Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow РПС arrow Теорія економіки регіонів
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Структура економічного простору

Визначають два підходи до визначення структури економічного простору. Перший підхід базується на безпосередньому координуванні економічних зв'язків, процесів та явищ у просторі і обмежені чітко визначеними просторовими кордонами. Тут йдеться про економічний простір населеного пункту, адміністративного району, економічного району, країни, групи країн в розумінні регіону, континентів, про глобальний економічний простір.

У даному випадку простір уявляється як умістилище об'єктів, а економічний простір — як частина цього простору (тобто підпростір), де розміщені господарські об'єкти і здійснюється господарська діяльність. Залежно від обраного дослідником способу розгляду такий економічний простір може бути представлений одно -, дво- чи тривимірною моделями.

Другий підхід полягає в опосередкованому проектуванні економічних зв'язків, процесів та явищ, що відбуваються в економічному просторі на його координатах. При цьому просторові межі можуть бути нечіткими, виходити за межі територіальних одиниць, перетинатися і накладатися одна на одну, оскільки інтереси суб'єктів господарювання не обмежуються кордонами населеного пункту, регіону чи країни. Чим більше таких перетинань, взаємопроникнень та накладень, тим щільнішим буде економічний простір. У такому аспекті можна розглядати економічний простір підприємства, галузі, галузевого комплексу, окремого індивідуума, колективу, місцевої громади тощо.

У другому підході простір розглядається як множина взаємозалежних, взаємопов'язаних місцеположень господарської діяльності. Тобто, він є під простором геопростору як множина економічних об'єктів із певною структурою, тобто заданою сукупністю відношень. У такому розумінні економічний простір є багатовимірним, але його завжди можна співвіднести з вимірним простором і територією (чи її моделлю — картою).

Загальною моделлю такого простору є тривимірна матриця географічних даних розміру т — п — і, де т— число місць господарської діяльності; п — кількість ознак, що їх характеризують; і — кількість проміжків часу (звичайно років), під час яких здійснювалася реєстрація спостережень.

Слід також виділити два втілення поняття " економічний простір" — абстрактне і конкретне. Абстрактне втілення полягає у філософському розумінні економічного простору як форми існування економічних об'єктів і явищ. Конкретне втілення полягає в тому, що економічний простір для дослідника — це певна кінцева множина взаємопов'язаних місць господарської діяльності.

Залежно від масштабів економічних зв'язків структура економічного простору може включати глобальний, регіональний, ареальний і локальний види.

Глобальний простір — характеризується зв'язками між територіально розосередженими об'єктами, які займають значні площі (кілька країн) і мають тісні технологічні, економічні та управлінські зв'язки між державами щодо досягнення певної мети.

Регіональний простір — об'єднує виробників і споживачів товарів та послуг в єдину економічну систему в межах регіонів України. Його об'єднуючою ланкою є загальна інфраструктура (водо-, енерго-, газопостачання тощо).

Ареальний простір — формується на обмеженій території (адміністративного району, агломерації, вузла, територіальних громад) і характеризується економічними зв'язками між підприємствами щодо використання певного ресурсу, агломераційного ефекту тощо.

Локальний простір — система економічних зв'язків, які складаються в процесі господарської діяльності конкретних територіальних громад. Важливу роль регулятора формування цих локальних економічних просторів відіграють органи місцевого самоврядування, формуючи сучасну інституційно-правову основу підприємницької діяльності.

За якісними ознаками економічний простір може бути промисловим, аграрним, рекреаційним, інформаційним, де розглядаються зв'язки між відповідними суб'єктами.

Яку ж роль відіграє економічний простір у формуванні регіональних соціально-економічних систем?

Регіональний економічний простір — це поліструктурна система,— це сукупність ресурсів та суб'єктів господарювання і відносини між ними, що формують відповідні сфери діяльності в процесі економічного відтворення, забезпечують суспільне виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ та послуг для потреб суспільства. Основні ознаки регіонального економічного простору такі:

  • — регіональний економічний простір формується в конкретному територіальному вимірі відповідного системного рангу (елементи системи розселення, адміністративно-територіальні одиниці, економічного району тощо) у вигляді організації економічного простору;
  • — має історичний характер формування та зв'язок його системно суттєвих ознак з історичними процесами розвитку і формування суспільно економічної формації держави;
  • — йому притаманні багато вимірність і поліструктурність, які в межах економічного простору утворюють поля й відповідні їм структури — інституційну, фінансову, виробничу, інфраструктурну, технологічну, торгівельну та ін.;
  • — дискретність формування економічного простору, закономірна нерівномірність його розвитку;
  • — можливість і необхідність управління формування економічного простору регіону, наявність системи регулювання його розвитком.

Регіональний економічний простір підпорядкований системі національної економіки. Він функціонує у певних межах економічної самостійності відповідно до розмежування повноважень між центром і регіонами. Елементи в ньому взаємодіють між собою, утворюючи просторові,часові, просторово-часові взаємозалежності. Так формуються вертикальні і горизонтальні зв'язки: одні — через дію компонентів простору, інші — через відносне положення одних та інших на території. Поєднання цих зв'язків призводить до виникнення складніших просторових структур і систем. Тому економічний простір відносно стійкого просторового розвитку продуктивних сил

  • — це сукупність економічних відносин або їх формальних аналогів
  • — регіональних соціально-економічних систем.

Економічний простір відіграє роль цілісної системи взаємодоповнюючих суб'єктів господарювання на відповідній території, між якими існує стійкий розподіл праці. Формування регіональних соціально-економічних систем відбувається за такими основними принципами: територіальність, комплектність, цілісність, глобальність.

Територіальність — це головна властивість економічного простору, що передбачає врахування всієї сукупності факторів регіонального розвитку, загальних закономірностей розміщення продуктивних сил, принципів регіональної політики на перспективу з метою раціоналізації територіальних пропорцій. Вона вивчає просторову диференціацію об'єктів дослідження. Територію слід розглядати як основу об'єднання людського суспільства та економіки. Вона є базою, де проходить життя людини, є ресурсом природи і суспільства. Тобто територія становить середовище життя людини із специфічними соціально-економічними, матеріально-технічними умовами. Тому територіальний аспект просторового розвитку є визначальним при вивченні розміщення продуктивних сил економічного простору.

Принцип комплексності розуміють як забезпечення пропорційного і збалансованого функціонування території. Поняття "комплексність" означає поєднання всіх елементів, явищ, що складають одне ціле. Комплексність просторового розвитку продуктивних сил — це поєднання структурних елементів та пропорційно взаємопов'язаний розвиток усіх підсистем, внутрішнє узгодження економічних, екологічних, соціальних процесів і явищ; розвиток регіонів як територіальних суспільних систем; ефективність використання соціально-економічного й природно-ресурсного потенціалу. На регіональному рівні вона виражається через різні елементи господарства регіону, їх раціональне використання (насамперед, природних ресурсів), через подальше вдосконалення інфраструктури, трудових ресурсів, науково-технічного та освітнього потенціалу як складових єдиного економічного простору країни.

Принцип регіональної цілісності пов'язаний з єдністю природних, соціальних та економічних процесів і явищ, що проявляється на території економічного простору. За принципом регіонально-цілісного підходу регіон розглядається як цілісна система і як складова економічного простору.

В сучасних умовах триєдиний підхід у дослідженні економічного простору доповнюється новою якістю — глобальністю, тобто необхідністю співвідношення локальних, регіональних та національних проблем з їх світовим (глобальним) фоном.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>