Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Філософія родознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Народини

Обрядовість пов'язана з народинами і сягає глибин міфологічного світобачення.

Ідея "зерна родючості", світосприйняття та пластика трипільців.

Ідея зерна, насіння як початок нового життя просякає трипільську пластику середнього і пізнього періодів. Тодішні жіночі фігурки (на відміну від зображень дебелих жінок періоду палеоліту)— це переважно стрункі діви з ледь окресленими грудьми і подекуди з ознаками початків вагітності. Тут давня ідея зерна втілена у новій формі. На животах деяких фігурок зображено відбиток зерна чи рослини (колосок?), інколи магічний рисунок — чотири квадрати з крапками у кожному з них (символ поля з насінням?) або дві змії, що охороняють живіт молодої матері. Мимоволі виникають асоціації з християнським божеством родючості, оскільки діва-мати, Богородиця, нерідко зображалась так, що на її животі показано ще не народжене дитя — Ісус Христос. У Давній Русі культ Богородиці злитий з місцевим культом рожаниць. Очевидно, трипільські статуетки юних матерів були одними із ранніх попередниць християнської Богородиці, які втілювали ідею незмінного круговороту життя, ідею родючої сили зерна. Магія родючості полів і магія людської родючості органічно пов'язані. Численні зображення оголених жіночих татуйованих статуеток характерні для трипільської культури. За етнографічними дослідженнями XIX— XX ст. аграрна магія є значною мірою статева магія (Рибаков, 1981, с. 47—48, 178).

Дослідники вбачають зв'язок жіночих статуеток з аграрною магією у наявності зерен і борошна в складі глиняного тіста (Бібіков, 1951).

Релігійно-магічне поєднання ідеї зерна і родючості вирізняє символіку ранньотрипільських поселень, відкритих на теренах України.

Символіка Сабатинівського святилища.

У цьому сенсі особливо змістовна символіка святилища у Сабатинівці II (Південний Буг), яке розкопав М. Макаревич. Загальна площа святилища сягає близько 70 м; вхід має вигляд вузенького коридору, винесеного назовні споруди. Всередині споруда чітко розділена на дві половини. Перша, ближча до входу, — пуста; це радше нартекс язичницького храму. На іншій половині (подалі від входу і не відділеній перегородкою) розміщено три характерні елементи: велика піч (на круглому постаменті), прямокутний вівтар (глинобитний, із обпаленої обмазки; завдовжки 6 м) і "рогатий трон" (розташований в кутку, найдальшому від входу, поблизу вівтаря і печі; виготовлений із глини, значного розміру). На вівтарі розміщувались 16 глиняних фігурок — зображення жінок з широкими стегнами у сидячій позі. Одна із жіночих фігурок тримає у руках змію, голова якої притулена до обличчя жінки. Біля вівтаря стояла велика глиняна посудина з рельєфним зображенням чотирьох жіночих грудей (очевидно, використовувана для води), курильниці тощо. У середині святилища розміщувались жорна — зернотерки (п'ять), біля кожної з них — по жіночій фігурі. Це святилище — радше своєрідний жіночий будинок, в якому випікався ритуальний хліб. За даними балканської та східнослов'янської етнографії, обрядове хлібне печиво було обов'язковим при святкуванні врожаю (хліб випікали із щойно обмолоченого зерна) і у період зимових новорічних святкувань (магічні заклинання природи з приводу нового врожаю). Облаштування Сабатинівського святилища, зокрема жіночі глиняні статуетки біля зернотерок, печі, посудин і на вівтарі, повинні були забезпечити магічну силу ритуального печива. Кістяна фігурка на кам'яному порозі святилища охороняла вхід до приміщення, де здійснювався обряд випікання ритуального хліба, можливо, для давніх рожаниць (Макаре-вич, 1960, с. 291; Рибаков, 1981, с. 175—176).

На основі аналізу численних археологічних матеріалів дослідники дійшли висновку, що піч у трипільських помешканнях була особливим священним місцем. Це засвідчують знайдені біля печі вівтарі прямокутної або хрестоподібної форми, а поряд з ними — глиняні фігурки, чаші на антропоморфних підставках і орнаментовані спіралями посудини для зерна. Вважається, що у Сабатинівському святилищі обряд випікання ритуального хліба виконували сім жінок: п'ять із них розтирали зерно і місили тісто, шоста топила піч і пекла, сьома статечно сиділа на широкому глиняному "троні" і керувала обрядом (Мовша, 1971).

У цьому ж регіоні В.Даниленко відкрив 1956 р. багатошарове поселення трипільської культури етапу ВІ поблизу с. Березівка (Гайворонський р-н, Кіровоградська обл.). Тут значно пізніше, 1990 р., під час розкопок ділянки № 2 виявлено керамічний, порожній всередині предмет підковоподібної форми (довжина 10 см, ширина 9,5 і висота 6 см). Ймовірно, це — модель печі для випікання ритуального хліба. Найближчий до неї аналог становить модель печі (довжина 17 см, ширина 10,7 і висота 11,2 см) зі Слатіно (Болгарія; долина р. Струма, Софіївська обл.), яку виявив 1984 р. С. Чохаджієв. Згідно з міфологічним мисленням, піч має жіночу символіку. Допускається, що антропоморфні зображення болгарської моделі передають ідею переродження душі померлих через жіночу утробу в нове тіло (В. Ніколов). Обидві моделі близькі за формою і змістом, мають зооморфні риси, орнаментальні композиції вміщують давні уявлення про чотири стадії життя: народження, життя, смерть, відродження. Модель із Березівки містить глибокий пласт ідейних уявлень давніх землеробів. Орнаментальну композицію зі "стовпчика", від якого розходяться лінії зубчастого штампу, можна трактувати як міфологічне "дерево життя" (В. То-поров). Чотири "дерева", які символізують стадіальність і циклічність життя, у поєднанні з темою родючості, розкривають будову Всесвіту за уявленнями трипільців. Із материнського лона землі виростають чотири дерева-стовпи, на яких спочиває купол неба (склепіння печі). Небесний змій — охоронець дощових злив і вірний страж, звивається навколо центрального виступу із сакральним чашоподібним заглибленням на честь верховного (ймовірно, жіночого) божества (Овчинніков, 1994).

Ідею зерна — життя поєднують фольклорні джерела. "Яке насіння, таке й покоління", — стверджує народне прислів'я.

На світоглядних аспектах уявлень і звичаїв слов'ян, пов'язаних із народинами, акцентують українські (Сумцов, 1880,1896) і польські вчені (Бистроня, 1916; Мошинський, 1934). Зазначено зв'язок родильних звичаїв і формування певних ідеологічних, морально-етичних, психологічних засад світовідчуття людини (Гаврилюк, 1981). У виданні "Народження дитини в звичаях і обрядах: країни зарубіжної Європи" (М., 1999) простежується спроба порівняльного аналізу родильної обрядовості європейських народів. Окремі дослідження розглянули особливості родильних звичаїв і обрядів за регіонами України, зокрема Київщини (Кузеля, 1906), Гуцульщини (Онищук, 1910; Шекерик-Доників, 1918) та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші