Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Безоплатна правова допомога. Місце та роль адвокатури

Законодавство про безоплатну правову допомогу

Закон України "Про безоплатну правову допомогу" було прийнято ВР України 02.06.2011 р., тобто майже через 14 років після прийняття Конституції України, яка проголосила право кожного на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, - безплатно.

Тривала байдужість народних обранців до цієї конституційної декларації не пояснювалась жодним чином. Незважаючи на численні порушення прав людини в Україні, в тому числі і в т.зв. правоохоронній сфері, законодавчий орган, витрачаючи безліч робочого часу на групові розбірки і чвари, залишав народ беззахисним перед свавіллям правоохоронців. Як могли, боролись із цим ганебним положенням адвокатура та правозахисники.

Таке становище слід визнати закономірним для країни, законодавчий орган і уряд якої існували без будь-якої законодавчо визначеної політики у сфері надання правової допомоги коштом держави.

Під тиском євроспільноти народні обранці змушені були повернутися обличчям до прав людини в Україні. Прийняття Верховною Радою України Закону України "Про безоплатну правову допомогу" нібито виправляє стратегічну неохайність політикуму України до святого-святих у європейському понятті питань з прав людини і пропонує законодавчу базу для реалізації конституційного положення про право кожного на правову допомогу, зокрема, у випадках, коли вона відповідно до закону повинна надаватись безплатно. Такий крок передбачено і в зобов'язаннях України за низкою міжнародних договорів, які містять положення щодо надання правової допомоги і учасником яких є Україна. Йдеться про Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1966 р. та міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1996 р, які прямо чи опосередковано встановлюють зобов'язання для держав-учасниць надавати безоплатну та кваліфіковану правову допомогу малозабезпеченим особам при обвинуваченні їх у вчиненні кримінальних правопорушень.

Зокрема, у § 3 (с) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або, за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги, захисника, - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (сі) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, - бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, якщо того вимагають інтереси правосуддя, безплатно для нього в усякому такому випадку, якщо він не має достатньо коштів дня оплати цього захисника.

Прийнятий Закон, якщо оцінювати його "взагалі", претендує на вирішення давно наболілого питання і визначає порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги, суб'єктів її надання, державні гарантії надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у цій сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань надання безоплатної правової допомоги.

Визначальними принципами Закону є гарантована державою доступність та якість безоплатної правової допомоги. Згідно із Законом безоплатна вторинна правова допомога фінансується за рахунок видатків Державного бюджету України. Це положення нам буде вкрай необхідним при подальшому обговоренні питання про взаємини держави.

Основний тягар з реалізації цілей і завдань цього Закону апріорі покладено саме на адвокатуру і зроблено це задовго до прийняття Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Власне, саме втілення в життя головних положень Закону поставлено у повну залежність від співпраці з адвокатським корпусом. Одночасно низка його положень і підзаконних актів Кабінету Міністрів України сформульовані без урахування певних нюансів, що може дезавуювати саму ідею співпраці з адвокатами, оскільки робить цю співпрацю завідомо витратною та організаційно непривабливою для останніх.

Принагідно слід зазначити, що в українських словниках немає слова "безоплатний". Очевидно автори закону та вищий законодавчий орган країни вводять нове слово, бажаючи підкреслити, що безплатних державних послуг не буває, але послуги, що надаються державою приватним особам безплатно, але фінансуються з державного бюджету, слід іменувати безоплатними. Тепер стосовно змісту та окремих положень Закону, які не можуть не викликати певних застережень.

Із ст. 5 Закону "Принципи державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги" дізнаємося, що існує "державна політика" у сфері безоплатної правової допомоги і що принципами, на яких вона ґрунтується, є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) доступність безоплатної правової допомоги;

4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги;

5) гарантоване державне фінансування.

Стаття 6. "Законодавство України про безоплатну правову допомогу" вказує: "Питання надання безоплатної правової допомоги в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України".

Слід підкреслити, що ряд питань надання безоплатної правової допомоги регулюються і підзаконними актами, зокрема Постановами КМ України.

Стаття 9. Закону називає суб'єктів надання безоплатної первинної правової допомоги, до яких відносить:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичних та юридичних осіб приватного права;

4) спеціалізовані установи.

В цьому контексті цікаві підпункти 3 і 4. Перший - фізичні та юридичні особи приватного права, під якими маються на увазі адвокатські структури, оскільки основна лінія Закону - положення ст. 59 Конституції про те, що надання правової допомоги в Україні діє адвокатура, другий - спеціалізовані установи.

Порядок надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб'єктами регулює ст. 12 Закону:

1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги.

2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел.

4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.

5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статуту мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

6. Порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги (0987-12) затверджуються Міністерством юстиції України.

Вже починаючи зі стадії первинної правової допомоги до цієї роботи можуть долучатись адвокати в порядку, встановленому цим законом. В основному це будуть разові договори, тобто на виконання певного конкретного завдання в руслі надання первинної правової допомоги.

7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших фахівців у відповідній галузі права.

8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи юридична особа приватного права, з якими укладено договір про надання первинної правової допомоги, зобов'язані надавати високоякісну допомогу в обсязі та в строки, визначені договором.

Головним стрижнем співпраці держави з адвокатурою буде вторинна правова допомога на основі постійних контрактів чи договорів.

Основна мета ідеї безоплатної вторинної правової допомоги - надання гарантії створення рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складання документів процесуального характеру (ст. 13 Закону). Не вдаючись до тонкощів визначення об'єктів вторинної правової

допомоги, зупинимося на організації співпраці державних структур з адвокатами у питаннях забезпечення цілей Закону.

Стаття 15 Закону встановлює перелік суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги:

1. Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної

2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

5. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (г1091-12), що затверджується Міністерством юстиції України.

6. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

7. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує ст. 17 Закону, де сформульовані повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

1. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі:

1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги;

2) забезпечує складання процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) забезпечує участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства та в розгляді кримінальної справи в суці у випадках, коли участь захисника є обов'язковою відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05,1002-05,1003-05), а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, не може запросити захисника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин;

4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення;

5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі;

7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг);

8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону;

10) подає клопотання до головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору, у випадках, передбачених пунктами 2-4 частини першої статті 24 цього Закону;

11) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги;

12) подає головному управлінню юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі звіти про свою діяльність;

13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси