Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Національна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теорії структурних трансформацій національної економіки

Недостатнє висвітлення впливу структурних процесів на економічну динаміку та здатність економіки реагувати на зовнішні та внутрішні шоки сприяли активному розвитку теорій структурних трансформацій. Серед них доцільно виокремити: теорію динамічного розвитку Е. Домара, теорію "трифазного розвитку" слаборозвиненої економіки, теорію системної динаміки світового розвитку Д. Форрестера, наднаціональну концепцію структурних трансформацій, теорію структурних змін Й. Шумпетера, ін-ституціональну теорію структурних трансформацій Д. Норта, теорію забезпечення національної безпеки.

Теорія динамічного розвитку Е. Домара базується на концепції впливу репатріації інвестиційних доходів на економіку краї-ни-донора. Ця теорія розглядає необхідність імпорту капіталу та лібералізації умов його залучення в країнах з недостатнім розвитком економіки, нестачею фінансових ресурсів, нестачею реальних заощаджень, браком валюти для придбання імпортних ресурсів унаслідок постійного від'ємного сальдо платіжного балансу, нестачею капіталу внаслідок структурних деформацій в економіці, пов'язаних із домінуванням нелегального сектору, неле-гітимністю первісного нагромадження капіталу і зумовленого цим експорту національного капіталу з країни.

Теорія "трифазного розвитку*1 слаборозвиненої економіки X. Ченері, А" Страут1 серед універсальних чинників, на основі яких відбувається структурна трансформація, виокремлює: спільні технологічні знання, спільність людських бажань, вільний доступ на зовнішні ринки, нагромадження капіталу, зростання рівня освіти. Період, протягом якого країна розвивається, поділяється на три фази: перша - максимальне поглинання економікою інвестиційних ресурсів, поки не буде забезпечене вирівнювання середньої схильності до заощаджень і норми інвестування; друга фаза обмежується чинником нестачі інвестицій, рівень яких не дає можливості економіці розвиватися без зовнішнього припливу капіталу; у третій фазі зростання досягається за умови подолання невідповідності структурної побудови економіки завданням експортної експансії та імпортозаміщення. Саме цим зумовлена необхідність структурної перебудови економіки за рахунок перерозподілу інвестиційних потоків, що дало б можливість подолати "торговельний ліміт" - знизити граничну схильність до імпортування і забезпечити вищі темпи зростання експорту порівняно з темпами зростання ВВП.

Теорія системної динаміки світового розвитку Д. Форрестера, Д. Медоуза визначає основні макроекономічні та мегаеконо-мічні пропорції, на яких базується структура світової економіки: населення; капіталовкладення; розподіл природних ресурсів; рівень забруднення навколишнього середовища2. Ця теорія може бути спроектована на площину геополітичних змін у світі, які спричинюють потужні трансформаційні перетворення, що приводять до коригування цивілізаційних моделей розвитку. Нині можна констатувати, що має місце перехідний етап цивілізації, коли постбіполярний світ трансформується у нову модель

- поліполярний світ. Однак у цій моделі не враховано роль держави та ринкових інституцій, системи наддержавного регулювання як відображення глобалізації світових господарських зв'язків. Логічним продовженням цієї моделі стала наднаціональна модель трансформаційних перетворень.

Наднаціональна теорія структурних трансформацій базується на теорії "мультирівневого управління**, інтерпретованої у працях Ф. Шарпа, Л. Шміттера, В. Стріка у середині 90-х років XX ст.1 Теорія акцентує увагу на посиленні ролі наднаціональних утворень в управлінні розвитком національних економік, на оптимальному взаємозв'язку інструментарію управління довгостроковим розвитком на наднаціональному, національному і субнаціональному рівнях.

Для економіки України ця модель, зокрема, передбачає: макроекономічну стабілізацію і структурну перебудову економіки; забезпечення ринкової конкуренції на основі лібералізації цін; використання конкурентної соціальної політики. При цьому зарубіжні економісти наголошують на необхідності структурної перебудови виробничих систем "фізичних інфраструктур" та "гуманітарних інфраструктур", на важливості й тривалості "фази структурного коригування", хоч основний акцент при цьому зроблений на галузевій структурі економіки як співвідношенні окремих галузей і секторів економіки.

Теорія структурних змін Й. Шумпетера, так звана "еволюційна теорія економічних змін"2, використовується як методологічне підґрунтя для теорії економіки трансформаційного періоду, оскільки в її основу покладено елементи невизначеності та економічного ризику при поясненні функціонування "еволюційної економіки**8. Загальними рисами такої економіки, які формують специфіку її суперечностей, е: нестабільність умов господарювання; деформованість економічної структури; дефіцит ресурсів та соціальні обмеження структурної перебудови; відсутність механізму саморегуляції економіки; незавершеність процесу приватизації та роздержавлення власності; невизначеність рушійних сил розвитку; система цін, здеформована монополіями та інфляцією; часткова втрата керованості макроекономічними процесами та ін.

Гносеологія макроструктурних складових економічного розвитку, за теорією структурних реформ Шумпетера - Кондратьєва, дає змогу виокремити такі чинники, які детермінують схильність економіки до структурних трансформацій: високий рівень заощаджень та нагромадження основного капіталу, наявність активного інноваційного компонента розвитку, модернізована структура виробництва, висока інституційна активність державного сектору в контексті генерації та реалізації економічних реформ.

Інституційна теорія структурних трансформацій Д. Hop-та пов'язує структурні зміни в економічному розвитку з поступовою перебудовою інституційної основи національної економіки, з можливістю використовувати кращий світовий досвід інституційної трансформації, із запровадженням інноваційних змін у системі державного управління1.

Теорія забезпечення національної безпеки Д. Олвея, ДжЛ*. Голдена і Р. Келлі в сучасних динамічних умовах світогосподарських процесів спрямована на забезпечення нейтралізації можливих загроз національній безпеці2. Слід зазначити, що проблеми безпеки не можна вирішити раз і назавжди, адже світ динамічний, і саме таким динамічним є і феномен державності. Під дією зовнішніх та внутрішніх викликів порушується цілісність генетичних структур суспільства, з якими пов'язані стратегічні домінанти розвитку економіки. Це, у свою чергу, стимулює процеси адаптації до нових викликів, або руйнування наявних структур з метою виходу на нові тренди суспільного прогресу. Кінцевою метою таких трансформацій є розв'язання проблем національної безпеки.

У зазначених теоріях структурні зміни розглядають переважно як похідні або супутні результати трансформаційних реформ, які реалізуються за радикальними чи градуалістськими моделями.

У другій половині XX ст. у науковій літературі з'явилися масштабні футурологічні проекти цивілізаційного розвитку. З-поміж широкого розмаїття варіантів наукового передбачення майбутнього на серйозну увагу заслуговує концепція пост-індустріального суспільства Елвіна Тоффлера. Вчений у своїх працях ("Третя хвиля" (1980 р.), "Передумови та прогнози" (1984 р.)) показав, що в найближчі десятиріччя пріоритетного розвитку набудуть знання як невичерпна форма капіталу. Розвиток економіки знань стане новим вектором структурних трансформацій національної економіки1.

Концепція Е. Тоффлера корелює з концепцією інформаційного суспільства, яку обґрунтував Дж. Нейсбіт у працях "Мегатен-денції" (1982 р.) і "Нове відкриття корпорації" (1987 р.), в яких було аргументовано нові імпульси розвитку людини та визначено основні мегатенденції. Зокрема, вів змоделював такі мегатренди структурної трансформації: 1) зміцнення міжнародних економічних зв'язків, посилення позицій вільної торгівлі, зростання ролі телекомунікацій у прийнятті економічних рішень, поява нових джерел сировини та ресурсів, послаблення податкового тиску і розширення підприємництва, підвищення ціни інтелектуальної власності; 2) розвиток соціально-ринкової економіки; 3) космополітизація сучасного світу у взаємозв'язку з відродженням національної культури, традицій, що означатиме створення загального міжнародного стилю життя; 4) продовження процесу приватизації державного сектору економіки за зразками неоконсервативної революції; 5) зміна геополітичної ситуації у світі, посилення ролі Азіатсько-Тихоокеанського регіону; 6) зростання значення біотехнологій, розвиток наноекономіки; 7) інтенсифікація релігійних рухів, масове поширення нових релігій2.

У зазначених теоріях структурні зміни розглядаються переважно як похідні або супутні результати трансформаційних реформ, які здійснюються за радикальними чи градуалістськими моделями.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші