Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Історія зарубіжної літератури XIX
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Настрій захопленості волею, сп'янілої насолоди життям, анархічного бунту проти дійсності - емоційне підґрунтя поезії Рембо ("П'яний корабель", "Голосівки", "Моя циганерія").

А.Рембо сповідував у поезії ті самі принципи, що й П.Верлен. Його віршам був характерний інтерес до деталей, які ніби переростали одна в одну, "розірваний стиль", що зумовив свободу асоціацій.

Яскравим зразком символістської лірики став знаменитий сонет "Голосівки". Успадкувавши бодлерівську ідею про загальні "відповідності" у природному храмі, Рембо використав її у своїй концепції "ясновидіння". Поет розглядав природу і світобудову, ігноруючи причинно-наслідкові зв'язки та об'єктивні закономірності.

А чорне, біле Е, червоне І, зелене У,

синє О, - про вас я нині б розповів:

А - чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е - шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І - пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп 'яніле каяття або нестримний гнів;

У - жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій -

Печать присвячених алхімії ночей;

О - неземна

Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей. (Переклад Г. Кочура)

Сонет "Голосівки" парадоксальний на тлі традиції, котра вважала ознаками сонета стриманість, строгість у виборі тем, чіткість ритму. Вірш Рембо написано категорично, він пропонував нове бачення, нові засади формування образу, коли збігалися звуки, колір і душевний стан. Навколишній світ у сонеті диференціювався залежно від його кольорового забарвлення. У ньому виділимо п'ять сфер, які відрізнялися переважанням чорного, білого, червоного, зеленого і синього кольорів. Предмети і явища зовнішнього світу, охоплені однією із цих сфер, у свідомості Рембо водночас асоціювалися з голосними звуками (А, Е, І, У, О) і певним душевним станом, який відповідає кожній конкретній літері.

У "Голосівках" поет намагався визначити колір і символіку голосного звуку. Автор зобразив багатий світ людських відчуттів, асоціацій. Людина і природа - єдине ціле. У людині закладена багата гамма відчуттів життя, сповненого звуків, кольорів, образів. Для нього природа - жива істота, яку потрібно вміти слухати і чути. Так чорний колір викликав у Рембо асоціації не тільки зі звуком "А", а й із жорстокістю, смертю, розладом; білий колір асоціювався зі звуком "Е", а також із моральною чистотою, гордістю і гідністю; з червоним кольором Рембо пов'язував звук "І", а з душевних станів - гнів, шаленство, сміх; зелений колір асоціювався зі звуком "У" і відчуттям щастя, спокою, безтурботності; синій колір - зі звуком "О" і почуттям неземної, всеохопної любові. Таким чином, кожен звук у поета відповідав чітко визначеному кольору, бо звук і колір викликали у нього схожі відчуття, емоції, почуття.

Уявлення А.Рембо про зелений колір як символ щастя відбив також вірш "Моя Циганерія", в якому вимальований образ поета - вільного мандрівника. Цей твір імпресіоністичний, у ньому йшлося про відчуття, спрямовані в минуле:

Руками по кишенях обмацуючи діри

І ліктями світивши, я фертиком ішов,

Бо з неба сяла Муза! її я ленник вірний,

Ото собі розкішну вигадував любов!

Штани нінащо стерті?

Та по коліно море!

Адже котигорошку лиш рими в голові.

Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,

А під Чумацьким Возом - бенкети дарові.

Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,

Роса на мене впала, а я собі хмелію,

Бо вересневий вечір - немов вино густе.

І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.

Мов струни ліри - тіні (їх копаю як м'ячик)

Штиблети каші просять? Овва, і це пусте! (Переклад В.Стуса)

Ліричний герой А.Рембо - блудний мандрівник - намагався порвати з ворожим йому світом Цивілізації та злитися з Природою. Відповідно, у творі домінував зелений колір - символ щастя й свободи, але водночас зберігалася притаманна поезії Рембо багатобарвність. Так, у вірші поряд із зеленим кольором - сфера блакитного: мрія про злиття з природою викликала у душі ліричного героя А.Рембо не лише відчуття щастя, а й почуття безмежної любові.

Таким чином, для ліричного героя А.Рембо розрив зі світом Цивілізації, з людьми означав не обрив контактів, не втрату гармонії, а перехід до інших, значно цінніших і гарніших зв'язків - зв'язків із природою, які втілювалися через поезію. Можна виділити дві найсуттєвіші для лірики А.Рембо опозиції: "цивілізація-природа", і "буденність-поезія".

Пафос розриву з усіма усталеними нормами, що обмежували свободу митця, стихійність, розкріпаченість, свавільність виражені у вірші "П'яний корабель", написаному перед від'їздом у Париж 17-річним поетом, котрий досі ніколи не бачив моря. Опублікований без відома автора у 1883 р. У ньому Рембо проголосив свій розрив з поетичною групою "Парнас" і перехід до нового етапу творчості - символізму.

У "П'яному кораблі" поет у символічній формі ототожнив себе з кораблем без стерна і вітрил - безпорадною іграшкою стихій, що з веління хвиль мчав бурхливим морем.

З тих дніє купаюсь я в гучній поемі моря,

Таємним сяєвом настояній зірок,

Ковтаю вод блакить, де часом у просторі

Зринає втопленик, який увесь промок.

І де, залишивши враз всіх диких марень вири

І в'ялий ритм морський дна золотом п'янким,

Міцніш, ніж алкоголь, і гомінкіш, ніж ліри,

Любовний бродить сік із присмаком гірким.

Я знаю небеса, роздерті блискавками,

І смерчі, й течії, і бачив я зірки

З очима голубів, що мріють вечорами,

І навіть те, чого не бачить рід людський. (Переклад М. Терещенка)

Ліричний герой поезії - корабель без екіпажу, стерна, якорів, якого носило стихією. Корабель "п'яний" не стільки від розлитого вина, що всмокталось у палубу, скільки від цієї безмежної волі. Цей символічний образ тлумачився як звільнення у поетичній творчості від традицій і значно ширше як "визволення від звичайного життя та узвичаєного бачення світу".

Провідний мотив твору - відчуження від сталого, незмінного оточення і нестримна жадоба свободи, яку було не зупинити нічим. Море - то і символ волі, і символ життєвих штормів, які підстерігали, заколисуючи свої жертви.

Тема вірша: блукання ліричного героя у бурхливому морі життя.

Ідея: гімн творчій уяві, свободі митця.

Композиція: зав'язка - загибель команди, втрата керування; розвиток дії - плавання навмання;

кульмінація - "духовне пробудження", прагнення, осмисленої свободи.

Останні рядки твору свідчили про усвідомлення ліричним героєм (автором) внутрішньої свободи як найвищої інстанції людського існування. У реальному світі поет не міг віднайти справжніх почуттів, не бачив можливості для високого творчого злету; справжні вільні враження могли виникнути у вільному поза реальному уявному світі.

Творчість Рембо справила значний вплив на поезію Г.Аполлінера, Пелюара, Л.Арагона, французьких дадаїстів та сюрреалістів. Вони побачили у ньому поетичного новатора, однодумця, котрий тяжів до образотворчості та розкутості поетичного слова.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення символізму як літературної течії.

2. Чому саме П.Верлен був обраний "королем" символістів?

3. Яка поезія П.Верлена стала віршованим маніфестом символістів?

4. У чому полягала концепція "ясновидіння" А.Рембо? В яких поезіях вона якнайкраще виражена?

5. Що стало емоційним підґрунтям поезії А.Рембо? Наведіть приклади.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси