Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Міжнародна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інтеграційні процеси у сучасній міжнародній економші

Європейська економічна інтеграція

Історично першим, а нині найбільш успішним, зрілим і динамічним зразком міжнародної економічної інтеграції став Європейський Союз, шлях до якого був непростим і тривалим.

Передумови та етапи європейської економічної інтеграції

Інтеграційні процеси в Західній Європі розпочалися одразу Другої світової війни і початково були безпосередньо пов'язані з необхідністю об'єднання зусиль для відбудови зруйнованих війною економік європейських країн та створення передумов для економічного зростання на основі співробітництва. Європейській інтеграції сприяли не лише спільність цілей і нагальних проблем, але й ряд інших чинників - географічна близькість країн, усталені господарські зв'язки, розвинена транспортна система регіону та ін. Неабияку роль відіграла консолідація європейських країн у протистоянні повоєнній експансії США.

Точкою відліку євроінтеграції вважають Римський договір 1957 р. про створення Європейського Економічного Співтовариства (CEC), який підписали шість країн - Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Хоча першим кроком на шляху інтеграції фактично був укладений між цими ж країнами Паризький договір 1951 р. про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС) з метою створення спільного ринку продукції вугільної та металургійної промисловості. Одночасно з ЄЕС у 1957 р. було створене Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Отже, в рамках шести країн у 1950-х рр. були започатковані три інтеграційних об'єднання - ЄОВС, ЄЕС та Євратом.

Римський договір визначив основні цілі євроінтеграції (створення митного союзу та спільного ринку з вільним рухом товарів, послуг, капіталу та робочої сили та ін.), які еволюціонували у процесі її розвитку. Цей розвиток послідовно пройшов основні етапи міжнародної економічної інтеграції - від зони вільної торгівлі до економічного союзу.

Етап зони вільної торгівлі (1958-1968рр.).

Протягом цього періоду згідно з Римським договором між країнами-членами поступово скасовуються митні тарифи і нетарифні обмеження у взаємній торгівлі за збереження національних митних тарифів у торгівлі з третіми країнами. З 1962 року проводиться узгоджена сільськогосподарська політика, запроваджуються єдині ціни і правила регулювання ринків основної сільськогосподарської продукції. У 1967 р. внаслідок злиття органів управління ЄОВС, ЄЕС та Євратом утворюється єдина інтеграційна організація - Європейське Співтовариство. Розвиток західноєвропейської інтеграції у 1950-60-х рр. у називають її „золотим періодом".

Етап митного союзу (1969-1986 рр.).

Початок етапу знаменувало запровадження з 1 липня 1968 р. єдиного митного тарифу та скасування мита в рамках Європейського співтовариства, число країн-членів якого за цей період зросло вдвічі. Спільна сільськогосподарська політика в цей період доповнюється спільною політикою в сфері охорони навколишнього середовища, структурної перебудови та науково-технологічного розвитку. На цьому етапі розпочинається інтеграція у валютно-фінансовій сфері: у 1972 р. запроваджується режим спільного плавання валют деяких країн-членів („валютна змія"), а з 1979 р. починає функціонувати Європейська валютна система зі спільною розрахунковою одиницею ЕКЮ. Розвиток євроінтеграції на етапі митного союзу ускладнили „нафтові шоки" і світові економічні кризи 1973-74 рр. та 197980 рр., що супроводжувалися стагфляцією. Тому цей період іноді називають періодом „європесимізму". Однак до середини 1980-х рр. країнам вдалося подолати кризові явища. У 1986 р. учасники Європейського співтовариства підписали Єдиний європейський акт, який модифікував положення Римського договору і окреслив програму створення до 1993 р. „Європи без кордонів" зі спільним ринком і наявністю 4-х базових свобод - свободи руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили.

Етап спільного ринку (1987-1992 рр.).

На цьому етапі країни Європейського співтовариства ліквідували залишки перешкод для руху товарів і факторів виробництва. Були визначені три групи бар'єрів, які потребували термінового усунення: фізичні (прикордонні затримки, митний контроль і пов'язаний з ним документообіг), технічні (розбіжності національних стандартів якості, технічних вимог, регулювання ділових угод) та фінансові (національні відміни ставок оподаткування, акцизних зборів, податкових пільг і т.п.). У цей же період країни-учасниці перейшли до здійснення не просто узгодженої, а спільної політики в окремих галузях - енергетиці, транспорті, питаннях регіонального та соціального розвитку. Події початку 1990-х рр. - розпад СРСР та світової соціалістичної системи господарства, падіння Берлінської стіни і об'єднання Німеччини - поставили Європейське співтовариство перед необхідністю вирішення нових завдань. І не лише економічних, таких як створення валютного союзу, запровадження єдиної валюти, проведення спільної економічної політики, а й політичних. Перехід до нового етапу євроінтеграції знаменувало підписання країнами-членами 7 лютого 1992 р. Маастрихтського договору про створення Європейського Союзу (ЄЄ), який набрав чинності 1 листопада 1993 року.

Етап економічного союзу (з 1993 р. - до нинішнього часу).

Для цього етапу характерне поглиблення економічного і валютного співробітництва країн-членів (валютний союз з реальною монетарною інтеграцією, створення Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком, запровадження єдиної валюти - євро, тісна координація економічної політики), посилення їх політичної та правової взаємодії.

Відповідно до Маастрихтського договору економічне, політичне і правове співробітництво стали „трьома опорами", на які спирається діяльність ЄЄ:

  • співробітництво в економічній і соціальній сферах включає спільну торговельну, промислову, інноваційну, структурну, аграрну, енергетичну, транспортну, антимонопольну політику, спільну політику у сферах освіти, науки і культури, охорони здоров'я, праці та довкілля, соціального захисту та ін.;
  • спільна зовнішня політика і політика безпеки спрямовані на збереження миру і зміцнення міжнародної безпеки, підтримку міжнародної співпраці, захист спільних інтересів країн ЄЄ в СОН, охорону спільних цінностей, життєвих інтересів, незалежності та цілісності ЄС, розвиток та зміцнення демократії та ін.;
  • співробітництво у сфері правосуддя та внутрішніх справ охоплює охорону прав і свобод громадян ЄС, боротьбу з тероризмом, організованою злочинністю, наркобізнесом, контрабандою, торгівлею людьми, корупцією, створення Європолу та ін.

В процесі розвитку євроінтеграції і розширення сфер співробітництва між країнами-учасницями сформувалась і еволюціонувала інституційна структура Європейського Союзу.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші