Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Господарське право України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державна політика з питань банкрутства

Державну політику щодо попередження банкрутства, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єкта підприємництва або про визнання його банкрутом щодо державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, а також суб'єктів підприємництва інших форм власності у випадках, передбачених законом, здійснює орган державної влади з питань банкрутства.

Проведення державної політики у сфері банкрутства здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення про нього. Таке положення було затверджено Указом Президента України "Про Міністерство економіки України" від 23.10.2000 р. № 1159, відповідно до якого на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України було покладено повноваження державного органу з питань банкрутства.

Державний орган з питань банкрутства відповідно до ст. 2 Закону:

  • - сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
  • - пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, щодо яких порушено справу про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом;
  • - організує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
  • - здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);
  • - забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;
  • - здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
  • - готує та подає на затвердження КМУ у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;
  • - здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Для окремих категорій суб'єктів підприємництва законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних з банкрутством. Наприклад, процедури щодо неплатоспроможних боржників до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. У випадках, передбачених законом, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств, тобто положення ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не застосовуються до юридичних осіб-підприємців, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно їх виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийнято рішення з цього приводу.

Крім цього, ст. 5 Закону обумовлює спеціальні правила щодо застосування законодавства, що регулює провадження у справах про банкрутство, до окремих суб'єктів господарювання. Наприклад, щодо розгляду судом справи про визнання банку банкрутом це законодавство застосовується в частині, що не суперечить нормам ЗУ "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

При визнанні громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом до його заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство може додаватися план погашення його боргів, який повинен включати:

  • - строк його виконання;
  • - розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику громадянину-підприємцю і членам його сім'ї на споживання.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке відповідно до цивільного процесуального законодавства України не може бути звернено стягнення. Угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів. Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

За загальним правилом провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється ГК, зазначеним Законом, якщо інше не передбачено ратифікованими міжнародними договорами відповідно до ст. 9 Конституції України. Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, а за відсутності таких рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України відповідно до принципу взаємності, якщо інше не передбачено законом.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші