Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Договір про надання правової допомоги

Договір про правову допомогу - відповідальний юридичний акт

Адвокатська діяльність

Термін "адвокатська діяльність" - означає комплекс усіх видів роботи адвоката з надання правової допомоги. Питання укладення договору щодо надання правової допомоги регулюється ст. 26 Закону. Ця норма Закону встановлює, що:

1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

2. Ордер - письмовий документ, який у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

3. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

4. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

У ч. 1 ст. 26 Закон, ураховуючи різноманітність напрямів надання правової допомоги і визначаючи повноваження адвоката, дає загальний перелік посвідчувальних документів і конкретизує, які з них зобов'язані визнавати суди, відомства і установи.

Це, передусім, договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер та доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір та довіреність - це найбільш поширена практика, що дозволяє у кожній справі окреслити коло питань, якими клієнт наділяє чи обмежує компетенцію адвоката.

У кримінальних справах у практику давно увійшов офіційний ордер на участь адвоката у конкретній справі, але документом, який уповноважує пред'явника ордера надавати правову допомогу саме цій людині, є угода про надання правової допомоги. Коли ж такий договір з певних причин відсутній, до уваги буде братися доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, чи безпосереднє звернення слідчого, суду.

У ст. 50 КПК "Підтвердження повноважень захисника" регламентує, зазначено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються... свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, чи / або ордером та договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги". "Встановлення будь-яких додаткових вимог або умов, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається".

Господарське судочинство за законом і за практикою визнає повноваження сторін за офіційним листом юридичної особи чи за довіреністю, якою вона довіряє представляти у суді свої інтереси.

Адміністративні суди (ст. 58 КАСУ) керуються "Документами, що підтверджують повноваження представників". Ця норма встановлює:

1. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суці повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії додаються судом до справи.

Частина 1 ст. 58 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2453-VI {2453-17 від 07.07.2010}, тобто з урахуванням змін у Законі "Про судоустрій та статус суддів", довіреність доповнюється словами "чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання".

Пункт 3 ст. 26 Закону наголошує, що "Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом".

Що до конституційного судочинства процедура розгляду звернень конституційної юрисдикції не передбачає участі адвоката, чи сторони у справі. Процедура передбачає участь уповноваженого або представника за дорученням суб'єкта звернення, яке затверджується наказом або постановою, якщо це колегіальний орган - ініціатор звернення, таким може бути і адвокат.

У ст. 55 Закону "Про Конституційний Суд України" - "Учасники конституційного провадження" встановлює: "Учасниками конституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом України до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі.

Неявка з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України може бути підставою для відкладення розгляду справи".

У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України Конституційний Суд України може прийняти рішення про розгляд справи на відповідному засіданні за його відсутності.

У разі неявки без поважних причин учасника конституційного провадження Конституційний Суд України ухвалює рішення за його відсутності.

Стаття 26 завершується п. 4, у якому зазначено: "Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій".

Цим пунктом законодавець наголошує, що адвокат повинен неухильно дотримуватись закону та угоди про надання правової допомоги, порушення яких навіть із доброзичливих намірів, без узгодження (краще письмового) з клієнтом неприпустиме.

Нарешті зупинимось на загальній практиці укладення договору про надання правової допомоги, тобто на тому, про що не йдеться в жодному законі.

У 2007 р. авторові підручника зателефонували з "Юридичної газети" і запропонували підготувати актуальний та корисний, на його розсуд, матеріал. Без довгих роздумів було написано містку публікацію на тему укладення договору між адвокатом і клієнтом. Стаття на цілу полосу газети була опублікована без скорочень під трохи незграбним заголовком "Як адвокатові належить укладати угоду про правову допомогу та мати справу з потенційним клієнтом".

Чому була обрана саме ця тема? За 35 років адвокатської служби автор відкрив для себе і засвоїв на все життя ряд життєво професійних істин, дотримання яких дозволило пройти довгий адвокатський шлях достойно, хоча і не без болісних потрясінь.

Багаторічний досвід показує: переважна більшість адвокатського корпусу (особливо молоді адвокати) до укладення договору з клієнтом про надання правової допомоги ставиться не належно.

Для представника такої категорії усі справи "на одне лице". Він з хоробрістю, вартою кращого застосування, готовий до будь-якої справи, незалежно від спеціалізації, загальної складності та інших особливостей. Щоправда, нині і клієнт інший: він навчився думати, рахувати гроші і вміє спитати. Але бажання заробити якомога більше грошей не спиняє цих адвокатів від спокуси.

Адвокати - підприємці спростили процедуру укладення угоди, а відповідно, і якість своєї "допомоги" клієнту. Декотрі взагалі обходяться без такої "формальності", як договір з клієнтом. У кожного з них завжди під рукою купка копій ліцензії та ордерів без якогось обліку, і на кожну "послугу" у справі власна такса. Без квитанцій на отримання грошей і без будь-яких формальностей. Це дуже зручно з погляду зору сучасного адвоката "ремісника". Кінцевий результат у справі його не дуже цікавить і не хвилює.

З прийняттям Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" флібустьєрська адвокатура відійде, сподіваємося, у минуле, і до укладення договорів доведеться повернутися обличчям з усіма формальностями на кшталт: видача квитанцій на кожну отриману від клієнта копійку, надання клієнту звіту за його вимогою тощо.

Більшість адвокатів, за рідким винятком, розглядають процедуру укладення договору з клієнтом як пусту формальність, головне для них утримати за собою клієнта. Проте укладення угоди - це результат серйозної роботи, пов'язаної з вивченням особистості відвідувача, ознайомленням з обставинами, які привели його до юриста, визначенням його ставлення до обставин, характером інтересів і рівнем правомірності підходів клієнта до вирішення своїх проблем. Врешті, потрібно тверезо зважити, наскільки і як адвокат компетентний у питаннях, що цікавлять клієнта, і чи готовий іти на значні витрати часу задля оволодіння спеціалізацією майбутньої справи.

Саме такий підхід убезпечує адвоката від скарг, нарікань і більш складних непорозумінь з клієнтом. Перш ніж дати клієнтові згоду на співпрацю у його справі, потрібно досконало з'ясувати:

а) яким чином клієнт вийшов саме на вас;

б) перевірити достовірність посилань співбесідника на знайомих, та з'ясувати їхнє ставлення до цієї людини;

в) взяти за тверде правило не поспішати з прийняттям від клієнта грошей на "майбутні витрати", тобто краще дотримуватися офіційних фінансових взаємин. Щедрість клієнта - це тривіальне і цілеспрямоване бажання взяти адвоката "на гачок" і зробити його своїм слухняним помічником;

г) реально зважити свої сили і знання, яких вимагає специфіка справи.

Лише після попереднього прискіпливого ознайомлення з відвідувачем і обставинами справи слід переходити до вирішення питання про договір з надання правової допомоги. Слід зауважити, що навіть такий жорсткий підхід не завжди гарантує абсолютно комфортний варіант співпраці;

д) з'ясувавши для себе, що взялися за "непосильну ношу", зробить все для того, щоб не дозволити підзахисному зрозуміти ваш стан, і обрати одне з двох - оволодіти специфікою справи, стати нарівні з клієнтом у спеціальних професійних питаннях, що домінують у справі, чи дипломатично відійти від справи.

Як уже зазначалося укладенню договору з надання правових послуг передує знайомство з відвідувачем (поки що в загальних рисах), з'ясування обставин справи та інших питань, що мають важливе значення для майбутньої співпраці. До укладення договору між адвокатом не існує договірних правових взаємин. Коли ж усі питання з'ясовано і сторони погодилися на подальшу співпрацю, укладається угода. Лише після цього в адвоката з'являється клієнт, а в останнього - його адвокат. З цього моменту відносини між сторонами договору набувають певних змін - кожен з учасників угоди повинен дотримуватися певних прав та обов'язків.

Надання адвокатом правової допомоги у кримінальному судочинстві характеризується певними особливостями. Клієнт може виступати від власного імені чи в інтересах іншої особи; може перебувати під вартою, залежно від обставин визначається приблизний баланс витрат часу і схема подальших відносин, методи спілкування та способи зв'язку що підзахисний перебуває під вартою у зв'язку з досудовим слідством, виникає потреба у відвідуванні СІЗО, зустрічі зі слідчим, третіми особами, з'являється необхідність брати участь у слідчих діях з моменту арешту чи першого допиту; захисті прав та інтересів підозрюваного, обвинувачуваного на досудовому слідстві; захисті прав та інтересів підсудного в судових інстанціях усіх рівнів; представництві інтересів потерпілого. Це далеко не повний перелік особливостей у провадженні адвокатом справ кримінального характеру.

Угода з надання правової допомоги на стадії досудового слідства укладається переважно з самим підозрюваним, обвинувачуваним чи його представниками, коли останній не утримується під вартою, або з особами, названими в ч. 1 ст. 47 КПК. До таких законодавство відносить родичів чи інших осіб, котрі діють за дорученням або на прохання підозрюваного, обвинувачуваного.

Перша розвідувальна зустріч із потенційним клієнтом повинна виявити істинні наміри останнього, наскільки вони законодавчо обгрунтовані та морально зважені. Стосунки з останнім бажано будувати на певних засадах.

Потрібно з'ясувати якомога повніше, яку мету ставить перед собою клієнт. Що ним керує: мотиви справедливості, захист законних інтересів, жадоба помсти, бажання за будь-яку ціну довести власну правоту? Зазначені нюанси, що характеризують самого клієнта, виявлять деякі моменти його психології, підкажуть можливі "сюрпризи" майбутньої поведінки. Зрештою, це дозволить адвокатові вирішити для себе самого, чи прийнятною для нього є особиста позиція клієнта, чи бачить він сенс і здоровий глузд у меті потенційного клієнта. Оцінка мети клієнта, її законності та моральності, меж його намірів і поваги до доказів дозволять адвокату прийняти правильне рішення щодо поглиблення стосунків із ним.

Раніше ми наводили приклад, як підсудний С. під впливом візиту високого прокурорського посадовця вирішив обмовляти 9 інших підсудних, за що йому було обіцяно строк не більше 6 років. На першій же зустрічі з адвокатом, підсудний категорично заявив, що він свою позицію не змінить і буде дотримуватись домовленостей з прокурором, тобто в суді підтвердить свої свідчення на попередньому слідстві.

Що залишалося адвокатові? Стати на позицію свого клієнта і звинувачувати 9 підсудних? Для цього існує прокурор. Зайняти позицію всупереч бажанню підсудного? Це нонсенс. Адвокат знайшов більш достойний вихід: він запевнив підсудного, що за такої позиції адвокат буде лише заважати підсудному. І той, погодившись, відмовився від адвоката.

Адекватне усвідомлення та оцінка характеру (правомірності та моральності) побажань та вимог клієнта.

Найчастіше буває так, що згадані критерії збігаються. Але практика свідчить, що бувають і розбіжності між правовим підґрунтям вимог клієнта та їхньою моральністю. Візьмемо за приклад позов про розподіл майна між подружжям. Згідно із законом подружжя користується рівним правом на спільно нажите майно. Але трапляється так, що один із них (здебільшого дружина) лишається з дітьми, відчуває гостру потребу в коштах на утримання та виховання дітей. Свідомо прагне погіршити стан колишнього чоловіка чи жінки з якихось не дуже моральних мотивів. Виникає конфлікт між правовим підґрунтям та моральними мотивами. З'ясування цього питання є уявлення про психологію клієнта, його життєві настанови та принципи.

Не слід також забувати, що почасти жалюгідний вигляд одного з подружжя - це добре закамуфльовані нещирість і підступність, ретельно підготовлений і вміло спланований сценарій, тому, обговорюючи питання укладення угоди, треба діяти зважено і не поспішати.

Обґрунтованість вимог

Якщо клієнт оперує доказами, що не викликають сумніву, послуговується коректними паперами та свідченнями, можна скласти уявлення про порядність людини, його стійкі психологічні настанови. А нерозбірливість у методах доведення власних вимог, використання сумнівних доказів, підробок тощо, навпаки дає підстави для висновку про несумлінність та неохайність потенційного клієнта.

Нерідко буває так, що майбутній клієнт уже відвідав кількох адвокатів, наслухався всіляких порад, можливо, не дуже компетентних і порядних фахівців, внаслідок чого у нього виникли необґрунтовані законом претензії чи вимоги до супротивної сторони, тут потрібна копітка робота із роз'яснення відвідувачеві реальних можливостей вирішення його справи. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. При цьому не слід гаяти час на критику попередніх консультантів і порадників - це невдячна справа.

Прозорість та чистота стосунків з клієнтом

Частенько потенційний клієнт підшукує адвоката з "корисними" зв'язками серед слідчих та суддів. У таких випадках йдеться не стільки про кваліфікований захист інтересів, скільки про так зване "вирішення" справи на "іншій" основі. І нічого гріха таїти, допоки існує попит, буде і прошарок адвокатів, які охоче приймають подібні пропозиції. Це відбувається ще й тому, що існує не менший прошарок слідчих і суддів, котрі сидять з протягненою рукою і, відповідно, очікують "пропозицій".

Слід виховати у собі стійкий психологічний імунітет на будь-які спокуси, на легке збагачення за рахунок власної совісті і налаштуватися на все життя вчасно промовляти тверде "ні" у відповідь на всілякі сумнівні пропозиції, яких буде безліч.

Ніхто не знає, чи зникнуть коли-небудь у судочинстві плями хабарництва, але вочевидь настане час, коли кількість таких ганебних явищ зменшиться.

Отже, подібні пропозиції слід відкидати одразу ж, не вступаючи навіть в їх обговорення. Така позиція вивірена практикою і виправдана. Якщо людина прийшла до адвоката з певною метою, вона буде домагатися здійснення свого задуму за будь-яких обставин. Неясність у стосунках з такими клієнтами, неточно розтлумачене чи неправильно зрозуміле клієнтом слово може породити негативні наслідки. Особливо це стосується фінансових розрахунків.

Іноді адвокат, попри абсолютну безперспективність справи для клієнта, завершує співбесіду таким словесним пасажем: "справа не має жодної перспективи, але коли ви дуже наполягаєте, можемо спробувати, може що і вийде...". Це свідомо прийом "зачепити" клієнта, знявши з себе відповідальність за майбутню поразку - мовляв, вас попереджав, але ж ви наполягали... Така кінцівка тільки "підігріває" відвідувача і останній втягується в безперспективну боротьбу.

Згодом, коли справа програна, а гроші безнадійно втрачені, клієнт пригадає адвокатові все, зокрема, необґрунтовано сплачений гонорар.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси