Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічне управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стратегічне планування

Стратегічне планування є системою виведення підприємства на нові параметри функціонування із застосуванням методологічного апарату системного підходу до прийняття стратегічних рішень.

У зв'язку з тенденцією ускладнення у світі взаємодії матеріальних і духовних процесів не можна бути впевненими, що ці взаємодії досягають загальних цілей для людей. У той же час досягнення особистих цілей, а також цілей інших людей є важливим чинником, що приносить задоволення.
Тому для підвищення шансів отримати сприятливий результат потрібен контроль за подіями й відносинами між персоналом. Планування має здійснюватись так, щоб стало можливим досягнення поставлених цілей. Іноді люди досягають успіху в глобальних змінах, щоб досягти власних цілей. В інших випадках вони занадто пізно усвідомлюють, що сили приро-
ди або цілі інших людей, суспільств суперечать їхнім діям.

У принципі, можна й не планувати своїх дій. Багато питань вирішують методом "спроб і помилок", а нині, у ринкових, точніше стихійно-ринкових, умовах — методом "вільного плавання в морі попиту і пропозицій". Є один дуже сильний аргумент на користь планування. Це аргумент здорового глузду: якщо все змінюється, то краще контролювати зміни на нашу
користь за допомогою планування і перепланування, ніж просто реагувати на те, що відбувається.

Планування саме по собі є системою (системним процесом), яка має призначення (досягнення бажаної цілі), функції (дослідження середовища,ситуації, структури, вибір альтернативи й оцінка дії), потоки (інформація між фахівцями з планування і користувачами) і структуру (загальний план, у межах якого фахівець із планування підвищує найбільш вірогідний і бажаний результат, використовуючи навчання та зворотний зв'язок у формі
суджень і даних для переоцінки результатів). Інакше кажучи, процес планування — це структурування проблеми, ідентифікація та оцінка альтернативних рішень.

Планування має ознаки системи і виступає як системо-утворювальна функція управління. По-перше, планування пов'язане з досягненням бажаних майбутніх станів, які маловірогідні без втручання людини. По-друге, планування пов'язане з формуванням процесів як тепер, так і в майбутньому за допомогою найкращого розподілу ресурсів для досягнення короткострокових (тактичних) і довгострокових (стратегічних) цілей, воно систематизує й цілеспрямовує таким чином поточну діяльність. По-третє, планування є прагматичною діяльністю, пов'язаною з вибором оптимального варіанта серед альтернатив.

По-четверте, планування передбачає раціональний вибір (технічний, економічний, юридичний, екологічний, соціальний, здорового глузду). Отже, планування є истематизованим процесом зведення вірогідних ситуацій із бажаними на шляху досягнення тактичних (поточне планування) або стратегічних (довгострокове планування) цілей діяльності підприємства. Планування — це процес системного мислення і раціональних функціональних дій фахівців у конкретних умовах внутрішнього й зовнішнього середовища. Частина цього процесу може бути формалізована із застосуванням моделей прийняття рішень і економіко-математичних методів, а решта залишиться творчим процесом фахівців.

Співвідношення формалізованого і неформапізованого процесів залежить від багатьох чинників, але в першу чергу від управлінського (менед жерського) професіоналізму керівника та персоналу. Якщо буде професійне ставлення з боку керівництва, то буде і "прозора" бухгалтерська звітність, і кваліфікована аналітична робота, і досконала інформаційна система, і комп'ютерне обладнання.

Особливість системного планування полягає у врахуванні взаємодії суб'єкта із зовнішнім середовищем. У системному плануванні проблеми не "вирішуються", а скоріше "розв'язуються" і постійно перевизначаються в процесі самонавчання. Тому систему планування слід розуміти не як дискретну діяльність, а як безперервний процес, що розвивається. Отже, системне планування — це стратегічне планування, і навпаки. Всі інші види планування, у першу чергу поточні, є обмежено раціональними або зводяться до пошуку поточних рішень, а не перспективи (формальне планування). Можна сказати, що всі інші види планування обмежено системні. Вони мають право на існування залежно від складності системи, зовнішніх умов функціонування, ієрархічної підпорядкованості, професіоналізму керівників. Методологічною основою стратегічного планування є структурне моделювання, метод структурного аналізу ієрархій, методи системного аналізу виробничо-господарської діяльності, економіко-математичні методи оцінок і аналізу. Слід зауважити, що методологія аналізу виробничо-господарської діяльності є базовою для всіх видів планування. Для виробничих систем місце системного стратегічного планування наведено на рис. 2. Функції системного управління виробництва

Зображення функцій управління перетятими і накладеними колами характеризує їх системний взаємозв'язок і взаємодію, кооперацію діяльності, які притаманні великій виробничій фірмі (корпорації). Проте аналогічні схеми можна розробити для будь-яких підприємств, організацій, які прагнуть перейти на системне управління і модифікувати свою організаційну структуру.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші