Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СТОСУНКИ ХАЗАРИ З СУСІДНІМИ ДЕРЖАВАМИ

Хазарія була торговельною імперією. Арабські мандрівники писали, що хазари нічого не виробляють і нічого не вивозять з країни, окрім риб'ячого клею. Транзитна торгівля купців-іудеїв була основним джерелом фінансування бюджету каганату. Тому в Хазарії існувала вимушена відносна віротерпимість.

В купецькій імперії, якою була Хазарія, торговельні шляхи були нервами державного організму. Караванні шляхи зв'язували каганат як з Азією, так і з Європою. Один шлях вів в Хазарію з Багдаду через Кавказ. Другий — через Мерв, Бухару, плоскогір'я Устюрт, через Яїк, вздовж Волги в Булгар і далі.

Проте розпад Арабського халіфату призвів до втрати хазарськими купцями зручного караванного шляху з Багдаду в Ітіль. Іудейським купцям прийшлось воювати за них з мусульманами-шиїтами. Знову потрібні були воїни-найманці. Найкраще для цього підходили варяги-язичники. Хазарський цар найняв кн. Олега з дружиною. Він пообіцяв їм за це поділ Східної Європи і підтримку за знищення Руської держави і кн. Аскольда.

Ще в середині IX ст. хазари домовлялися з варягами про поділ Східної Європи, а в X ст. каганат сам захопив її майже всю. Бувші данники Хазарії — в'ятичі, радимичі, сіверяни та інші слов'янські племена вже були включені до складу каганату. Рубіж ІХ-Х ст. був вершиною могутності Хазарії і часом смертельної небезпеки для племен Східної Європи.

Олег оволодів у 882 р. Смоленськом і Києвом, а потім підкорив собі сіверян і радимичів, які були данниками Хазарії. Правда, це мало узгоджується з союзницькими стосунками хазар і Олега.

Купецька організація рахдонітів (з перської — тих, що знають дороги) з центром у столиці Хазарії м. Ітіль стала гегемоном Східної Європи. А ізольоване Руське князівство стало васалом Хазарії. Відсутність у "Повісті минулих літ" Нестора-літописця опису подвигів кн. Олега свідчить, що в останні роки свого княжіння він не перемагав. Більш того, на початку X ст. руський флот воює на Каспії проти ворогів хазарського царя. Це була типова для того часу "данина кров'ю". Слов'яни під командою варягів билися і помирали за торговельні шляхи купців-рахдонітів.

Це тільки зайвий раз свідчить про те, що слов'янські племена в той час знаходилися під культурним впливом Сходу і в економічній і політичній залежності від Хазарії. Наявність скарбів арабських монет-диргемів на території Русі вказує не тільки на те, що наші предки активно торгували з Азією, а й на те, що цими грошима з ними розраховувалися хазари за послуги слов'янських воїнів. Особливо активно хазари використовували дружину кн. Олега. Тому причин для славослов'я Олега у літописців не було.

Платили ж хазари за це грошима. Оскільки своєї монети у них не було, то вони використовували арабські диргеми. Вчені відділу нумізматики Ермітажу вважають, що воротами, через які вливався основних потік срібних монет, була держава волзьких болгар. Відомі пудові скарби з багатьох тисяч монет. На протязі ІХ-Х ст. відбувався їх безперервний приток на Русь. Це вказує на її включення в економічну систему Хазарії і є платнею за воєнні послуги, що здійснювалися за рахунок життя воїнів-слов'ян. Недарма російський історик ОМ. Соловйов вважав кн. Олега не стільки хоробрим воїном, скільки хитрим політиком і збирачем данини з беззахисних слов'янських племен. У "Повісті минулих літ" Нестор згадує, що князь Олег у 907 р. прибив "щит на воротах Царьгороду", хоч насправді це зробив кн. Аскольд у 860 p., ледве не захопивши Константинополь.

У першій половині X ст. у війну з Хазарією вступає Візантія, а потім і Київська Русь. Кн. Ігор взяв приступом Керч, а його воєвода Свенельд підкорив союзників каганату плем'я уличів у пониззі Дністра і Південного Бугу і обклав їх даниною. Отже, воєвода Свенельд з дружиною мав на прокорм данину з древлян і уличів. Дружина І гора вважала, що це для нього занадто багато. Кн. Ігору доводилось платити данину хазарам і годувати дружину. Тому київський князь відкуповувався від хазарського царя тим, що приймав участь у його походах. Ігор йде походом на Древлянську землю, щоб зібрати данину, яка належала Свенельду, та воєвода вступає у зіткнення з князем. Свенельду допомагали древляни. У цьому зіткненні кн. Ігор був убитий Мстиславом Лютом, сином Свенельда. Таке тлумачення дивної смерті кн. Ігора дав академік О. О. Шахматов.

У офіційному відношенні Візантія по-старому високо цінувала Хазарію і кагана. Формула дипломатичного звернення до останнього була такою: "В ім 'я Отця і Сина і Святого Духа, єдиного істинного Бога, Константин і Роман, вірні в Бозі римські імператори, найблагороднішому і славнійшому кагану Хазарії",— і до документу чіплялась печать вартістю у 3 золотих соліда. Руському ж князю в той же час писали: "Грамота Константина і Романа, христолюбивих імператорів римських, до архонту Русі", а до грамоти чіплялась печать вартістю усього лише в 2 соліда. З цього видно, що Хазарія користувалась у Візантії високою шаною, та все ж таки це становище каганату у X ст. збереглося головним чином завдяки традиції. Бо, втративши владу над Причорноморськими степами, хазари втратили своє попереднє значення і для Візантії. Імперія вже не бачила необхідності підтримувати дружні стосунки з хазарами і терпіти їх владу над старими грецькими володіннями в Криму.

Після завоювання Волзької Болгарії хазари запанували на Нижній Волзі, на Дону, на Північному Кавказі. Проте арабський полководець Мерван на чолі 150-тисячного війська легко перейшов Кавказ і напав на Хазарський каганат. Він захопив міста Семендер і Дайду, а потім пройшов на "Слов'янську ріку" — Нижній Дон і взяв там у полон 20 тисяч сімей слов'ян-землеробів.

Однак і слов'яни у VII—IX ст., мешкаючи у східній частини хазарських земель, у Приазов'ї, брали участь разом з хазарами у воєнних походах, або наймались на службу до каганів. Після закінчення війн з арабами змінився напрямок хазарської експансії. В поле їх зору потрапили слов'янські племена: поляни, сіверяни, в'ятичі. Хазари обіклали їх даниною. У нашому літописі про це згадує Нестор: "А хазари брали з полян, і з сіверян, і з в ятичів по срібній монеті і по вевериці з диму...". Поляни досить швидко звільнилися від податків, про що в "Повісті минулих літ" теж говориться: "Поляни пригноблювалися древлянами та іншими навколишніми людьми. І знайшли їх хазари, що сиділи на горах цих і лісах, і сказали: "Платіть нам данину". Поляни, порадившись, дали від диму по мечу. Хазари віднесли їх до свого князя. І сказали старці хазарські: "Не добра це данина, княже: ми здобули її зброєю, гострою тільки з одного боку, тобто шаблями, а в них зброя обоюдогостра, тобто мечі: стануть вони коли-небудь збирати данину з нас і з інших земель".

У 839 р. посли руського князя побували у імператора франків Людовіка Благочестивого. На початку IX ст. військо русів воювало в Криму "від Сурожа до Корчева", тобто від Судака до Керчі. У той же час руси здійснили похід на південне узбережжя Чорного моря. Як повідомляє арабський письменник Ібн Хордадбех у "Книзі шляхів і царів", "плем'я із слов'ян" плавало через Керченську протоку в Азовське море.

Вторгнення мадяр, а особливо печенігів, принесло вельми суттєву шкоду політичній цілісності і могутності Хазарії. Степи Північного Причорномор'я вийшли з-під влади хазар і з внутрішньої хазарської території перетворилися у грізну і небезпечну периферію. Кочові орди, які їх зайняли, відокремили від хазар Середнє Подніпров'я, і там виникла і стала розвиватися незалежна від хазар і ворожа їм Руська держава.

Ф.І. Успенський в роботі "Русь и Византия в Xвеке" (Одесса, 1888) писав, що в окружному посланні патріарха Фотія до єпископів знайшло свій вислів те сильне враження, яке справляли виступи Русі проти Візантії і неприхована радість від того, що Русь все-таки вдалося охрестити: "Не тільки болгари обернулися до християнства, але також і той горезвісний народ, який усіх переважає грубістю і звірством, тобто так звана Русь. Цей народ, поневоливши сусідні племена і через це занадто загордившись, підняв руку і на Ромейську імперію. Але тепер він змінив еллінську безбожну віру на чисте християнське вчення, вступивши в число відданих нам і друзів".

На середину X ст. Хазарія перестала бути помітною політичною силою у Східній Європі. Правда, деякі володіння каганат все-таки зберіг. Хоч східноприазовські степи були зайняті печенігами, таманські і східнокримські порти — Таматарха (Тмутаракань), Фанагорія, Керч та ін. все ще перебували під владою хазарів. Каганат з останніх сил намагався утримати їх, оскільки через ці морські порти здійснювався зв'язок держави з багатими країнами Передньої Азії і Візантією. Економіка каганату опиралась тепер тільки на широкі міжнародні торговельні зв'язки, які встановилися у нього з близькими і далекими народами і державами в попередні часи. Велику роль грала при цьому транзитна торгівля, а то й спекулятивна перепродажа. Хазарія перетворювалась в типову паразитичну державу. її правителі трималися на подачках торгового капіталу. А купців влаштовувала влада, яка організовувала захист їх інтересів, захист торгових міст, в яких зосереджувалось все економічне життя каганату.

Змінився і характер ремесла в цих містах. Самобутнє мистецтво загинуло, ремісники вже не створювали художніх творів. Місце ремісників-одинаків зайняли великі майстерні, в яких виготовлялись речі для масового продажу.

Велика держава з міцною економічною базою, яскравою культурою, сильною владою, яка змогла згуртувати навколо себе різноетнічні народи, розпалась. Від неї залишилось маленьке паразитичне ханство, що гальмувало розвиток економіки в сусідніх державах, заважало їх торгівлі зі Сходом. Досить було невеликого поштовху, щоб воно зникло з лиця землі.

РОЗГРОМ КАГАНАТУ КН.СВЯТОСЛАВОМ

Останнього удару Хазарському каганату завдала Київська Русь. "В році 965 пішов Святослав на хазар", — сказано в літописі. Були взяті і пограбовані хазарські міста Біла Вежа (Саркел), Болгар, Хазарат, Ітіль і Семендер. По дорозі до Чорного моря кн. Святослав переміг військо алан (осетин), касогів (адигів), що жили у Приазов'ї, мабуть, тоді ж підкорив м. Таматарху тощо.

Похід кн. Святослава, який порушив всі торговельні шляхи Хазарії і зруйнував її міста, виявився згубним для каганату. Сила удару поглиблювалась ще тим, що Святослав до війни з хазарами залучив племена гузів. Після того як Святослав пішов з Хазарії, гузи ще впродовж декількох років грабували і розоряли беззахисних хазар.

В ІІ-й половині X ст. більшість хазар повернулась в Ітіль і спробувала відбудувати місто, маючи надію на мир з русами і перехід до них у підданство. Мешканці Ітіля на цей час вже були не іудеями, а мусульманами. Зміна релігії відбулась під тиском обставин. Тобто у боротьбі з гузами хазари звернулись за допомогою в Хорезм. Там погодилися допомогти, але за умови, що хазари перейдуть в мусульманство. Не тільки народ, але й каган став сповідувати мусульманство. В деяких давніх джерелах збереглися відомості про непокору хазар і про окупацію їх міст хорезмійськими каральними загонами.

Зовсім вже в кінці X ст. кн. Володимир Великий в союзі з гузами пройшов шляхом батька на Болгарію, а потім вниз по Волзі — на хазар. Він оволодів країною і наклав на хазар данину. Східні міста каганату були знищені, сади і виноградники Семендера спалені, столиця Ітіль перетворилася в руїни і згарище. Західна частина каганату, таманські і кримські землі, постраждала менше. Проте й там життя більшості поселень завмерло в кінці X ст., а населення зосередилось в містах.

Останній раз в наших літописах хазари згадуються у зв'язку із змовою проти кн. Олега Тмутараканського.

Джерела та література

Артамонов М.И. История хазар.— Л.,1962. Бартольд В.В. Ислам.— Пг.,1918.

Гаркави А.Я. Сказания еврейских писателей о хазарах и хазарском царстве.—СПб., 1874.

Гумилев Л.Н. Открытие Хазарии.— М.,1966. Мюллер А. История ислама. Т.І-ІІ.— СПб., 1895. Плетнева С.А. Хазары.—М.,1976.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші