Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг соціальних послуг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

Специфіка підприємства культури

В житті сучасного українського суспільства підприємства культурної сфери посідають важливе місце і відображають культурну ідентичність через зміст пропонованих творів, форму (технологій), показник поширеності (кількість закладів у місті), тип споживання. Підприємство культурної сфери слід розуміти в залежності від спеціалізації та масштабів діяльності. У широкому сенсі поняття "підприємство культурної сфери" охоплює компанії культурної індустрії (кіно, звукозаписи, мюзикли, книговидавництво, художні промисли), засоби масової інформації (радіо, газети, телебачення) та інші періодичні видання. У вузькому сенсі - це виробничі та дистрибуційні компанії, які спеціалізуються на мистецтвах (драматичний театр, музика, оперне и балетне мистецтво), візуальному мистецтві, твори якого зберігаються в галереях і музеях, бібліотеках та історичних пам'ятках підприємства культури відводять важливе місце митцю, який відіграє ключову роль у будь-якій ключовій ініціативі має справу з продуктом художньої творчості: так як продукти різних видів мистецтва суттєво відрізняються один від одного, то й підприємства культури можуть виконувати цілком відмінні ролі стосовно цих продуктів виконуючи одну чи кілька функцій. Функції підприємства культури:

o розробка;

o зберігання;

o виробництво;

o відтворення;

o розповсюдження.

В той же час підприємства культури суттєво різняться: за своїми розмірами; структурою; видом творчої діяльності; функціями.

Підприємства культури слід згрупувати за певними специфічними критеріями:

Перший критерій стосується орієнтації завдань підприємства, котрі можна представити в континуумі, граничними точками якого є продукт і ринок.

Другий критерій стосується способу створення мистецьких творів.

Метою маркетингу у сфері культури є оптимізація відносин між компаніями і клієнтами та максимізація рівня задоволення їхніх потреб; процес планування та втілення задуму, ціноутворення; просування і розповсюдження ідей, товарів та послуг шляхом обміну, що задовольняє цілі фізичних осіб організації; управлінський процес, націлений на виявлення, передбачення та задоволення культурних потреб клієнта на вигідних умовах; стосунки між компанією та клієнтом та оптимізацією прибутків. Саме оптимізація має на меті отримання якомога вищого прибутку, але з урахуванням моральних норм, організаційних та суспільних важелів, розвиток маркетингового управління (аналізу, планування, дія). Елементами маркетингу у сфері культури є:

o планування ринкового продукту (включаючи розробку упаковки та торгової марки);

o ціноутворення;

o розміщення товару;

o просування товару (реклама, РЯ);

o обслуговування;

o збір та аналіз даних.

Згідно з Ф. Котлером, концепція культурного маркетингу полягає в тому, що метою організації є визначення потреб, вимог та інтересів цільових ринків, якісніше й ефективніше, ніж це роблять конкуренти, стабілізуючи або підвищуючи разом з тим добробут споживача і суспільства. Поняття "маркетингу підприємств культури" вперше було розглянуто Ф. Котлером у 1967 р., який відмітив, що організація сфери культури - музеї, концертні зали, бібліотеки чи університети - виробляють культурну продукцію і змушені конкурувати як за увагу споживача, так і за свою частку національних ресурсів.

К. Діглс відмічає, що головною метою маркетингу мистецтв є залучення певної кількості людей до відповідної форми контакту з митцем, досягаючи при цьому найкращого фінансового результату, адекватного досягненню названої мети;

розповсюджувати чи поширювати твір та генерувати кращі фінансові результати. У визначенні М. Мокви відмічається, що роль маркетингу полягає у тому, щоб творінням та баченням митця привабити відповідну аудиторію, щоб маркетинг був адаптований до потреб мистецьких організацій і до специфічних умов - публіки. Виходячи з поняття задоволення потреб в процесах обміну між виробником і споживачем. Е. Грішман виокремлює три сегменти ринку художньої продукції:

1. Творчість, орієнтована на творця і його головна мета - самовираження.

2. Творчість, орієнтовна на мистецькі кола і його головна мета - визначення, схвалення.

3. Комерціалізована творчість і його головна мета - гроші.

Таким чином, як свідчить Франсуа Кольберг, маркетинг культурної сфери - це мистецтво досягати тих сегментів ринку, які будуть найбільш зацікавлені в продукті шляхом адаптації до нього комерційних складових - ціни, місця збуту та просування - аби представити цей продукт. Проте деякі підприємства культури головним чином орієнтуються на ринок, ставлячи перед собою скоріше фінансові, ніж мистецькі завдання. Створюючи сегменти ринку, підприємство культури визначає свою клієнтуру, яка складається з осіб, спроможних оцінити особливості цього продукту.

Компонентами маркетингової моделі є:

o ринок;

o середовище;

o система маркетингової інформації;

o маркетинговий мікс: продукт, ціна, місце, просування.

1. Ринок - це група споживачів, яка має бажання й потреби купувати продукти, послуги чи ідеї.

2. У макросередовищі виділяють п'ять основних змінних: демографічну, культурну, економічну, політико-правову, технологічну.

3. Система маркетингової інформації складається з трьох ключових компонентів: внутрішніх даних, вторинних даних, даних, спеціально зібраних самою компанією (організацією).

4. Компоненти маркетингового міксу є контрольованими змінними, на відміну від конкуренції, що є напівконтрольованою, чи макросередовище, яке є неконтрольованим.

Процес управління маркетингом в сфері культури включає п'ять основних етапів: аналіз, визначення цілей, планування, виконання та контроль за виконанням. Таким чином, підприємства культурної сфери відіграють важливу роль у суспільстві; їхня продукція та діяльність пов'язана з актом мистецької творчості. Підприємства культури поділяють на дві групи: мистецтво та культурні індустрії. Загалом маркетинг слід розглядати як низку заходів, призначених для зближення компаній до споживача.

Основні вигоди, яких прагнуть споживачі від культурної продукції

Рис. 8.1. Основні вигоди, яких прагнуть споживачі від культурної продукції

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси