Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Статистика arrow Фінансова статистика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грошово-кредитна статистика

"Статистика грошового обігу"

Сутність грошового обігу та завдання його статистичного вивчення

У функціонуванні економічної системи країни головну роль відіграють гроші і грошовий обіг.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є й рух грошей, що його обслуговує.

Сучасна теорія грошового обігу розроблена відомим математиком і статистиком І. Фішером і ґрунтується на класичній кількісній теорії грошей. Оскільки кожна грошова одиниця за певний період може бути використана для придбання товарів не один раз, то й загальна величина грошового обігу за цей час набагато більша від кількості грошей, що перебувають в обігу. Гроші не залишаються нерухомими, тому величина грошового обігу залежить під кількості грошей на швидкості їх обігу.

Грошовий обіг — це рух коштів усередині країни в готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в економіці.

Розвиток суспільства супроводжується розвитком теорії грошового обігу та методології вимірювання грошової маси як важливого макроекономічного показника. Концепція грошового обігу ґрунтується на економічній теорії, яка розкриває особливості ролі грошей і грошового обігу в умовах планової та ринкової економіки. Якщо в плановій економіці рух грошових коштів має підпорядковане, другорядне значення порівняно з матеріальними потоками, то в ринковій економіці, навпаки, грошові потоки відіграють провідну роль. У плановій економіці управління здійснюється через регулювання переважно натуральних пропозицій, а грошові потоки лише відображають обсяги продукції та послуг, їх рух у вартісній формі, і тому в ній не може бути надлишку чи нестачі грошей, а отже й інфляції.

У ринковій економіці нестача грошових коштів або їх емісія можуть здійснювати вплив на попит і пропозицію, на коливання цін і процентних ставок, на розвиток чи спад (стагнацію) виробництва.

Грошовий обіг в країні регулюється грошовою системою та здійснюється шляхом реалізації механізму грошово-кредитної політики.

Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка закріплена національним законодавством і складається з таких елементів:

  • - грошової одиниці та її найменування;
  • - масштабу цін;
  • - видів законних платіжних засобів;
  • - платіжного обороту та його організації;
  • - механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в її організації та функціонуванні відіграють Верховна Рада України та НБУ.

Правові основи організації грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в Законах України "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

У ст. 92 Конституції України64 передбачено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюються винятково законами України.

У ст. 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду НБУ.

У Конституції України також закріплено, що офіційною грошовою одиницею України є гривня, забезпечення стабільності якої є основною функцією НБУ.

Важливу роль у створенні грошової системи в Україні відіграв Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 р., яким було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню, яка забезпечила економіку національною валютою65. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 і 100 гривень.

Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений у розділах IV і V Закону України "Про Національний банк України". За НБУ закріплено монопольне право здійснення емісії національної валюти та організація її обігу. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, а й вилучення їх з обігу66.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Банкноти і монети, випущені НБУ, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.

Важливу роль у становленні правової основи взаємовідносин між суб'єктами господарювання і банками з приводу функціонування банківських рахунків та порядку переказу грошей відіграє Закон України від 5 квітня 2001 року "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні". В цьому законі визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України.

Усіх суб'єктів грошового обігу можна згрупувати у такі чотири великі групи:

  • - суб'єкти господарювання, які забезпечують створення та реалізацію валовою національного продукту;
  • - домашні господарства, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами (робочою силою, засобами виробництва, які перебувають у приватній власності та ін.) і є кінцевими його споживачами;
  • - державні структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, впливаючи на реалізацію та споживання останнього;
  • - фінансові посередники, які можуть діяти на фінансовому ринку від власного імені та власним коштом (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Кожен економічний суб'єкт бере участь у грошовому обігу двояко — як одержувач певних грошових доходів і як особа, яка витрачає одержані доходи.

Грошовий обіг відбувається в безготівковій та готівковій формах.

У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Цей рух обслуговують банкноти (паперові гроші) та розмінні монети.

У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються або шляхом переказу з одного рахунку на інший, або шляхом проведення взаємозаліків зустрічних вимог, не виходячи за межі банківської системи.

За характером платежів у складі сукупного грошового обігу розрізняють товарний платіжний обіг та нетоварний платіжний обіг. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Грошово-кредитна статистика — це сукупність даних про вимоги та зобов'язання сектору фінансових корпорацій та його підсекторів щодо інших секторів економіки країни та нерезидентів. Це одна з чотирьох систем макроекономічної статистики, крім статистики національних рахунків, статистики державних фінансів та статистики зовнішньоекономічної діяльності і міжнародних фінансів.

Грошово-кредитна статистика України включає дані про запаси фінансових та нефінансових активів і пасивів НБУ та банків, що створені та діють на території України. Наразі грошово-кредитною статистикою в Україні охоплюється 100 процентів банків (крім банків, що знаходяться в режимі ліквідації) та не охоплюються інші фінансові корпорації, такі як страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні установи, фінансові компанії. Відповідальним за складання грошово-кредитної статистики є НБУ відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

Джерелом даних для складання грошово-кредитної статистики в Україні є статистична звітність комерційних банків і НБУ.

Грошово-кредитна статистика складається та розповсюджується на щомісячній основі. Дані грошово-кредитної статистики сприяють розробленню грошово-кредитної політики та контролю за її проведенням, утворюють статистичну основу для макроекономічного аналізу та програмування, для оцінювання стабільності фінансового сектору, а також є необхідною інформацією для широкого кола користувачів — органів влади, резидентів і нерезидентів, що проводять операції з фінансовими корпораціями країни.

Грошово-кредитна статистика складається відповідно до міжнародних стандартів, викладених у Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики (МВФ, 2000 р.). Методологія складання грошово-кредитної статистики узгоджується з вимогами СНР (1993 р.), Керівництва з платіжного балансу, Керівництва зі статистики державних фінансів, інших офіційних видань МВФ та інших міжнародних організацій.

Метою статистики грошового обігу є забезпечення органів грошово-кредитного регулювання достовірною інформацією про стан грошової системи для розроблення та реалізації грошово-кредитної політики.

Основними завданнями статистики грошового обігу є:

  • - визначення розмірів, структури, динаміки грошової маси та її розподіл за регіонами та групами населення;
  • - визначення параметрів готівкової та безготівкової емісії;
  • - визначення купюрної структури готівки;
  • - виявлення кількісних параметрів взаємозв'язку між грошовим обігом і рівнем економічного розвитку та інфляцією;
  • - прогноз параметрів грошового обігу та купівельної спроможності грошей. Об'єктом статистики грошового обігу є всі елементи грошової системи, форми організації та методи регулювання грошового обігу.

Предметом статистики грошового обігу є кількісна сторона масових явищ у сфері грошового обігу, тобто спостереження, зведення і групування даних про монетарні операції в готівковій та безготівковій формах, а також аналіз взаємозв'язку між кількістю грошей в економіці і грошовим обігом, з одного боку, та реальними економічними процесами, з іншого.

Система показників статистики грошового обігу включає три взаємопов'язані блоки:

  • - блок макроекономічних показників, який включає показники, що дозволяють оцінити зв'язок грошей і грошового обігу з реальним сектором економіки, реальний рівень грошової маси і його динаміку, а також рівень національної економіки в порівнянні з іншими країнами;
  • - блок видів грошей, який дозволяє класифікувати всю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем їх ліквідності і роллю в грошовому обігу;
  • - блок показників грошової маси, який характеризує різні підходи до розрахунку грошової маси і включає національну систему грошових агрегатів та системи агрегатів грошової маси за методологічними засадами МВФ.

Взаємозв'язок між окремими блоками цієї системи дозволяє використовувати її для уточнення розрахунку її окремих показників і здійснення грошового регулювання економіки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші