Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Основи економічної теорії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

АНТИМОНОПОЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Ключові поняття

Підприємницька монополія; переваги та недоліки підприємницької монополії; природна монополія; теорія легального картелю; теорія дерегулювання; показники монопольної влади: індекс Херфіндаля- Хіршмана, індекс Лернера; антимонопольно законодавство; закон Шермана; закон Клейтона; закон про Федеральну торгову комісію; закон Келлера-Кефовера; закон України про захист економічної конкуренції; Антимонопольний комітет України.

Регулювання монополій

Підприємницька монополія

У параграфі 10.1 подано дуже строге визначення монополії. Чиста монополія має місце в тому випадку, коли один продавець пропонує товар, який не має близьких замінників; здійснює контроль над цінами; захищений від конкуренції бар'єрами, які перешкоджають вступу в галузь інших продавців. У монополізованій галузі панує одна фірма, яка не зустрічає прямої конкуренції з боку інших фірм, що виробляють таку саму чи схожу продукцію. У цьому параграфі дано визначення монополії в ширшому розумінні. Підприємницька монополія має місце в тому випадку, коли одна фірма чи невелика кількість фірм контролюють основну частину виробництва якоїсь галузі. Іншими словами, одна, дві чи три фірми є домінуючими в певній галузі, що веде до встановлення ними вищих цін, ніж за умовами досконалої конкуренції, та отримання більшого економічного прибутку. Прикладами підприємницьких монополій можуть бути: в автомобільній галузі - "Дженерал Моторз", "Форд" та "Даймлер-Крайслер"; в тютюновому виробництві - "Філіп Морріс", "Р. Дж. Рейнолдз" та "Браун і Вільямсон" та ін.

Переваги підприємницької монополії

Підприємницька монополія, як і чиста монополія, має переваги та недоліки. В основному переваги підприємницької монополії можна звести до таких [5, с. 609]:

  • 1) виробництво товарів кращої якості;
  • 2) ефект масштабу виробництва;
  • 3) недооцінка конкуренції;
  • 4) прискорення науково-технічного прогресу.

Виробництво товарів кращої якості. Підприємницькі монополії домінують у галузі не тому, що вони змушують споживачів купувати свої товари, а тому що ці товари кращі за якістю, ніж інші. Споживачі самі вирішують, що товари підприємницьких монополій є ліпшими, ніж ті, які пропонуються іншими виробниками. Отже, як вважають деякі економісти, підприємницькі монополії самі заробили свої високі монопольні прибутки завдяки кращому виробництву того чи іншого товару.

Ефект масштабу виробництва. Тільки великі фірми, до яких належать і підприємницькі монополії, мають можливість продавати свою продукцію споживачам за відносно низькими цінами. Це відбувається завдяки тому, що підприємницькі монополії виробляють продукцію з низькими витратами на одиницю продукції.

Недооцінка конкуренції. Більшість економістів розглядають підприємницьку монополію в дуже вузькому розумінні. Наприклад, навіть якщо фірм, які виробляють певний товар, декілька, ці фірми можуть зіштовхнутися з сильною міжгалузевою конкуренцією. Тобто вони можуть конкурувати з виробниками товарів, які відрізняються від їхніх, але здатні їх замінити. Наприклад, за виробництво алюмінію в країні відповідають декілька фірм, але немає даних щодо конкуренції з боку сталі, дерева, пластмас та інших товарів, які можуть зіштовхнутися на ринку з алюмінієм. Також слід взяти до уваги й іноземну конкуренцію. Наприклад, всесвітньо відома компанія з виробництва автомобілів "Дженерал Моторз" є пануючою на американському ринку автомобілів, але зростаюча конкуренція з боку імпортних японських автомобілів змушує її обмежувати свої рішення щодо встановлення високих монопольних цін на автомобілі.

Прискорення науково-технічного прогресу. Сучасна науково-технічна діяльність з розробки нових товарів та технологій їхнього виробництва дуже дорога. Тому тільки підприємницькі монополії можуть дозволити собі витрачати чималі фінансові кошти на такі розробки, навіть за умови, що вони ні до чого не приведуть.

Недоліки підприємницької монополії

До недоліків підприємницької монополії належать [5, с. 608]:

  • 1) неефективний розподіл ресурсів;
  • 2) нерівність доходів;
  • 3) лобіювання інтересів монополій;
  • 4) непрогресивність.

Неефективний розподіл ресурсів. Підприємницькі монополії мають за можливе обмежувати обсяг виробництва та встановлювати вищі ціни, ніж за наявності конкурентних умов. Так, в умовах досконалої конкуренції виробництво знаходиться в точці Р = МС. Ця тотожність забезпечує ефективний розподіл ресурсів. Тобто за умов досконалої конкуренції існує повне завантаження виробничих потужностей (див. п. 9.1). Отже, виробляється максимально можливий обсяг товарів. За умов монополії фірма урівнює з граничними витратами не ціну, а граничний виторг. У точці, де МЯ = МС, ціна перевищуватиме граничні витрати (див. п. 10.1), вказуючи на неповне завантаження виробничих потужностей. Таким чином, ефективність виробництва за умов монополії менша, ніж за умов досконалої конкуренції.

Нерівність доходів. Завдяки існуванню високих бар'єрів для входу в галузь та виходу з неї, підприємницька монополія може встановлювати ціну, яка перевищує середні витрати. Отже, й одержувати високий економічний прибуток. Цей прибуток привласнюють керівники монополії та її акціонери, які належать до осіб з високим рівнем доходу. Таким чином, існуюча в суспільстві нерівність доходів між різними верствами населення все більше посилюється.

Лобіювання інтересів монополій. Підприємницькі монополії, маючи величезну кількість фінансових коштів, можуть здійснювати вплив на уряд країни, і це відбивається на законодавстві та урядовій політиці. Таке лобіювання сприяє не розвиткові та підтримці суспільних інтересів, а збереженню та зростанню таких монополій.

Непрогресивність. Захищене положення підприємницьких монополій від інших фірм сприяє їхній неефективності та бездіяльності. У підприємницької монополії немає стимулів до ефективного виробництва. Більше того, фірми-монополісти можуть не сприймати технічних нововведень, які здатні замінити морально застарілі діючі машини та устаткування.

Природна монополія

У деяких галузях не можна уникнути створення монополій. Так, наприклад, в одній квартирі не можна мати два газових трубопроводи від двох чи трьох конкуруючих компаній, мати декілька джерел теплопостачання і т. д. У таких галузях монополії створюються природним шляхом. Отже, природна монополія існує, коли ефект масштабу настільки великий, що одна фірма може забезпечувати своїми товарами чи послугами весь ринок. При цьому вона має більш низькі витрати на одиницю продукції (середні витрати), ніж конкуруючі з нею фірми. За таких умов конкуренція не є необхідною. Якщо галузь була б поділена на декілька фірм, то середні витрати були б занадто високими і, відповідно, ціни також високі. Однак навіть така "корисна" природна монополія повинна регулюватися. У цьому випадку існує дві альтернативи: належність природної монополії державі, або державне регулювання. Держава встановлює ціну на товар чи послугу, яка дорівнює середнім витратам. Таку ціну ще називають "ціною, яка забезпечує справедливий прибуток". За виконанням природними монополіями вказівок державних органів наглядають спеціальні комісії та комітети. В Україні нагляд за діяльністю природних монополій, а також фірм, які можуть об'єднатися в монополію, здійснює Антимонопольний комітет України. Однак часто монополії можуть ініціювати державне регулювання і в конкурентних галузях з метою захищення від конкурентів. Таке регулювання називають теорією легального картелю.

Теорія легального картелю

Теорія легального картелю говорить про те, що таке державне регулювання є бажаним для фірм, що регулюються. Завдяки створенню легального картелю фірми, які регулюються, можуть установлювати вищі ціни на товари чи послуги і одержувати величезні монопольні прибутки. В той час як приватні картелі схильні до неефективності та нестабільності і можуть розпадатися, в легального картелю становище дуже міцне, оскільки його підтримує держава.

Однак теорія легального картелю, неефективне регулювання потенційно конкурентних галузей привели до того, що в 1970-80-х роках держава відмовилася від такої політики і перейшла до теорії дерегулювання. Тепер теорія дерегулювання концентрується на державному втручанні в ціноутворення на обслуговування суспільних потреб.

Показники монопольної влади

Щоб держава регулювала або застосовувала антимонопольне законодавство проти тієї чи іншої фірми, необхідно знати як визначити - належить вона до монополії чи ні. Для такого визначення використовуються показники монопольної влади, а саме індекс Херфіндаля- Хіршмана та індекс Лернера.

При розрахунку монопольної влади за допомогою індексу Херфіндаля-Хіршмана використовуються дані про частку кожної фірми в галузі. Чим більша частка виробництва фірми в галузі, тим більше можливостей для виникнення монополії:

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші