Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облік і аудит податків в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інвентаризація активів і зобов'язань: податковий аспект

Інвентаризація є засобом контролю і узагальнення даних на дату інвентаризації об'єктів обліку. В результаті інвентаризації на підприємствах виявляються розбіжності між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю цінностей: пересортиця, нестачі або надлишки різного роду активів. Аспекти відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку достатньо повно висвітлені в літературі і не викликають значних труднощів у бухгалтерів. Проте відображення таких результатів в податковому обліку (податкових розрахунках) є досить невизначеним як у законодавстві, так і в наукових дослідженнях.

Питання методики обліку результатів інвентаризації висвітлювалося в працях багатьох експертів та дослідників (Т Войтенко, О. Золотухіна, О. Скічко та ін.). Проте в публікаціях на цю тему практично не розглядається податковий бік облікових розрахунків з точки зору обґрунтування податкових наслідків інвентаризаційних розрахунків. Тому, досліджуючи цей аспект господарської діяльності, важливо дати відповідь на такі питання:

  • o яким є статусу інвентаризації як контрольного заходу адміністрації підприємства;
  • o чи достатньо обгрунтованими є оцінки об'єктів нестач, надлишків матеріальних цінностей;
  • o легітимність застосування формули нестач згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 116 (далі - Постанова № 116) відносно визначення сум податків;
  • o відображення результатів інвентаризації в податковому обліку (податкових розрахунках) з податків на прибуток та на додану вартість.

Статус інвентаризації

Закон № 996 зобов'язує кожне підприємство за результатами звітного року провести інвентаризацію активів та зобов'язань (стаття 10). Отже, виходячи з того, що необхідність інвентаризації запроваджена саме Законом про бухгалтерський облік, керівництво підприємства обов'язок ії проведення, за звичай, покладає саме на бухгалтерську службу. У практиці такий підхід є свідченням формального ставлення керівництва суб'єкта господарювання до інвентаризації як управлінського рішення. В підсумку, за нашими аудиторськими спостереженнями, і процедури, і результати інвентаризації на багатьох підприємствах залишаються переважно формальними і не відображують реальних показників стану активів і зобов'язань. Чимало підприємств приватного сектору економіки взагалі не проводять інвентаризації навіть формально.

Чому склалася така ситуація? Причини, на наш погляд, полягають у наступному. Дослідження цього питання свідчить, що багато підприємств не бачать в інвентаризаціях необхідності, довіряючи даним бухгалтерського обліку. І часто такий підхід є виправданим і економить певну суму коштів підприємства. З іншого боку, держава продовжує тотальне втручатися у стан збереження активів суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності. Про це свідчать вимоги статті 10 Закону № 996.

Такий підхід "обов'язковості" інвентаризацій можна обгрунтувати щодо підприємств з державною та комунальною формами власності. Натомість, підприємства приватного та корпоративного секторів економіки потребують лише рекомендації щодо інвентаризації майна. Адже відповідно до п. 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. А згідно з п. 6 статті 319 ЦКУ держава не втручається у здійснення власником права власності.

У супереч нормам цивільного права інвентаризація в Україні і досі вважається одним з елементів методу бухгалтерського обліку. Цей традиційний підхід був характерним ще за радянської доби і закріплений і у статті 10 Закону № 996. Проте в сучасних умовах господарювання такий підхід не відповідає базовим принципам ринкової економіки - самостійності ведення бізнесу суб'єктом господарювання і відповідальності за результати його здійснення. Адже держава вже не опікується збереженням активів приватного та корпоративного секторів економіки. Це є прерогативою власників або керівництва підприємства, що закріплено у відповідних статтях ЦКУ.

Все це вказує на те, що прийшов час переглянути принцип обов'язковості інвентаризації для підприємств усіх секторів економіки, у тому числі, державному, комунальному, приватному та корпоративному. Відповідно, в законодавчому порядку слід закріпити принцип добровільності інвентаризації і покласти відповідальність за її проведення / не проведення на власників або керівництво підприємства.

За таких умов інвентаризація виступає формою внутрішнього контролю адміністрації підприємства, а не методом обліку і, відповідно, втрачає властивості функції бухгалтерського обліку. В сучасних умовах зазначена функція контролю переміщується з бухгалтерського рівня підприємства на управлінський. Вона набуває статусу управлінської функції власника або керівника (адміністрації) підприємства, а від так втрачає статус обов'язкового елемента методу бухгалтерського обліку.

Сучасна практика великих і середніх підприємств свідчить про те, що інвентаризації організовують, як правило, спеціально уповноважені підрозділи підприємства - служби контролю, внутрішнього аудиту тощо. В компаніях з холдингової та філейною структурою управління прерогатива контролю і інвентаризацій належить, як правило, спеціальній службі головного офісу або раді директорів чи аудиторському комітетові. При такому підході бухгалтерія виконує лише функцію постачальника облікової інформації інвентаризаційним комісіям про залишки активів і зобов'язань.

У результаті внесених до п. 3 Інструкції № 69 змін наказом Мінфіну від 08.09.2011 р. № 1116 доповнено перелік обов'язкових випадків проведення інвентаризації: "за рішенням суду або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати такої інвентаризації". При цьому чітко визначено, що інвентаризація слід проводити у строк, зазначений у належним чином оформленому а бор-готі відповідного органу. Посадові особи державного органу тепер можуть бути присутні при проведенні інвентаризації (абз.2 п. 11.1 Інструкції № 69).

Право представників державних органів на проведення інвентаризацій ґрунтується на нормах наступних законодавчих актів:

Орган контролю

Норма закону

Державна податкова служба

Підпункт 20.1.5. ПКУ

Державна фінансова інспекція

Пункт 4 ст. 10 Закону про державну контрольно-ревізійну службу

МВС

Пункт 24 ст. 10 Закону про міліцію

Отже, в зазначених законодавчих актах вже сьогодні де-юре визнано не обов'язковість інвентаризації в усіх випадках і не для всіх підприємств. Режим обов'язковості вимагається окремими законодавчими актами лише в окремих випадках і для окремих питань контролю господарської діяльності підприємств. Тому пропонуємо внести зміни до Закону № 996 та Інструкцію № 69 із зазначенням обов'язковості інвентаризацій лише у випадках, передбачених законодавством. Такі зміни впливають і на теоретичні постулати а бухгалтерського обліку. На наш погляд, настав час виключити інвентаризацію з елементів метода бухгалтерського обліку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші