Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грошово-кредитна політика держави

Грошовий обіг, його стан суттєво впливає на національну економіку. З рухом грошей пов'язані такі явища, як інфляція, безробіття, обсяг національного виробництва. Тому держава, здійснюючи регулювання економіки, використовує заходи впливу на стан грошового обігу і кредитних відносин, що становлять її грошово-кредитну політику. Остання є сукупністю таких методів, що впливають на обсяг грошової маси, рівень і структуру відсоткових ставок, величину банківських резервів та ін. Суть грошово-кредитної політики полягає в зміні пропозиції грошей з метою стабілізації зайнятості і цін, економічного зростання та балансу зовнішніх платежів. Основне призначення грошово-кредитної політики - впливати на економіку через систему грошового обігу з метою досягнення такого рівня національного виробництва, що характеризується повною зайнятістю і помірною інфляцією.

Грошово-кредитна політика є складовою загальнонаціональної економічної політики, і її дієвість залежить від того, як вона кореспондується з іншими складовими економічної політики, зокрема з фіскальною, валютною, зовнішньоторговою політикою.

Обґрунтування і реалізація грошово-кредитної політики країни здійснюється такими суб'єктами, як центральний банк країни, комерційні банки, урядові структури, що згідно з чинним законодавством здійснюють контроль за станом грошового обігу і діяльністю його суб'єктів. При цьому використовуються як прямі, так і опосередковані методи впливу. Прямими є ті нормативи, що встановлюються центральним банком і є обов'язковими для виконання всіма адресатами. До них належать облікова ставка і норма обов'язкових резервів, визначення максимальних обсягів кредитів, що надаються комерційним банком, встановлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, мінімального розміру статутного фонду комерційних банків та ін.

Центральним банком використовуються і засоби опосередкованого впливу на грошовий обіг. До них насамперед належать операції на відкритому ринку, регулювання облікової ставки, зміни резервної норми. Операції на відкритому ринку - один із найважливіших засобів здійснення грошово-кредитної політики, бо найсильніше впливає на обсяг грошової маси в обігу. Це купівля та продаж державних цінних паперів центральним банком на відкритому ринку. Купуючи або продаючи такі папери, центральний банк може збільшити або зменшити рівень банківських резервів і таким чином регулювати пропозицію грошей комерційними банками. Схема цього впливу така. Якщо центральний банк купує державні цінні папери у комерційних банках, то тим самим збільшує обсяг їх резервів, а це через мультиплікаційний ефект приведе до збільшення пропозиції грошей комерційними банками через надання позик. При продажу центральним банком цінних паперів результат буде протилежний: купуючи їх, комерційні банки зменшать свої резерви, що приведе до скорочення ними пропозиції грошей у вигляді позик.

Другим інструментом грошово-кредитної політики є регулювання облікової (дисконтної) ставки. Коли комерційні банки відчувають нестачу резервів, вони мають право позичати кошти у центрального банку. Якщо комерційний банк бере позику у центральному банку, то останній стягує з нього відсоткові платежі. Та ставка, за якою відбувається це стягнення, називається обліковою (дисконтною) ставкою. Повноваження змінювати її рівень надаються лише центральному банкові. Він і використовує їх з метою впливу на пропозицію грошей комерційними банками.

Схема цього впливу в основних рисах така. Одержуючи кредити для збільшення резервів, комерційні банки розширюють свої резерви, а отже, через мультиплікаційний ефект мають можливість збільшувати обсяг позик і тим самим збільшувати пропозицію грошей. При цьому відсоткові платежі, що сплачуються комерційними банками центральному банкові, є для них витратами, що зменшують їх доходи. Цю обставину і використовує центральний банк. Якщо він ставить за мету зменшити обсяг пропозиції грошей комерційними банками, то підвищує облікову (дисконтну) ставку, а це призводить до зростання відсоткових платежів і робить одержання кредиту невигідним для комерційних банків. Зменшуючи кредити, останні скорочують свої резерви, що через мультиплікаційний ефект приведе до меншої кількості позик, що надаються ними, а отже, і до зменшення пропозиції і грошей. При зменшенні облікової ставки комерційним банкам буде вигідно брати кредити у центральному банку, збільшувати свої резерви, що приведе до більшої кількості пропозиції грошей, зроблених ними. Таким чином, змінюючи розмір облікової (дисконтної) ставки, центральний банк може впливати на величину пропозиції грошей.

Третім інструментом грошово-кредитної політики є зміна резервних вимог. Як уже зазначалося, банки зобов'язані тримати мінімальну суму грошей у формі безвідсоткових резервів. Норма такого резерву встановлюється державою в особі центрального банку. її зміна суттєво позначається на пропозиції грошей. Якщо центральний банк підвищує резервну норму, банки вимушені будуть збільшувати свої резерви. Для цього вони будуть змушені продати частину своїх облігацій і будуть повертати частину наданих позик. Через мультиплікаційний ефект це приведе до скорочення пропозиції грошей. У разі зменшення норми резерву процес розвиватиметься у зворотному напрямі. Розмір вільних резервних коштів зросте, що дасть можливість банкам збільшити обсяг наданих позик, а отже, і пропозицію грошей. Цей процес стосується всіх комерційних банків, бо норми резерву є обов'язковими для всієї банківської системи країни. Тому зміна резервних вимог є дуже потужним засобом впливу на пропозицію грошей, бо навіть невеликі зміни в резервних вимогах ведуть до істотних змін у пропозиції грошей за рахунок мультиплікаційного розширення депозитів. Тому в практиці регулювання пропозиції грошей резервні вимоги визначаються на досить тривалий термін. В Україні резервні вимоги змінюються частіше, ніж у розвинутих країнах, оскільки банківська система перебуває у стані формування.

При порівнянні трьох основних інструментів грошово-банківської політики слід зазначити, що основним засобом впливу на пропозицію грошей є операції на відкритому ринку, оскільки повністю і дуже точно контролюються центральним банком. Використовуючи заходи грошово-кредитної політики центральний банк регулює пропозицію грошей і цим суттєво впливає на кон'юнктуру економіки в країні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші