Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Кейнсіанський погляд

Кейнсіанський аналіз виходить з того, що безперервно зростаюча пропозиція грошей матиме на криві сукупного попиту і сукупної пропозиції вплив, зображений на графіку 28.2. Крива сукупного попиту переміщуватиметься праворуч, а крива сукупної пропозиції переміщуватиметься ліворуч 2. Висновок такий самий, як і в монетаристів: швидке зростання пропозиції грошей спричиняє безперервне швидке зростання рівня цін, а отже, генеруватиме інфляцію.

Чи може інший чинник, окрім грошей, генерувати інфляцію в кейнсіанському аналізі? Ні Цей результат, можливо, здивує вас, бо у розділі 26 ви дізналися, що, за кейнсіанським підходом, інші чинники

Реакція па одноразове збільшення урядових видатків.

Графік 28.3. Реакція па одноразове збільшення урядових видатків.

Одноразове збільшення урядових видатків перемішує криву сукупного попиту праворуч з АГ>] до АОг, а економіку з точки 1 у точку 1Оскільки обсяг виробництва тепер перевищує той, що відповідає природному рівню Уп, крива сукупної пропозиції фактично переміщується ліворуч у А$2, а рівень цін зростає з Рі до Рг за одноразового, а не постійного, збільшення.

також впливають на криві сукупного попиту та сукупної пропозиції (такі, як фіскальна політика або збурення пропозиції). Щоб зрозуміти, чому кейнсіанці розглядають високу інфляцію як грошовий феномен, давайте прослідкуємо, чи їхній аналіз допускає, що інші чинники генеруватимуть високі темпи інфляції за відсутності швидких темпів зростання кількості грошей.

Чи може фіскальна політика сама по собі індукувати інфляцію?

Щоб дослідити це питання, погляньмо на графік 28.3, який демонструє вплив одноразового збільшення урядових видатків (скажімо, з 500 млрд. дол. до 600 млрд. дол.) на сукупний обсяг виробництва і рівень цін. Початково ми перебуваємо в точці 1, де обсяг національного виробництва відповідає природному рівню, а рівень цін є Pj. Збільшення урядових видатків переміщує криву сукупного попиту праворуч до AD2, і економіка переміщується в точку І', де обсяг національного виробництва більший за той, що відповідає природному рівню. Крива сукупної пропозиції почне переміщуватися ліворуч, досягаючи, зрештою, положення AS2i де вона перетинає криву сукупного попиту AD2 в точці 2. У цій точці обсяг національного виробництва знову відповідає природному рівню, а рівень цін зростає до Р2.

Чистим наслідком одноразового збільшення урядових видатків € разове зростання рівня цін. Що станеться з темпом інфляції? Коли переміщуємося з точки 1 до точки 1' і до 2, то рівень цін зростає, і має місце додатний темп інфляції. Проте, коли ми зрештою досягнемо точки 2, то темп інфляції повертається до нуля. Ми бачимо, що одноразове збільшення урядових видатків веде тільки до тимчасового збільшення темпу інфляції, але не веде до виникнення такої інфляції, за якої рівень цін постійно зростає.

Проте, коли урядові видатки безперервно зростають, то може виникнути безперервне зростання рівня цін. Тому здається, що кейнсіанський аналіз забезпечує фрідманівську тезу, нібито інфляція завжди спричиняється зростанням кількості грошей. Проблема з цим аргументом полягає в тому, що безперервно зростаючий рівень урядових видатків є нерозумною політикою. Існує обмеження для загальної суми можливих урядових видатків. Уряд не може витрачати більш ніж 100 % ВНП. Насправді, перш ніж це обмеження досягається, політичний процес зупинить збільшення урядових видатків. Як показують безперервні дебати в Конгресі щодо збалансованого бюджету і урядових видатків, і громадськість, і політики мають певну позицію щодо бажаного рівня урядових видатків. Хоча маленькі відхилення від цього рівня можна стерпіти, але значні - аж ніяк. Справді, громадська і політична думка накладають жорсткі обмеження на рівень, до якого видатки можуть зростати.

А що можна сказати про іншу частину фіскальної політики - податки? Чи може безперервне зниження податків генерувати інфляцію? Знову - ні. Графік 28.3 зображує реакцію цін і обсягу виробництва на одноразове зменшення податків. Аналіз показує, що відбудеться лише одноразове підвищення цін, але зростання темпу інфляції буде тимчасовим. Рівень цін можна ще підвищити подальшим зменшенням податків, але і цей процес доведеться припинити, коли податки впадуть до нуля їх не можна буде зменшувати далі. Ми можемо зробити висновок: з кейнсіанського аналізу випливає, що висока інфляція не може індукуватися лише самою фіскальною політикою.

Чи можуть явища, що пов'язані з пропозицією, самі по собі індукувати інфляцію?

Оскільки збурення пропозиції, а також намагання працівників збільшити свою заробітну плату можуть переміщувати криву сукупної пропозиції ліворуч, можна припустити, що явища, пов'язані з пропозицією, самі по собі можуть стимулювати інфляцію. Але можна знову показати, що таке припущення хибне.

Припустімо, має місце збурення-зрив пропозиції. Наприклад, нафтове ембарго, що збільшує ціни на нафту, або робітники успішно

Реакція на збурення пропозиції.

Графік 28.4. Реакція на збурення пропозиції.

Збурення пропозиції (або зростання заробітної плати) переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч у положення А$2, а безробіття зростає до точки 1'. Внаслідок цього крива сукупної пропозиції повертається назад у положення А£і, а економіка у точку 1; рівень цін повернувся до Р].

нав'язали свій рівень заробітної плати. Як випливає з графіка 28.4, збурення-зрив пропозиції переміщує ліворуч криву сукупної пропозиції з А£; до АЗ2- Якщо пропозиція грошей не змінюється, залишаючи криву сукупного попиту у положенні ЛDj, то економіка переміщується до точки 1', де обсяг національного виробництва менший за природний (Уу)> а, рівень цін вищий (Рґ). Крива сукупної пропозиції тепер переміститься назад праворуч у положення А31, бо безробіття вище за природний рівень, і економіка переміщується вниз по АИ1 з точки 1' до точки 1. Чистий результат збурення-зриву пропозиції полягає в тому, що економіка повертається до повної зайнятості за первісного рівня цін і не супроводжується інфляцією. Додаткове збурення, що негативно позначається на пропозиції, знову перемістить криву сукупної пропозиції і вестиме до такого ж наслідку. Рівень цін тимчасово зростає, але інфляція не простежується. Висновок, до якого приходимо, такий: явища, що пов'язані з пропозицією, також не можуть бути джерелом високої інфляції.

Підсумки.

Наш аналіз сукупного попиту і сукупної пропозиції показує, що кейнсіанські і монетаристські погляди на інфляційний процес не дуже відрізняються між собою. Обидва доводять, що високі темпи інфляції можуть мати місце тільки за високого темпу зростання грошей. Виявивши, що під інфляцією розуміємо безперервне зростання рівня цін швидким темпом, більшість економістів погоджуються з Мілтоном Фрідманом, нібито "інфляція завжди і всюди є грошовий феномен".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші