах у відносних цінах. Якщо це відбувається, ПКС є єдиним фактором, що має значення для обмінного курсу в довгостроковій перспективі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші