Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія політичних та економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Неоінституціоналізм

В умовах посилення науково-технічної революції деякі економісти (Дж.К.Гелбрейт, У.Ростоу) висунули технократичні теорії, у яких містяться спроби пояснити основні соціально-економічні явища змінами в галузі техніки. Джон Кеннет Гелбрейт (1909-2006) американський економіст, представник неоінституціоналізму. У працях "Нове індустріальне суспільство" (1969), "Теорії та цілі суспільства" (1973) формулює модель "нового індустріального" суспільства, для якого є характерним:

  • 1. науково-технічна революція вважається головним фактором еволюційного оновлення суспільства. Наука і техніка - автономні сили, що визначають характер економічного та соціального розвитку;
  • 2. економічне зростання ототожнюється з економічним прогресом, а останній - з суспільним прогресом у цілому;
  • 3. джерелом економічного прогресу є крупні корпорації, а носієм нової системи цінностей - "техноструктура";
  • 4. якісний аналіз щодо характеристики економічних систем не застосовується;
  • 5. з позиції технократизму розглядаються економічні кризи, безробіття, заробітна плата і зрушення у соціальній структурі суспільства.

Варіант теорії "індустріального суспільства" Дж.К.Гелбрейта дістав назву "нового індустріального суспільства". Техніка і технологія, на його думку, породжують нові економічні ознаки, що стали характерними для сучасного капіталізму. Зміни в техніці спричинили утворення найбільших корпорацій - основи індустріальної системи, а також поєднання корпорацій з державою.

Дж.Гелбрейт є також автором теорії "врівноважуючої сили", яку він висвітлив у праці "Американський капіталізм: концепція врівноважуючої сили" (1952). "Врівноважуючою силою" автор називає великі об'єднання покупців і продавців, саме завдячуючи тій силі капіталізм звільняється від панування монополій і від руйнівної сили конкуренції.

Отже, Гелбрейт виходить з того, що основу сучасної економіки складають корпорації, а олігопольна структура ринку є найефективнішою. Тому не слід боротися з монопольними утвореннями, а сприяти їх розвитку, вдосконалюючи при цьому систему державного контролю над ними.

На першому місці у Дж.Гелбрейта технічний прогрес, властивий для всієї економічної системи. Важливою рисою "індустріального суспільства" він називає планування, яке, на його думку, породжується розвитком науки і техніки.

Виходячи із технологічного детермінізму, вчений обґрунтовує конвергенцію національних економічних систем, що означає їх зближення, через те що техніка та умови її функціонування позбавлені як національних, так і політичних рис у силу чого відбувається уніфікація соціально-політичних устроїв.

Одним із різновидів теорії "індустріального суспільства" є теорія "стадій суспільного розвитку" Уолта Уітмена Ростоу (1916-2003) - економіста, історика, який написав праці "Стадії економічного зростання" (1960), "Політика і стадії зростання" (1971). На його думку, усі суспільства відповідно до рівня їх економічного розвитку можна зарахувати до однієї з п'яти категорій: традиційне суспільство; перехідне суспільство, що переживає процес зрушення; суспільство, яке "дозріває"; суспільство, яке досягло високого рівня масового споживання. У подальших дослідженнях У.Ростоу доповнює дану періодизацію шостою стадією - етапом пошуку шляхів якісного поліпшення умов життя людини і називає її стадією якості життя. Концепція індустріального і постіндустріального суспільства дала поштовх для появи інших, вищих стадій зростання.

Наприкінці 60-х років XX ст. індустріальне суспільство почали розглядати як певну стадію, а не кінцеву форму суспільства. Дедалі більшого значення набуває концепція "постіндустріального" (інформаційного) суспільства американського соціолога Даніеля Белла (1919- 2011), соціолога, який написав праці: "Кінець ідеології" (1960), "Перехід до постіндустріального суспільства" (1973). У своїх теоретичних дослідженнях він доводить, що під впливом науково-технічної революції відбувається автоматичне порушення капіталістичних устоїв і становлення нового соціально-економічного типу суспільства - постіндустріального.

Постіндустріальне суспільство - це суспільство послуг, де більше половини населення зайнято поза сферою матеріального виробництва, економіка має "узгоджений характер", забезпечується загальний добробут, управління суспільством переходить до вчених, а головною цінністю є інтелект та інформація. Відбувається заміна машинної технології на інтелектуальну, вихід на передній план проблем організації науки, а не корпоративного капіталу. Як наслідок, виникає безкласова спільнота людства на основі високих знань і кваліфікації.

Теорії післявоєнного інституціоналізму охоплюють надзвичайно різні сфери суспільного життя, формуючи альтернативне бачення закономірностей розвитку економічних систем.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші