Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грошовий обіг в СРСР після Другої світової війни

Фінансування військових видатків під час Другої світової війни спричинило значне зростання грошової маси в країнах-учасницях. Після її закінчення в багатьох європейських державах відбулися реформи з метою впорядкування грошових систем. Не став винятком і Радянський Союз, в якому за 1941-1945 рр. кількість грошей в обігу збільшилася в 4 рази і зросла до 74 млрд руб.

Грошова реформа передбачала кілька заходів. Так, карткову систему мали скасувати ще 1946 р. Але неврожай, спричинений посухою, унеможливив проведення цього заходу. Натомість у кінці 1946 р. було введено єдині ціни, які становили певний середній рівень між високими комерційними та низькими пайковими.

14 грудня 1947 р. Рада Міністрів СРСР та найвищий партійний орган ЦК ВКП (б) прийняли постанову "Про проведення грошової реформи і скасування карток на продовольчі й промислові товари". Реформа передбачала заміну старих грошових знаків на нові за курсом 10 до 1. При цьому не підлягали обмінові металеві монети, які далі приймалися за номінальною вартістю.

За підготуванням грошової реформи стежив Й. Сталін. Дослідники вважають, що завдяки йому купюри нового зразка дещо нагадували банкноти Російської імперії. В обіг надійшли такі грошові знаки:

  • - державні казначейські білети номінальною вартістю 1, 3 і 5 руб., які забезпечувалися всім багатством СРСР;
  • - білети Державного банку, які забезпечувалися золотом, коштовними металами та іншими активами цієї установи номінальною вартістю 10,25,50 і 100 руб.

Обидва види грошових знаків емітувалися Державним банком СРСР, який мав монополію на цей вид діяльності, та мали однакову платіжну силу.

Грошова реформа також передбачала переоцінювання вкладів населення в ощадних касах і Державному банку. При цьому обмінові не підлягали вклади сумою менше 3000 руб. До речі, їхня частка у структурі депозитів складала 80%. Для інших установлювалися такі співвідношення: вклади в розмірі від 3 до 10 тис. переоцінювалися за курсом 3:2, а більше 10 тис- 2:1. Захід було проведено попри той факт, що, за даними Державного банку СРСР, 1947 р. на вкладах містилося лише 15% грошових заощаджень населення. Залишки на рахунках державних установ переоцінюванню не підлягали. Це не стосувалося лише колгоспів і кооперативних організацій. їхні кошти, що були в банках, переоцінювалися за курсом 5:4.

Ще однією складовою грошової реформи 1947 р. стала конверсія всіх державних позик, крім Другої державної позики відновлення і розвитку народного господарства СРСР 1947 р. Старі облігації підлягали обмінові на облігації нової двопроцентної позики 1948 р. за курсом 3:1. Виняток було зроблено для виграшних облігацій позики 1938 p., які обмінювалися на облігації державної трипроцентної виграшної позики або викуповувалися ощадними касами за курсом 5:1.

Скасування карткової системи, передбачене грошовою реформою, було погано підготоване. Недостатні запаси товарів стали причиною великого голоду, який спостерігався в країні у 1947-1948 pp. і оминув лише великі міста.

Реформа тривала від 16 по 29 грудня 1947 р. Після її проведення грошова маса скоротилася до 16 млрд руб., причому обміняли 37,2 млрд руб. Ще майже 30 млрд залишилося на руках у населення. Реформа мала конфіскаційний характер, оскільки не перерахували заробітків, стипендій чи пенсій. Крім того, невелика її тривалість спричинила масову спекуляцію, паніку й величезні черги.

Зменшення кількості грошей в обігу дозволило з часом знизити ціни на товари широкого вжитку. Це збільшило купівельну спроможність рубля та зумовило зростання його офіційного курсу стосовно до іноземних валют. 1 березня 1950 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову "Про переведення курсу рубля на золоту основу і про підвищення курсу рубля стосовно до іноземних валют", за якою встановлювався золотий вміст рубля на рівні 0,222168 г щирого золота, внаслідок чого один долар США уже дорівнював 4 руб.

У 1957 р. сталися деякі зміни в оформленні радянських грошових знаків. Необхідно було змінити герб СРСР, бо після перетворення Карело-Фінської PCP на Карельську АРСР з 16 до 15 зменшилася кількість перев'язок, що охоплювали снопи пшениці. Відповідно зменшили кількість написів "один рубль" мовами союзних республік.

Бурхливий розвиток економіки СРСР, який спостерігався протягом 50-х років XX ст., спричинив зростання грошової маси. З метою її обмеження було проведено грошову реформу, яка оголошувалася 4 травня 1960 р. постановою Ради Міністрів "Про зміну масштабу цін і заміну грошей, що перебували в обігу, на нові". Вона передбачала деномінацію рубля за курсом 10:1. За таким ж співвідношенням переоцінювалися вклади, заробітна платня та інші платежі. З 1 січня 1961 р. в обіг надійшли нові грошові знаки номінальною вартістю 1, З, 5,10, 25, 50 і 100 руб., а також монети з номіналами 1,2, 3, 5, 10, 20, 50 коп. і 1 руб. Реформа тривала протягом трьох місяців. В обігу залишилися старі 1,2 і 3 копійки, що не підлягали обмінові.

Купюри, введені грошовою реформою 1961 p., залишалися в обігу до 1991-1992 pp. Вперше відбулась уніфікація їхнього розміру. З метою полегшення рахування за допомоги автоматів однаковими за величиною стали 3 і 5,10 і 25, 50 і 100 руб.

Золотий вміст рубля зріс до 0,987412 г щирого золота. Один долар відповідав 90 радянським копійкам. 1 січня 1972 р. курс долара становив приблизно 83 коп., а на початку 80-х років - 60 коп. Але це не відображало реального попиту на американську валюту, оскільки на "чорному" ринку її курс становив 3-6 руб.

Першу пам'ятну монету СРСР було вироблено 1965 р. з мідно-нікелевого сплаву номінальною вартістю 1 руб. Вона була присвячена 20-й річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні. Попервах емісія пам'ятних та ювілейних монет мала епізодичний характер, але у 80-х роках були започатковані серії на честь Олімпійських ігор у Москві, видатних діячів науки, культури і мистецтв, пам'ятників архітектури, Давньоруської держави та ін.

У 1990 р. Рада Міністрів Української PCP відзначала зростання грошових доходів, які не забезпечувалися товарною масою, вивіз товарів за кордон, поширення спекуляції. З метою захисту інтересів споживачів, особливо соціально незахищеного населення, 22 жовтня було прийнято постанову "Про захист споживчого ринку в Українській PCP", яка передбачала з 1 листопада продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснювати з використанням карток споживача з купонами. Виняток було зроблено для громадського харчування, продажу книжок, газет і журналів, товарів для новонароджених, продуктів дитячого харчування, обслуговування в комерційних і комісійних магазинах, аптеках, на аукціоні, оплати послуг та ін. Крім того, передбачалося, що продаж товарів вартістю понад 1500 крб. мав здійснюватися без карток споживача, але за чеками Ощадбанку тільки жителям республіки.

Отже, з 3 листопада 1990 р. раз на місяць, крім рублевої готівки, громадяни отримували листи з купонами на суму 70% "їхніх грошових доходів після оподаткування. Вони повинні були давати їх продавцеві в магазині, який відрізав від листа купони на суму покупки. Поряд із цим оплата здійснювалася рублями. Картки споживача відрізнялися кольором та загальною сумою (20, 50, 75, 100 і 200 крб.). До кожного листа додавалися купони різних номіналів (І, 3, 5, 10, 25 і 50 крб.), які окремо від листа були недійсними.

Якщо грошові доходи громадян були меншими ніж 70 руб. на місяць, то йому видавалися картки на 50 руб. незалежно від обсягу заробітку. У випадку перевищення суми 800 руб. купони на суму надлишку не видавалися.

Крім того, з 1 грудня 1990 р. вводилися додаткові пільги для малозабезпечених сфер населення. Так, багатодітним сім'ям, одиноким матерям незалежно від доходів, студентам і учням середніх спеціальних закладів, що мали дітей, на кожну дитину давали картку споживача на 50 руб., пенсіонерам та інвалідам з доходами до 100 руб. на місяць, а також студентам і учням середніх спеціальних навчальних закладів, які не мали батьків або проживали окремо від них,- 70 крб.

Картки споживача були дійсними на території УРСР протягом б місяців.

Остання грошова реформа, проведена в СРСР, відбулася 1991 р. 23 січня зранку оголосили указ Президента М. Горбачова про вилучення з обігу купюр номінальною вартістю 50 і 100 руб. зразка 1961 р. Такі заходи проводилися з метою боротьби з корумпованими чиновниками та валютними спекулянтами. Гроші можна було обміняти протягом трьох днів у межах середньомісячного заробітку за останній рік роботи. Крім того, вводилося обмеження на видачу вкладів з ощадних кас, яке становило 500 руб.

Ефективність проведення реформи Павлова, названої так за прізвищем прем'єр-міністра СРСР, викликала сумніви. Побутує думка, що злочинні кола дізналися про неї завчасно і розміняли свої купюри на дрібніші ще до ЇЇ початку. Через це багато громадян отримали заробітну плату і пенсії великими номіналами. Спостерігалися також випадки, коли 50-рублеві купюри продавалися по 40, 30, 20 і навіть 10 руб., аби зберегти хоч дещо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші