Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Економічна думка української діаспори

Особливості соціально-економічного розвитку України, тривала відсутність власної державності та багатовікове знаходження її земель у складі сусідніх держав стали передумовою, з одного боку, інтенсивної еміграції її населення в інші країни, а, з іншого, сприяли широкому обміну ідеями у багатонаціональному науковому середовищі, активному залученню до дослідницької праці іноземних науковців. Такі вчені світового рівня, як К Менгер, И. Шумпетер, Л фон Мізес, І. Коропецький, С. Кузнець, М. Фрідмен, Р. Фрідмен, А. Директор, Л. фон Білінські та багато інших або походять з України, прожили на її теренах тривалий час, або саме в Україні ними було закладено важливі підвалини їх майбутніх наукових досягнень.

Йозеф Алоїз Шумпетер (1883-1950)

Професор Чернівецького, Графського, Рейнського, Гарвардського університетів, міністр фінансів Австрії.

Основні твори - "Сутність та основний зміст теоретичної національної економії" (1908), "Теорія економічного розвитку" (1912), "Економічні цикли" (1939), "Капіталізм, соціалізм і демократія" (1942), "Історія економічного аналізу" (1954)

Теорія економічного розвитку.

Ґрунтовну розробку цієї теорії Шумпетер розпочав під час викладання у Чернівецькому університеті. Вчений, спираючись на дослідження А. Афталіона, М. Кондратьєва, Дж. С. Мілля, М. Тугана-Барановського, зробив спробу пояснити особливості руху капіталістичної економіки як динамічної системи. Він зазначав, що слід розрізняти статичне та динамічне господарство. При цьому, на думку дослідника, "статичне господарство не "покоїться", воно здійснює оборот економічного життя; воно взагалі не "пасивне", але лише в певному розумінні; воно не абсолютно "обумовлено" конкретними обставинами: господарюючі суб'єкти могли б поводитись й іншим чином; нарешті, воно не просто "стаціонарне"...". Існування зримих трансформацій господарського кругообігу, породжених самою логікою економічного руху стає передумовою авторського дослідження процесів економічної динаміки. Ототожнюючи останню з економічним розвитком, Шумпетер визначає, що він "представляє собою зміну траєкторії, за якою відбувається кругообіг, на відміну від самого кругообігу являє собою зміщення стану рівноваги відмінно від процесу руху у напрямку стану рівноваги, але не будь-яке таке зміщення чи зміна, а лише, по-перше, таке, що виникло в економіці стихійно, і, по-друге, дискретне, оскільки усі інші зміни й так зрозумілі і не створюють жодних проблем".

Втім засади таких змін вчений представляє дещо однобічно, стверджуючи, що оновлюючі перетворення породжуються та відбуваються виключно у виробництві. Споживачі ж, на його думку, залишаються пасивними реципієнтами таких пертурбацій, не відіграючи визначальної ролі у їх генерації та реалізації. Вони, власне, не в змозі навіть усвідомити появу нових потреб - тільки "виробництво прищепить споживачам нові потреби".

Фундаментальним внеском Шумпетера у сучасну теорію інновацій стало формулювання поняття "здійснення нових комбінацій", що визначає, за автором, форму та зміст процесу економічного розвитку. Такими оновлюючими комбінаціями, на його думку, стали: 1) виготовлення нового блага та зміна його якості; 2) впровадження нового методу виробництва; 3) освоєння нового ринку збуту; 4) отримання нового джерела сировини; 5) проведення реорганізації виробництва, отримання монопольного положення чи посилення рівня конкуренції .

Надзвичайно плідним у теоретичному ракурсі виявилось авторське визначення підприємства та підприємця, закріплення за останнім виконання креативної функції. Шумпетер зазначає: "Під підприємством ... ми розуміємо здійснення нових комбінацій, а також те, у чому ці комбінації будуть втілюватись... Підприємцями ... ми називаємо господарюючих суб'єктів, функцією яких є якраз здійснення нових комбінацій і які виступають як його активний елемент". А отже численні фабриканти, комерсанти та промисловики, діючі "на власний страх та ризик", яких звичайно відносять до підприємців, насправді такими не є - лише постійне генерування та впровадження оновлень, "здійснення нових комбінацій" стає підставою для набуття економічним суб'єктом такого статусу. Підприємець - "це лідер, головний суб'єкт економічної системи, рушійна сила науково-технічного прогресу".

Історія економічних вчень.

Фундаментальна, колосальна за обсягом та охопленням праця Шумпетера "Історія економічного аналізу" вийшла вже після його смерті, але забезпечила йому почесне місце в плеяді найвидатніших істориків економічної думки. Проведений автором ґрунтовний аналіз розвитку економічної науки, піонерне розділення в своїй роботі безпосередньо економічної думки та інструментарію економічних досліджень, що застосовувався представниками різних шкіл та напрямів, визначили класичний характер цієї праці, її формуючий вплив на кілька поколінь вчених-економістів. Надзвичайна ерудованість, мультілінгвізм, специфіка багатого на переїзди життєвого шляху автора, інтенсивна робота у провідних бібліотеках Європи та Північної Америки, особисте знайомство Шумпетера з найвидатнішими сучасними йому економістами стали передумовами написання вченим виняткової за популярністю у науковому середовищі праці. Незважаючи на те, що книга Шумпетера не є підручником з історії економічної думки15, широкий історичний контекст, глибина та аргументованість авторського аналізу забезпечили "Історії економічного аналізу" переклади на численні мови та неодноразові перевидання в багатьох країнах.

Теорія капіталізму.

Праця Шумпетера "Капіталізм, соціалізм і демократія" стала маніфестом капіталізму та вільного ринку. На час написання цієї роботи "успіхи" адміністративно-командних економік СРСР та фашистської Німеччини, популяризація соціалістичних та кейнсіанських ідей щодо вад та обмеженості ринку сприяли закріпленню як у світогляді народних мас, так й серед наукових кіл дещо настороженого сприйняття капіталізму та ринкової ідеології. Тенденції до монополізації, не до кінця подолані наслідки Великої депресії, численні фіаско ринку ставали приводом для постійної критики ліберальної доктрини. В цьому контексті праця Шумпетера, палкого прихильника ринкового саморегулювання, мала виразно контраверсійний характер.

Вчений вперше показує, що навіть процеси монополізації ринку, які завжди трактувались у негативному світлі, можуть мати досить позитивні наслідки. Дотримуючись запропонованого ним принципу "креативного знищення", Шумпетер доводить переваги монополізованого ринку над ринком досконалої конкуренції. З одного боку, саме ефективні, підприємливі виробники впроваджують "нові комбінації" та отримують за це відповідну винагороду. Більш того, "вплив нововведень, наприклад нових технологій, на існуючі галузеві структури в довгостроковому аспекті перешкоджає стратегії обмеження виробництва, збереженню пануючих позицій і максимізації прибутку". З іншого боку, саме "героїчні", за висловом автора, зусилля таких виробників-новаторів забезпечують споживачів новою, більш споживчо-привабливою продукцією, виготовленою посередством нових, більш ефективних способів. А отже, така продукція навіть за умови негнучких цін зможе "задовольнити наявну потребу за більш низьку ціну на одиницю корисного ефекту". При цьому в своєму дослідженні Шумпетер широко, хоч і дещо своєрідно використовує розробки К. Маркса. Так, докоряючи останньому за те, що він "безперечно, фальсифікував дійсну психологію робітника", Шумпетер саме на базі ідей К. Маркса проголошує історичну необхідність капіталізму.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси