Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Туризм arrow Планування туристичної діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Реалізація стратегічного плану

Стратегічне планування набуває значення тоді, коли воно реалізовується. Після вибору основоположної загальної стратегії и необхідно реалізувати, об'єднавши з іншими організаційними функціями. Важливим механізмом ув'язки стратегії є розробка планів і орієнтирів: тактики, політики, процедур і правил.

Тактика являє собою конкретні короткострокові стратегії. Політика представляє загальні орієнтири для дій і прийняття рішень. Процедури показують дії, які повинні бути зроблені в конкретній ситуації. Правила точно вказують, що потрібно робити в конкретній ситуації.

Оцінка стратегічного плану

Розробка і подальша реалізація стратегічного плану здається безперечним процесом. На жаль, дуже багато організацій хочуть його впровадити негайно і не проводять оцінки плану. Адекватна оцінка стратегічного плану має надзвичайне значення для довгострокового успіху плану.

Оцінка стратегії здійснюється шляхом порівняння результатів роботи з цілями. Процес оцінки використовується як механізм зворотного зв'язку для коректування стратегії. Щоб бути ефективною, оцінка повинна проводитися системно і безперервно. Належним чином розроблений процес повинен охоплювати всі рівні — зверху вниз. При оцінці процесу стратегічного планування потрібно відповісти на п'ять питань:

Чи є стратегія внутрішньо сумісна з можливостями організації?

Чи передбачає стратегія допустиму міру ризику?

Чи володіє організація достатніми ресурсами для реалізації стратегії?

Чи враховує стратегія зовнішні небезпеки і можливості?

Чи є ця стратегія кращим способом застосування ресурсів фірми?

Стратегічне планування характерне для преактивістів, які тримають у полі зору більш довготерміновий період, ніж той, який охоплений планом, у тому розумінні вони дивляться дальше, ніж реактивісти або інактивісти.

Таким чином, у процесі стратегічного планування буде здійснюватись сукупність систематизованих і взаємопов'язаних робіт для визначення довготермінових цілей і напрямків діяльності підприємств. Стратегічне планування орієнтується на визначення кінцевих результатів, виходячи з наявних коштів та матеріальних ресурсів. Можливими варіантами стратегічного планування можуть бути, наприклад, розширення виробничих потужностей шляхом будівництва нових будівель підприємства чи фірми, шляхом купівлі фірм-постачальників та інших фірм, дотичних до існуючої. Термін дії стратегічного планування може сягати від 5 до 15 років. Стратегічне планування ставить мету — дати комплексну науково обґрунтовану підставу проблем, з якими фірма може зіткнутися в майбутньому. Продуктом стратегічного планування є формалізована стратегія, яка розписана за етапами, методиками, технікою виконання, що направлена на побудову моделі майбутнього, а також програми переходу до цієї моделі.

Нині стратегічний план — це останнє досягнення у стратегічному управлінні і найбільш високоінтелектуальний і вартісний елемент у менеджменті взагалі. Компанії, що мають значний обсяг збуту залежно від розмірів виробництва, можуть займати в стратегічному плануванні до сотні спеціалістів, які працюють над стратегічним планом підприємства. Він представляє собою документ обсягом до 100 сторінок з детальним описом майбутніх дій керівництва щодо діяльності підприємства. Такі дорогі дослідження звичайно можуть собі дозволити тільки деякі підприємства, проте з часом вони трансформуються і на менші одиниці, такі як туристичні підприємства-оператори.

Стратегічний план виконують у декілька етапів:

Визначення місії підприємства.

Постановка основних стратегічних цілей перспективного розвитку фірми.

Аналіз зовнішнього середовища фірми, відповідних тенденцій на ринку.

Аналіз конкурентів і визначення рівня конкурентоспроможності власних товарів.

Аналіз внутрішнього потенціалу підприємства, перспектив його розвитку та адекватності поставленим цілям.

Вибір стратегії на основі аналізу попередньої діяльності фірми та врахування цілей, які планується досягнути.

Вибір напрямів диверсифікації вибраної стратегії, пошук нових більш ефективних видів діяльності і визначення очікуваних результатів.

Застосування, контроль і оцінка результатів. Основна загальна мета організації — чітко виражена

причина її існування — визначається як її місія. Цілі виробляються для здійснення цієї місії.

Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії організації повинно містити:

Завдання фірми з точки зору її основних послуг або виробів, її основних ринків і основних технологій. Простіше кажучи, якою підприємницькою діяльністю займається фірма?

Зовнішнє середовище відносно фірми, яка визначає робочі принципи фірми.

Культура організації. Якого типу робочий клімат існує всередині фірми? Якого типу людей залучає цей клімат?

Щоб вибрати відповідну місію (рис. 4.1), керівництво повинно відповісти на два питання: "Хто наші клієнти?" і "Які споживчі вимоги наших клієнтів ми можемо задовольнити?". Клієнтом у цьому випадку буде будь-хто, хто використовує результати діяльності організації. Клієнтами некомерційної організації будуть ті, хто використовує її послуги і забезпечує її ресурсами.

Визначення місії туристичної фірми

Рис. 4.1. Визначення місії туристичної фірми


Приватним підприємствам дуже важко сформулювати свою ціль, оскільки їм бракує орієнтації на службу суспільству. Найчастіше приватні фірми мають на меті отримання прибутку, не замислюючись при цьому про споживачів як індивідів. Прибуток є однією з функцій підприємства, а місія повинна включати такі функції, як задоволення споживача, покращення здоров'я нації, забезпечення колективної свідомості.

Цілі організації. Першим і, можливо, найсуттєвішим, рішенням при плануванні буде вибір цілей організації. Загальнофірмові цілі формулюються і встановлюються на основі загальної місії організації, певних цінностей і цілей, на які орієнтується вище керівництво. Щоб внести істинний внесок в успіх організації, цілі повинні мати ряд характеристик:

Цілі повинні бути конкретними і вимірними. Виражаючи свої цілі в конкретних вимірних формах, керівництво створює чітку базу відліку для подальших рішень і оцінки ходу роботи.

Конкретний горизонт прогнозування являє собою іншу характеристику ефективних цілей. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі тимчасові проміжки. Довгострокова мета має горизонт планування, приблизно рівний п'яти рокам. Короткострокова мета в більшості випадків представляє один з планів організації, який потрібно завершити в межах долі. Середньострокові цілі мають горизонт планування від одного до п'яти років.

Мета повинна бути досяжною, щоб служити підвищенню ефективності організації.

Щоб бути ефективними, множинні цілі організації повинні бути взаємно підтримуючими — дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні заважати досягненню інших цілей.

Цілі будуть значущою частиною процесу стратегічного управління тільки в тому випадку, якщо вище керівництво правильно їх сформулює, потім ефективно їх інституціоналізує, інформує про них і стимулює їх здійснення у всій організації. Процес стратегічного управління буде успішним тією мірою, якою вище керівництво бере долю в формулюванні цілей і якою мірою ці цілі відображають цінності керівництва і реалії фірми.

Цілі фірми — це майбутній бажаний стан її розвитку. Ціль повинна бути чітко сформульована і виражатись у відсотках чи конкретних фінансових показниках. Також ціль повинна мати часову орієнтацію. Чітке визначення цілей передбачає найвірогідніший опис продуктів, ринків, а також кількісних показників у конкретні періоди часу. За терміном дії розрізняють цілі: стратегічні, тактичні та оперативні. Система стратегічних цілей підприємства може бути різноманітною. Цілі підприємства бувають внутрішніми та зовнішніми. Викладення цілей організації повинно бути послідовним, що забезпечує ефективність роботи підприємства. Щоб досягнути поставленої цілі, потрібно працювати всією організацією. Тільки колективна консолідація забезпечить власний імідж на сегменті ринку, де працює підприємство, та й на інших ринках у майбутньому.

Найвищим видом планування є нормативне планування, що здійснюється на урядовому рівні керівництва всієї галузі. Нормативне планування вимагає відкритого вибору засобів, завдань, цілей та ідеалів. Воно не має фіксованого горизонту. Подібне планування характерне інтер-активістам. Як ми побачимо, ідеали відіграють у такому плануванні не просто важливу, а вирішальну роль.

Розглянуті чотири типи планування отримують чимраз ширше розповсюдження. Операційне планування виступає найбільш короткотерміновим і частіше всього здійснюється в невеликих підсистемах організації незалежно. Тактичне планування враховує середньотермінову перспективу та охоплює взаємозв'язки між підсистемами організації і між ними й організацією як цілим. Стратегічне планування є довготерміновим і охоплює не тільки внутрішні відносини, але і відносини між організацією як цілим та її "діловим" оточенням, з яким вона безпосередньо взаємодіє, і на яке здійснює деякий вплив. Нормативне планування не визначене за термінами і розповсюджується на всі внутрішні й зовнішні взаємовідносини, включаючи зв'язки між організацією та її фаховим оточенням, на яке вона не здійснює вплив, але яке має вплив на неї.

Побудова трьох підсистем планування діяльності туристичних підприємств

Планування роботи організацій передбачає побудову трьох підсистем планування (рис. 4.2):

Схема планування роботи організації

Рис. 4.2. Схема планування роботи організації

Процес планування діяльності організацій передбачає визначення:

  • — кінцевих і проміжних цілей;
  • — задач, рішення яких необхідне для досягнення цілей;
  • — коштів і способів їх вирішення;
  • — необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

План маркетингу є першим та важливим етапом планування діяльності підприємства. Він виступає тим зв'язуючим ланцюгом, що зводить докупи всі факти, що мають якесь відношення до функціонування фірми. Зокрема, це інформація про ринок товарів чи послуг певного підприємства, товар та його конкурентоспроможність на цьому ринку, споживчий сегмент та інші факти. Маркетингплан згуртовує весь персонал підприємства працювати воєдино, ставлячи головне завдання перед усіма — задовольнити якнайкраще всі потреби споживачів.

Маркетинговий план вважається тим концентратом маркетингових елементів, маркетингової суміші: товару чи послуги, що виступає товаром, місцем надання певної послуги, оптимальної ціни, просування продажу та успішного збуту, який приносить прибуток.

Серед безлічі складених фірмою планів є план із маркетингу. Розробка його, поряд із фінансовим та бюджетним планом, починається з вересня, а затверджуються вони до вересня. План маркетингу розробляється як складова частина загальної фірмової стратегії.

Виробничий план висвітлює всі питання, пов'язані безпосередньо з процесом підготовки та надання туристичних послуг. Завданнями виробничого чи техніко-економічного плану є: визначення короткотермінової цілі (тактики), для досягнення якої необхідним є обґрунтування виробничої структури фірми та схеми виробничого процесу; підведення балансу наявності основних та оборотних виробничих фондів; забезпечення використання засобів НТП; підрахунок виробничої потужності підприємства; визначення суми капітальних вкладів для забезпечення безперебійного функціонування підприємства.

Фінансовий план може бути як стратегічним, який включають у загальнофірмову стратегію, так і поточним, тобто оперативним. Система фінансових планів включає в себе такі елементи; прогноз балансу; прогноз прибутків і видатків; прогноз фінансових бюджетів; прогноз ключових фінансових показників.

Питання для обговорення

  • 1. Чотири підходи до визначення орієнтації планування: реактивний, інактивний, преактивний, інтерактивний.
  • 2. Принципи інтерактивного планування.
  • 3. Застосування різних видів планування: оперативного, тактичного, стратегічного, нормативного,
  • 4. Підсистеми планування діяльності туристичних установ.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші