Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічне управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стандартні вимоги до систем екологічного управління

Стандартні вимоги до систем екологічного управління створюють умови для ефективного функціонування певної системи в межах загальної системи управління, що сприятиме досягненню інтегрованої еколого-економічної ефективності.

Стандартні вимоги побудовані на системній методології та їх додержання гарантує узгодженість дій на всіх рівнях управління, особливо з боку вищого управлінського персоналу. Системний стандартний підхід дає можливість забезпечити ефективність у формуванні екологічної політики, а також відповідність діяльності визначеним цілям, і продемонструвати це практично. Адаптація й впровадження різних системних методів еко-
логічного управління дає підстави сподіватися на оптимальний результат для всіх зацікавлених сторін (ефект системного утримання складових частин у межах визначених параметрів діяльності).

Проте сама по собі адаптація не може гарантувати успіх. Для досягнення екологічних цілей система екологічного управління повинна спонукати до пошуку впровадження найкращих зразків, методів організації і нових технологій там, де це потрібно.

Міжнародний стандарт ISO 14001 визначає вимоги до систем екологічного управління, що допомагає організації сформулювати екологічну політику й цілі з рахуванням стану навколишнього середовища та інформації про найнебезпечніші впливи на довкілля її виробничої діяльності чи самої продукції. Передбачають структурний процес для досягнення безперервного забезпечення управління, інтенсивність якого визначається організацією з урахуванням професійних, економічних та інших чинників.

Слід пам'ятати, що система екологічного управління є перш за все інструментальним управлінським засобом, за допомогою якого підприємство може систематично контролювати рівень екологічних характеристик своєї діяльності. Щоправда, очікуваний результат не завжди може задовольняти виробника продукції, оскільки зразу не відбувається пряме зниження негативного впливу на навколишнє середовище (відкладений ефект). Однак у
будь-якому разі дотримання стандартних вимог до системи екологічного управління, що засновані на динамічному циклічному процесі планування, впровадження, контролю, перевірок і аналізу, дає змогу підприємству:

· розробити й скоригувати власну екологічну політику;

· ідентифікувати екологічні аспекти, враховуючи виробничий досвід, як свій, так і інших підприємств;

· визначати значимість впливу на навколишнє середовище;

· ідентифікувати відповідні вимоги законодавчих і нормативних актів, що регулюють природоохоронну діяльність;

· ідентифікувати пріоритети, відповідні цілі і вимоги екологічної політики;

· розробити структуру, програму впровадження і реалізації екологічної політики;

· сприяти плануванню, контролю, екологічному моніторингу, реалізації коригувальних заходів, діяльності з аудиту, критичному аналізу стану системи екологічного управління;

· адаптуватися до зміни умов діяльності.

Стандартні вимоги до систем екологічного управління є системною складовою загальної нормативно-правової бази екологічного управління, що формується відповідно до чинного законодавства.

Методологія екологічних правовідносин

Методологічна обгрунтованість загальних і екологічних правовідносин полягає в тому, що в кожній із груп загальних правовідносин (рис. 2.4) містяться правові норми і положення екологічної спрямованості (природоресурсної, природоохоронної та екологобезпечної). Різнобічний характер екологічних норм відчутно посилює механізм екологізації загальної системи управління. При цьому можуть виникати міжгалузеві правові суперечності й неузгодженості. Головні завдання системи екологічного управління полягають у регулюванні загальних і екологічних правовідносин, у вирішенні правових суперечностей на основі гармонізації екологічного права з іншими правовими системами (конституційними, адміністративними тощо). За загальним визначенням, екологічне право — це система правових норм і механізмів, якими регулюються суспільні й господарські екологічні
відносини в галузі раціонального використання та збалансованого відновлення природних ресурсів і ефективної охорони навколишнього природного середовища для задоволення потреб суспільства з урахуванням інтересів майбутніх поколінь.

У будь-якому визначенні екологічне право є передусім системою ("система систем") взаємопов'язаних теоретичних положень і джерел формування правових актів, методів здійснення екологічного права зі своїми внутрішніми функціональною й організаційною структурами та змістом.

Слід зауважити, що регулювальну функцію виконує не сама норма екологічного права, а сформована в межах цієї норми мотивація діяльності і відповідні до неї еколого-економічні та еколого-організаційні механізми. Норма екологічного права в процесі реалізації впливає на склад і дієвість цих механізмів.

Загальні методологічні принципи екологічного права наведено на рис. 2.5.

Під час створення й удосконалення правових механізмів екологічного управління стратегія управлінських органів має враховувати такі підходи й напрями щодо забезпечення екологічного законодавства:

закріплення екологічних вимог Конституції та інших законодавчих актів держави, забезпечення їхньої дієвості та обов'язковості для всіх фізичних та юридичних осіб на всіх рівнях;

забезпечення застосування методології системного підходу в правовідносинах для збалансованості прийняття екологічних, економічних і соціальних рішень;

гармонізація і приведення у відповідність різних екологічних норм і положень;

внесення екологічних положень в інвестиційне, господарське, податкове, приватизаційне, митне й банківське законодавство, у землекористування й регіональний розвиток;

підготовка й забезпечення виконання екологічних стандартів, у тому числі стандартів екологічного управління, і норм, їх періодичний і обгрунтований перегляд; розробка й реалізація ефективних режимів правової відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, посилення діючих режимів та оптимізація їх регулювання;

підготовка правових адміністративних санкцій та інших заходів покарання, призупинення дій або відкликання дозволів (ліцензій), а також припинення діяльності, що порушує природоохоронні вимоги, і такої, що створює загрозу здоров'ю людей і навколишньому середовищу;

гармонізація українського й міжнародного, європейського екологічного права на основі міжнародних зобов'язань.

;


Загальна структура методологічних основ екологічного права

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші