Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Туризм arrow Маркетинг туристичного бізнесу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Підходи до вивчення ринків

Доповнюючи і розвиваючи вищесказане, можна дійти висновку, що ринки споживчих туристичних продуктів вивчаються, головним чином, на основі використання трьох підходів:

  • 1. за допомогою аналізу вторинної інформації;
  • 2. шляхом дослідження мотивації і поведінки споживачів;
  • 3. шляхом аналізу продукції, що випускається і реалізується.

У рамках першого підходу вивчаються всі документи, що являють інтерес для фірми, видані статистичними органами, різними міністерствами, торговими палатами, регіональними органами управління, а також тих що є результатом спеціальних немаркетингових досліджень. Така інформація є достатньо дешевою, навіть безкоштовною, відносно доступною. Очевидно, що інформація може бути закритою, неповною, недостатньо деталізованою, наприклад, не бути представленою в достатньо докладному номенклатурному розрізі. Тому для отримання надійних результатів її звичайно явно недостатньо.

З урахуванням вищесказаного, зазначимо, що в результаті вивчення документів можна одержати загальну картину в'їзного і виїзного туризму, структури процесу створення турпродуктів, а також структури споживання за видами турпродуктів і галузями, які їх створюють.

Але вивчення документів не може дати оперативної інформації необхідної якості; воно дає лише певну статистику про створення, просування і продаж турпродуктів. Проте номенклатура продукції звичайно дуже укрупнена, тому дану інформацію деколи неможливо використовувати для потреб конкретної фірми.

Другий підхід до вивчення ринку припускає дослідження мотивації й поведінки споживачів шляхом проведення спеціальних обстежень: інтерв'ювання, співбесід, заповнення анкет, тобто тут застосовуються як методи соціологічних досліджень, так і експертні оцінки. В останньому випадку як опитувані виступають професіонали-експерти, що глибоко розбираються в проблемі: користувачі, які впливають на вибір продавця, покупці, для яких у турпродукті не має ніяких таємниць. Тому фахівець, який проводить подібне дослідження, повинен добре знати відповідний ринок і досліджуваний турпродукт, володіти інформацією про готельні комплекси, туроператори й турагенти.

Вибірка у разі вивчення туристичної пропозиції охоплює не окремих людей, а фірми. Коли проводять анкетування в туристичній сфері, вибірка, як правило, невелика (виняток становлять атомізовані ринки, де потенційні споживачі представлені великою кількістю фірм), заміни неможливі: існують фірми, які треба обов'язково опитати, наприклад, крупні фірми - лідери у сфері туризму.

У разі атомізованих ринків існує велика можливість формування вибірки фірм на репрезентативній основі, включивши до неї фірми різних розмірів і рівня ринкової діяльності.

При обстеженні продукції необхідно враховувати, що в процесі підготовки й ухвалення рішення про покупку беруть участь різні фахівці і керівники фірми, що входять до складу його закупівельного центру.

Крім вивчення думок споживачів, вивчається також думка керівників та фахівців туроператорів і турагентів, а також менеджерів готельних чи курортних фірм.

При проведенні маркетингових досліджень, особливо коли немає можливості одержати надійну кількісну інформацію на основі одного із розглянутих підходів, слід використовувати паралельно всі три підходи. Кінцеві результати (наприклад, величина попиту, показник ринкової частки) можуть представляти середні (середньозважені) оцінки, одержані різними шляхами і з різних джерел.

Оцінка поточного попиту

Найбільше практичне значення має визначення і прогнозування поточного ринкового попиту. Загалом визначення поточного ринкового попиту в грошовому вигляді (0) здійснюється за формулою:

де п - кількість споживачів даного виду турпродукту на ринку в цілому або на ринку конкретного регіону;

ц - число покупок споживача за досліджуваний період часу;

р - середня ціна даного турпродукту.

До цієї базової формули при її конкретизації під визначені види туристичних продуктів треба врахувати додаткові чинники, що визначають попит на ці туристичні продукти.

Поточний ринковий попит часто визначається на основі нормативного методу. Даний метод допускає послідовну декомпозицію потенціалу ринку аж до знаходження оцінки попиту на конкретний туристичний продукт на основі використання ряду нормативів і пайових показників.

Складність даного методу, очевидно, полягає у визначенні відповідних нормативів та пайових показників. їх отримання звичайно вимагає проведення спеціальних досліджень. Водночас видно, що похибка в кожному множнику переноситься на кожен наступний рівень і на підсумковий результат. Щоб уникнути цієї небезпеки, слід використовувати декілька найбільш імовірних значень, тобто одержувати не одну оцінку, а їх діапазон. У будь-якому випадку даний метод слід застосовувати спільно з іншими аналітичними методами.

Більш поглиблений аналіз попиту спрямований на виявлення найбільш важливих реальних чинників, що впливають на обсяг продажу і на визначення їх відносного впливу; найчастіше аналізуються такі чинники, як ціни, рівень доходу, структура споживачів і вплив різних методів просування турпродукту. При проведенні такого аналізу широко використовуються методи математичної статистики.

При визначенні попиту може використовуватися метод провідних індикаторів. При цьому індикатори - показники або їх тимчасові ряди, що змінюються в тому ж напрямі, що і досліджуваний показник, але випереджають його за часом, наприклад, зростання показників життєвого рівня випереджає показник зростання попиту. Таким чином, вивчаючи динаміку зміни показників життєвого рівня, можна зробити висновки про можливу зміну показника попиту на певний туристичний продукт.

При оцінці ринкового потенціалу регіонів або країн часто використовують індикатори купівельної спроможності. Мета при цьому полягає у вимірюванні привабливості ринку за середньозваженим значенням трьох ключових компонентів будь-якого потенціалу ринку, тобто:

  • - кількості споживаючих одиниць;
  • - купівельної спроможності цих споживаючих одиниць;
  • - готовності цих споживаючих одиниць до витрат. Статистичні індикатори цих трьох змінних визначаються для певної територіальної бази (країна, область, район, місто), після чого визначається середньозважений індекс для кожної зони. Існують два підходи до його визначення: використовувати стандартний індекс купівельної спроможності, який пропонують фірми із вивчення ринку, або побудувати індекс спеціально для аналізованого сектора або гамми туристичних продуктів.

Викладені підходи використовуються і при прогнозуванні попиту. З цією метою до моделі попиту включаються прогнозні оцінки окремих її параметрів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші