Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow РПС arrow Теорія економіки регіонів
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правові основи розвитку регіону

Інституціональний механізм регіональної економічної політики

Регіональна економічна політика — це частина державної регіональної політики, яка спрямована на забезпечення оптимального узгодження загальнодержавних цілей та інтересів з особливостями розвитку окремих регіонів, пом'якшенню регіональних економічних диспропорцій.

Інституціональний механізм її здійснення представлений законодавчою й виконавчою гілками влади, а також органами місцевого самоврядування. Парламент ухвалює закони про регіональну політику, якими затверджує форми й умови сприяння регіонам (бюджетні трансферти, податкові пільги тощо), списки депресивних регіонів, масштаби допомоги, регіональні органи управління та ін. У парламентах можуть діяти спеціальні комітети, комісії й робочі групи, покликані курирувати регіональну проблематику.

Однак реальні права в галузі здійснення регіональної політики звичайно зосереджені у руках виконавчої гілки влади. При цьому існує дві моделі управління регіональними процесами.[5, с. 515]. В одному випадку мова йде про більш-менш спеціалізовані регіональні відомства (типу агентства "Півдня" в Італії або Делегації територіального устрою — ДАТАР — у Франції), в іншому — про декілька міністерств і державних органів, що займаються регіональною проблематикою як би за "сумісництвом" (скажімо, в Україні останнім часом утворено Міністерство регіональної політики та будівництва, хоча багато питань регіональної економіки знаходиться в компетенції Міністерства економіки). На практиці керівництво регіональними заходами часто розпилене серед десятків установ і відомств.

У федеральних державах (США, Німеччина, Швейцарія, Бельгія та ін.) головні права в галузі регіональної політики зосереджені в руках суб'єктів федерації.

Особлива відповідальність регіональних влади та органів місцевого самоврядування в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою полягає насамперед у чесному розподілі державної допомоги, у контролі за виконанням компаніями прийнятих зобов'язань, прийнятті зважених рішень відносно невеликих проектів. Разом з тим, деякі регіоналісти вважають, що тенденція децентралізації влади з передачею значної частини прав центральних органів регіональним і місцевим, яка намітилася наприкінці XX ст. у розвинених країнах Заходу, здатна ускладнити реалізацію регіональних програм. Уважається, що подібна тенденція більш вигідна процвітаючим регіонам, що мають надійні джерела нагромадження й пропозиції від потенційних інвесторів. Тому ці регіоналісти відстоюють принцип: регіональна політика — "дітище" парламенту й центрального уряду.

Економічний вплив держави на регіональні пропорції здійснюється за двома основними (але не єдиними) напрямками: 1) обмеження будівництва нових виробничих об'єктів у регіонах, що потребують децентралізації промисловості; 2) стимулювання створення виробничих потужностей у слаборозвинених, депресивних і в знову освоюваних регіонах.

Як показує досвід західних країн, обмежувальна політика значно менш ефективна стимулюючої. У числі економічних заходів, спрямованих на обмеження економічної діяльності в регіонах зверх концентрації виробництва та населення — підвищені податки па основні фонди й прибутковий податок, різні штрафи, відмова у видачі кредитів на нове будівництво або розширення старого підприємства тощо.

Що стосується економічного стимулювання, то воно має подвійний характер: прямий або непрямий. До найпоширеніших форм прямого стимулювання відносяться: пільгова система кредитування й субсидування фірм, що створюють свої підприємства в "опікуваних" державою регіонах, видача безповоротних позичок на капітальне будівництво, фінансове покриття витрат, пов'язаних з підготовкою робітників і технічного персоналу, відшкодування частини витрат з переміщення виробничих потужностей, установлення податкових пільг, а іноді — повне звільнення від податків на заздалегідь визначений строк, уведення прискореної амортизації основних засобів, зниження тарифів на транспорт, електроенергію тощо.

Форми непрямого стимулювання — це спеціальні урядові програми розвитку відсталих регіонів, створення за рахунок держави інфраструктурних об'єктів (особливо шосейних доріг), створення науково-промислових комплексів, спорудження державних підприємств, державні замовлення великим фірмам, розташованим в "опікуваних" регіонах тощо.

Особливу роль у здійсненні регіональної економічної політики відіграють фонди, що фінансують регіональні заходи. Наприклад, операції з промислової децентралізації Парижа фінансувалися фондом економічного та соціального розвитку (ФДЕС), фондом допомоги територіальному устрою (ФІАТ) та численними "дрібними" фондами, не кажучи вже про солідні податкові надходження, що використовувалися в інтересах децентралізації [5, с. 521].

Особливими функціями в регіональній політиці наділяються низові органи місцевої влади — муніципалітети. В економічній сфері пріоритетні завдання муніципалітетів більшості індустріально розвинених країн полягають у допомозі господарському розвитку, захисту економічних і соціальних інтересів населення, забезпеченні послугами (особливо в сільській місцевості). Муніципалітети надають істотну економічну допомогу в розвитку місцевої промисловості, торгівлі та ремесел.

Основний зв'язок низових органів самоврядування з вищими органами влади здійснюється через бюджети муніципалітетів. Залежно від типу регіону держава часто передає які-небудь нові функції місцевим органам і відповідно нові бюджетні кошти у вигляді податків. Надзвичайно важливим інструментом регіонального економічного розвитку є дотації муніципалітетам з вищих бюджетів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>