Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ринкові відносини в аграрному секторі

Ринок. Його суть і функції

Продукція сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від форми власності підприємства, у формі товару надходить у споживання лише через операцію купівлі-продажу на ринку. В багатьох джерелах ринок розглядають як механізм взаємодії покупців і продавців з досягнення своєї мети кожним, або як сферу, де в конкретній формі виявляються товарно-грошові відносини, де безпосередньо здійснюється обмін грошей на товари і навпаки.

Ринкові як економічному механізму властивий економічний і соціальний характер, оскільки остаточними суб'єктами ринку й обміну, який в ньому відбувається, є люди. Ринок в ідеалі - це саморегульований соціально-економічний механізм, що забезпечує обмін товарами в суспільстві. Можна стверджувати: ринок у різних його формах існував завжди - від первіснообщинного ладу, рабовласництва і феодалізму до соціалізму, оскільки завжди мали місце різні форми обміну між людьми, в тому числі найпримітивніші. За такого підходу до розуміння ринку зовсім не ототожнюються поняття ринку й обміну. Економічний механізм, під яким розуміється ринок у всіх його виявленнях, завжди є лише сукупністю умов для здійснення згаданого обміну в різних його формах.

Звести поняття ринку лише до конкретного місця в просторі, де відбуваються торгові операції, - недостатньо, як і недостатньо сприймати ринок тільки як систему відносин між виробником і споживачем на стадії обміну. Якщо розглядати ринок лише як суб'єкт ринкових відносин, неодмінно дійдемо висновку, що це є сукупність продавців і покупців у процесі взаємодії яких можливий обмін товару. Однак тут чітко не відстежуються відносини між виробниками та посередниками, а також вплив споживача на господарську діяльність виробника й обсяги виробництва того чи іншого виду продукції.

Основна риса ринку та, що він вирівнює пропозицію і попит на товари з допомогою ціни. У випадку появи надлишку продукції певного виду на ринку ціна на неї знижується, чим приваблює споживачів до придбання товару. Звідси - кількість продукції зменшується, і цим самим обмежується її пропозиція на ринку. Якщо ж товар стає дефіцитним, - підвищується ціна на продукцію, покупці поводять себе стримано і пропозиція товару зростає.

Тому ринок варто розглядати ширше - як сукупність економічних відносин з допомогою котрих здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі з опорою на виробництво товарів, що підлягають реалізації через купівлю-продаж. І ринок є не зв'язковою ланкою між виробництвом і розподілом, між виробництвом і споживанням, а єдиним середовищем, де однаковою мірою зацікавленість товаровиробника, посередника і підприємця спрямовані на розвиток і задоволення потреб споживача. При такому підході можна стверджувати, що ринок - це система економічних відносин в умовах яких відбувається виробництво, обіг і розподіл товарів.

Ринку притаманні певні властивості та функції, і як система соціально-економічних відносин він формується та діє на підставі стихійного механізму, основними елементами якого є попит і пропозиція товару. Коли надають інформацію товаровиробникам про попит на ту чи іншу продукцію та її пропозицію в просторі й часі, ціни на неї, процентні ставки, то останні визначають обсяги, асортимент і місце збуту. Це дає змогу товаровиробникам постійно координувати власне виробництво у зв'язку зі змінами й умовами ринку. Тобто ринок - регулятор обсягів виробництва продукції та її структури. Він здійснює регулювальний вплив на економіку країни загалом і формує відносини між окремими галузями народного господарства. З його допомогою відбувається обмін товарів на основі еквівалентності.

Запити на обсяг і структуру продукції надходять від споживача сільськогосподарської продукції через роздрібну торгівлю, легку та харчову промисловість до аграрних товаровиробників, від них - до виробників засобів виробництва і потім - до виробників сировини. На запит постачальники сировини збільшують обсяги її поставки виробникам засобів виробництва, які в свою чергу задовольняють потреби сільськогосподарських товаровиробників у засобах виробництва, сировині та матеріалах. Отже, стабілізуючи попит і пропозицію, не допускаючи ні дефіциту, ні перевиробництва, ринок виконує інформаційну функцію. Використовуючи взаємодію попиту і пропозиції, ринок дає відповідь на питання, що і скільки виробляти, для кого і як. Так відбувається вияв регулювальної функції виробництва та споживання продукту (рис. 16.1).

Ринок виконує функцію ціноутворення і стабілізації цін на продукцію. Внаслідок взаємодії виробників і споживачів, а відтак пропозиції і попиту на товари, як зазначено в моделі алгоритму, відбувається своєрідний підсумок або баланс зіставлення затрат виробників і корисності товару чи послуги.

Ринкове ціноутворення підпорядковане об'єктивним економічним законам: закону вартості та закону попиту й пропозиції. Дія закону попиту й пропозиції ґрунтується на поведінці продавця та покупця. Раціоналізм продавця - продати товар за вищою ціною й одержати більше прибутку, а покупця - задовольнити власні потреби за можливо нижчою ціною. Ринок розв'язує це завдання, визначаючи суспільно необхідні затрати праці, тобто ті затрати, які готовий компенсувати покупець. Акт купівлі-продажу не відбудеться доти, доки не встановиться взаємовигідна ціна, що зрівняє попит і пропозицію. її називають ціною рівноваги.

Взаємодія функцій ринкового середовища

Рис. 16.1. Взаємодія функцій ринкового середовища

За такої взаємодії між виробниками та споживачами формується ціна. У процесі ринкового обміну ціна встановлюється через зіставлення суспільно необхідних витрат і корисності товару. Вона повинна задовольнити споживача в корисності товару і забезпечувати повернення витрат виробнику на його виробництво. Надто високі ціни можуть призвести до скорочення попиту на продукцію, і вона не знайде збуту. Низькі ціни не забезпечать повернення понесених витрат підприємством, а її виробництво стане збитковим.

Усі мотиви та дії виробників і споживачів спрямовані на досягнення економічного інтересу кожним із учасників ринку. Відбувається боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови збуту продукції. Але, як засвідчує алгоритм взаємодії функцій, ця конкуренція відбувається не лише між виробниками на стадії збуту, а більше - на стадії виробництва.

Конкуренція за своєю природою виконує роль регулятора обсягів виробництва, підвищення якості продукції та зниження витрат на її одиницю, спонукаючи виробників активно впроваджувати науково-технічні досягнення, вдосконалювати технологію й організацію праці та знижувати витрати.

Ринок забезпечує визнання суспільного характеру праці. Особливістю дії ринкового механізму є те, що суспільне визнання праці, втіленої в товарі, відбувається за межами виробництва у сфері обміну тоді, коли продукція продана. Лише ринок здатний визначити, які умови виробництва суспільно необхідні й на основі цього встановити величину вартості товару.

Отже, ринок є посередником між виробниками та споживачами, даючи їм змогу віднайти найвигідніший варіант купівлі-продажу. Виконуючи функцію посередника, ринок створює умови обміну результатами їх діяльності. Лише в межах ринкової економіки створено сприятливі умови для достатнього розвитку конкуренції, й споживач може обрати собі вигідного постачальника, а продавець - найпридатнішого покупця.

Ринок забезпечує збут продукції високої якості. Продукція низької якості не буде користуватися належним попитом у споживачів, якщо поряд є достатньо продукції кращої якості. За такої ситуації продукція низької якості може залишитися непроданою або реалізованою за нижчою ціною, що не забезпечить високої прибутковості або спричинить збитковість підприємства.

Ринок слугує потужним засобом зниження витрат виробництва і собівартості продукції. Вироблена продукція з високою собівартістю вимагає високої ціни, щоб повернути витрати виробництву, але її ніколи не купить споживач, якщо поряд буде пропозиція аналогічного товару за нижчою ціною, основу якої становить нижча собівартість. Знизити собівартість продукції підприємства зможуть через упровадження у виробництво ресурсо- та енергозберігаючих технологій на основі комплексної механізації й автоматизації виробництва, застосування нових машин і обладнання. Цим самим ринок буде сприяти прискоренню науково-технічного прогресу в сільському господарстві.

Конкуренти (виробники), певною мірою, спонукають споживачів, котрі перебувають в однакових умовах, теж до відповідних конкурентних дій. У випадку недостатніх обсягів продукції на ринку виграє той споживач, в якого вища платоспроможність, і втратить той, в якого недостатня кількість фінансових ресурсів. Отже, регулювальна функція ринку посилюється дією конкуренції і виробників, і споживачів.

Завдання конкуренції - посилення функції регулювання та створення виробникам відповідних умов для завоювання ринку в боротьбі за споживача, забезпечення отримання сталого прибутку. Цим самим виявляється дія функції санації. Ринок через конкуренцію очищає своє середовище від виробників неконкурентоспроможної продукції і в такий спосіб підтримує найефективніших.

Для ефективного функціонування ринку необхідні певні передумови:

  • - економічна свобода вибору видів і форм діяльності для кожного суб'єкта господарювання (підприємство самостійно обирає, що і як йому виробляти, де реалізувати вироблену продукцію);
  • - право власності господарюючих суб'єктів на засоби виробництва, землю, результат виробництва і доходи (фізичні, юридичні особи повинні мати чітко визначені права на свою власність - володіти, користуватися і розпоряджатися нею, при цьому повинна забезпечуватися рівноправність різних форм власності);
  • - вільна конкуренція, багатоукладність економіки і вільна господарська поведінка між окремими суб'єктами автоматично підтримує умови конкурентної боротьби;
  • - створення ринкової інфраструктури, зокрема наявність товарних бірж, системи гуртової та роздрібної торгівлі, маркетингових організацій, фондових і валютних бірж, кредитних установ тощо;
  • - передбачлива державна політика повинна давати можливість населенню і підприємствам прогнозувати власний стан і діяльність, не боячись несподіваних її рішень; державне втручання в діяльність підприємств має бути обмеженим, а інфляція й обкладення податками - стабільними.

Отже, особливість ринку полягає в тому, що тут кожен товаровиробник має однакові права та шанс зі всіма іншими товаровиробниками на реалізацію виробленої продукції. Вони є рівноправними економічними партнерами, а кожний споживач також отримує рівні з іншими покупцями можливості придбати необхідний йому товар. Саме розвиток товарно-грошових відносин і ринок є гарантом демократизації економічних відносин, як між окремими підприємствами-товаровиробника-ми і на самих підприємствах, з одного боку, так і товаровиробниками і споживачами з іншого.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші