Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія. Шпаргалки КНЕУ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.

Філософія історії - розділ ф. знання, що досліджує історичний процес розвитку суспільства, його особливості, багатоманіття проявів та спрямованість, а також саме суспільство, форми його існування, його зміни і перетворення. Питання філософії історії: внутрішня логіка розвитку людського суспільства, виявлення законів а особливостей суспільно-ісоричного процесу, проблема суспільного прогресу та регресу, питання про критерії суспільного прогресу, теоретична реконструкція історичного минулого, питання про майбутню долю людства, сенс буття окремої людини в суспільстві. Сутність історичного процесу. Етапи розвитку ф. історії: 1) античний період - Геродот, Платон, Арістотель, Плутарх - збір і класифікація історичних фактів минулого. Спроба їх інтерпретації; 2) Середньовіччя - А. Блаженний, Ф. Аквінський - аналіз розвитку історії людства на основі ідеї провіденціоналізму; 3) Відродження та Н. ч. - Л. Валла, Дж. Піко де Мірандолла, Н. Маккіавеллі, Т. Гоббс - дослідж. Цілей та спрямованості іст. Процесу, зазнач. визначна роль людини в історії; 4) Просвітництво - Вольтер, Гердер, Руссо - проблема розвитку людської цивілізації, спрямованості іст. процесу. 5) Нім. клас. ф. Гегель: історія - діалектичний процес з позиції ідеалізму, історія - розвиток людського духу, першоджерелом якого є А. розум. Іст. процес розвив. по висхідній спіралі. Кожен наступний етап - діалектичне заперечення попереднього. Іст. процес - розвиток суспільства до загальної свободи. 6) маркс. Ф. - Маркс, Енгельс - іст. розвиток з матеріалізму, іст. процес йде у бік прогресу на основі матеріального виробництва - економіки. 7) позит. П. - Конт: традиційне, до індустріальне, індустріальне суспільства + постіндустріальне. 8) цивілізац. - Тойнбі, Шпенглер, Данилевський: історія- нелінійний процес зародження, розвитку, надлому та занепаду цивілізацій як стійкої спільноти людей, об'єдн. дух., культ. традиц., подібністю сп. життя, географ. та іст. межами, іст. сусп.. - заміна цивілізац. 9) сучасн.. ф. іст. - Ясперс, Фукуяма, Поппер, Ортега-і-Гассет, Ханнінгтон - песимістична оцінка перспектив подальшого розвитку людства.

Мета та сенс історичного розвитку за К.Ясперсом. Поняття "осьового часу".

Ясперс: сенс історії - ф. віра, яка об'єднує людей у світі через усвідомлення ними спільної долі за допомогою комунікації. Ф. віра стає атрибутом існування людини з моменту її самоусвідомлення, доручення до культури та моралі з моменту постановки людиною питання про сенс свого існування. Іст. розвиток має сенс тоді, коли сприяє саморозвитку та утвердженню самоцінності людини. Сенс історії - це утвердження та реалізація людської сутності, самореалізація людини як вільної істоти. Час осьовий - термін, запропонований К. Ясперсом для характеристики історичних процесів, перебіг яких відбувається між 800 і 200 pp. до н. е., коли, на його думку, стався кардинальний поворот в історії і з'явилася людина такого типу, який зберігся і донині. Визначальними для своєрідності осьового часу є зникнення великих культур давнини, що існували впродовж тисячоліть і передували осьовому часу, передусім тих, що виникли в Єгипті, Месопотамії, долинах Інду та Хуанхе. Час осьовий розчиняє їх у собі, дає їм загинути, незалежно від того, чи є носієм нового народ давньої культури чи інші народи. Давні культури зберігають своє існування лише в тих своїх елементах, які увійшли в осьовий час, але все, навіть найвеличніше, створене до часу осьового, сприймається як щось дрімотне, таке, що не прокинулося, оскільки людина тих часів ще не сягнула справжньої самосвідомості. Тим новим, що зумовило самобутність часу осьовому і відбулося в трьох великих культурних регіонах якраз і було усвідомлення людиною буття в цілому, самої себе і своїх меж шляхом рефлексії й пізнання абсолютності в глибинах самосвідомості та ясності трансцендентного світу. Спільною атрибутивною характеристикою цьогочасних духовних пошуків є те, що людина тут, з одного боку, виходить за межі свого індивідуального існування, усвідомлюючи своє місце в розмаїтті цілісного буття, з іншого - вперше стає на шлях, який покликана пройти саме як певна особистість, неповторна індивідуальність, спроможна за потреби навіть внутрішньо протиставити себе усьому світові як самітника, пророка, філософа, законодавця.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші