Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Універсалізм чи вузька спеціалізація

Адвокат - обов'язково професійно амбітна людина. Він прагне певної публічності - матеріальна якість його життя напряму залежить від попиту на його професійну особистість. Ступінь задоволення своїх амбіцій і досягнення професійного стану, коли за твоїми дверима черга не припиняється і коли можна дозволити собі "перебирати" клієнтурою, залежить від наявності декількох факторів.

  • 1. Любов і повага до обраної справи. Це означає перш за все морально-професійну небайдужість до людини, що звернулась по допомогу. Уміння уважно слухати і не квапитися з висновками. Бути чесним з клієнтом.
  • 2. Мати фундаментальні знання. Це зовсім не означає, що потрібно все знати. Таких людей практично немає. Адвокат повинен швидко орієнтуватися в правових питаннях і чітко уявляти, де і що відшукати у кожному окремому випадку.
  • 3. Дуже багато працювати. Особливо на початку своєї адвокатської кар'єри. Кожна справа - це, з одного боку, чергова фортеця з багатьма невідомими, яку можна взяти знанням закону і життєвих обставин, терпінням, натиском, дипломатичністю, умінням користуватись обставинами та ін., а з другого - це шанс піднятися у своїх прагненнях до поставленої мети - стати помітним серед інших адвокатів, заставити поважати себе і рахуватись із собою, суддів, слідчих, прокурорів, бажають вони цього чи - ні.
  • 4. Адвокат, що хоче відбутися як досвідчений витребуваний спеціаліст, не розпорошується на все, що потрапить під руки, аби заробити. Такий адвокат обирає декілька певних напрямів і наполегливо працює в опануванні специфіки цих напрямів.

Ось тоді і прийде вміння скористатися знаннями спеціаліста чи експерта з найвищим коефіцієнтом ефективності.

Приклад. В одному з районів Дніпропетровської області виникла кримінальна справа у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, в якій потерпілими були діти. Останніх везли в піонерський табір. Дорога являла собою дугу протягом кількох кілометрів і нагадувала картину недавнього бомбардування ворожою авіацією, хоча після війни минуло вже двадцять п'ять років. Вона була вимощена ще в повоєнний час гранітними кругляками, які глибоко просіли, утворивши трасу з перешкодами.

Машина, у якій транспортували 16 дітей до табору відпочинку, була не облаштованою для перевезення пасажирів загалом, а понад те - дітей. Це була стара колгоспна довоєнна "полуторка", за кермом якої сидів її беззмінний водій Н. з двадцятирічним стажем, батько чотирьох дітей.

У якійсь точці округленої та побитої дороги автомобіль поїхав не по дузі, а прямісінько і врізався в дерево. Восьмеро дітей були травмовані, ще троє - відбулися подряпинами та синцями. Але скандал у районі виник неабиякий - діти! Секретар райкому, якому про це доповіли, наказав як найжорстокіше покарати винних. Прокуратура негайно порушила кримінальну справу.

Водій стверджував лише одне: у якийсь момент відмовила система керування, і автомобіль поїхав прямо на дерево. На запитання слідчого, чому він виїхав з гаража на не облаштованому до перевезення людей автомобілі, водій відповів, що так йому наказав завгар.

Експертиза зробила висновок, що основна причина аварії в тому, що водій Н. перевищив швидкість (61 км/г) і не вписався в коло. Розслідування було швидко завершено, а справу передано до суду. За кілька днів відбувся суд: Н. було визнано винним у самовільному вивезенні дітей на необлаштованому автомобілі, в перевищенні швидкості, результатом чого сталося ДТП, і покарано до позбавлення волі на б років. У райком швиденько доповіли, і всі залишилися задоволені. Адвокат за призначенням не виявив жодної ініціативи щодо усунення багатьох неясностей у справі й у висновках експертизи.

Жінка засудженого звернулася до адвоката сусідньої області Ф. Ознайомившись зі справою, адвокат не обмежився цим: він виїхав на ділянку дороги, де сталася аварія. Проїжджаючи на власному автомобілі, він твердо переконався, що навіть за великого бажання по такій дорозі їхати зі швидкістю понад 40 кілометрів за годину не можливо без ризику залишити машину в першій же ямі. Постало питання: звідки в експерта взялася швидкість руху - 61 км/г? І діти, і вихователька, яка їх супроводжувала, стверджували, що автомобіль рухався дуже повільно, бо дорога була страшною.

Але якщо водій їхав з меншою швидкістю, то що змусило автомобіль поїхати прямо на дерево? Відповіді на ці два запитання повинні були вирішити головне: чи був винуватець взагалі?

Детально ознайомившись із висновком експерта, адвокат виявив, що експерт чи то з власної ініціативи, чи то на прохання слідчого пішов шляхом підкріплення версії обвинувачення. Маючи радіус кола та масу автомобіля, він легко встановив, що для того, аби не вписатися в коло, потрібно їхати зі швидкістю 61 км/г, тобто пішов від зворотного і підігнав швидкість руху під потрібний слідчому результат.

Після цього адвокат відвідав гараж, де був приписаний злощасний автомобіль. На запитання, чи збереглися залишки "полуторки", механік повів до купи металевого брухту і вказав на покриту брезентом вантажівку.

Адвокат попросив механіка в присутності кількох водіїв розібрати кермовий пристрій. При цьому було виявлено головну деталь - сошку механізму управління автомобілем, яка виявилася тріснутою.

Було складено акта, який підписали присутні при розбиранні водії. Тепер адвокатові належало вивчити причини, що призвели до понівечення деталі-удар чи щось інше.

Довелося поїхати в м Дніпропетровськ і віднайти лабораторію Науково-дослідного інституту з металургії, яка б могла відповісти на поставлені запитання. У результаті з'ясувалося, що в місці руйнування сошки виявлено ділянку з кольором "побіглості", який виникає внаслідок високої температури, спричиненої тертям. Ураховуючи характер дороги ("гребінка"), довге закруглення, під час руху по якому кермо тривалий час знаходилося в стані лівого повороту, сошка могла розігрітися від тривалого тертя і тріснути, що негайно виключало можливість керування автомобілем. Висновок спеціалістів лабораторії адвокат подав у засіданні судової колегії з кримінальних справ Дніпропетровського обласного суду.

Крім того, адвокатом було зібрано і надано суду всі документи, що підтверджували вимушений виїзд водія Н. з дітьми на необлаштованому автомобілі.

Це була перша справа у практиці адвоката Ф., коли прокурор у засіданні колегії Дніпропетровського обласного суду відмовилася від надання висновку щодо законності вироку і спростування доводів касаційної скарги. Касаційна колегія Дніпропетровського обласного суду, розглянувши справу, дійшла до висновку про невинуватість Н. у скоєному ДТП, однак виправдовувати тоді було не дуже модно. Тому за звинуваченням Н. в тому, що він не відмовився від поїздки з дітьми на необлаштованому автомобілі, йому було залишено покарання в межах того, що він уже відсидів за період провадження слідства та суду. Прикметно, що головував тоді у колегії майбутній Голова Верховного Суду України Бойко В. Ф.

Невимірної ваги в судовому засіданні набуває уміння адвоката змусити експертів визнати і відмовитися від помилкового чи завідомо неправдивого висновку експертизи на досудовому слідстві.

Так, прокуратурою м. Донецька було порушено кримінальну справу за ст. 101 КК У PCP, що передбачала відповідальність за навмисне вчинення тяжких тілесних ушкоджень. За два місяці потерпілий в лікарні помер. Прокуратурою була змінена юридична кваліфікація на ст. 94 КК УРСР - навмисне убивство. Підставою для цього став акт судово-медичної експертизи про те, що між тілесними ушкодженнями і смертю існує причинний зв'язок, тобто смерть є наслідком тілесних ушкоджень, заподіяних обвинуваченим Д. потерпілому. Водночас, в акті безпосередньою причиною смерті С. була названа газова емболія судин головного мозку.

Ці та деякі інші сумнівні обставини змусили адвоката з особливою старанністю вивчити всі матеріали справи і насамперед медичні документи хворого.

З'ясувалося, що, по-перше, у висновку лікаря про смерть потерпілого зазначено, що останній помер від газової емболії судин головного мозку: по-друге, під час перебування в лікарні у потерпілого утворився свищ. Виникла необхідність у ревізії плевральної порожнини в місці поранення. Лікар, який здійснював операцію - ревізію плевральної порожнини, виявив там марлевий тампон, залишений хірургом, що оперував хворого одразу після поранення. Марлевий тампон викликав загноєння, про що в історії хвороби лікар зробив запис дрібними, ледь видимими літерами; по-третє, в історії хвороби зазначалося, що хворий неодноразово порушував режим лікування, кілька разів утікав b лікарні та вживав спиртні напої; зрештою, хворого достроково було виписано з лікарні, як записано в історії хвороби. Крім того, в історії захворювання зазначено, що незадовго перед смертю у потерпілого виникла емпієма легень.

Адвокатові довелося порадитися з медиками та ознайомитися з медичною літературою щодо причин виникнення газової емболії судин головного мозку. Він з'ясував, що газова емболія не є обов'язковим наслідком тих ушкоджень, які дістав потерпілий, тому мали бути інші чинники виникнення цього явища.

Зрештою, адвокат виявив низку побічних обставин, які у сукупності і могли викликати смертельний кінець: а) недбалість лікаря, що залишив у черевній порожнині марлевий тампон, який викликав загноєння; б) порушення режиму та вживання алкоголю; в) емпієма як наслідок загноєння; г) газова емболія як наслідок усіх попередніх чинників. Крім того, адвокат з'ясував, що в цей період ніякого ремонту в лікарні не було, а потерпілого було виписано з лікарні за систематичне порушення режиму лікування.

Слідчому було подано обгрунтоване клопотання про допит додаткових свідків, призначення нової судово-медичної експертизи та про зміну юридичної кваліфікації інкримінованого Д. діяння. Слідчий у задоволенні клопотань відмовив.

У суді адвокат повністю використав свої можливості і домігся реалізації своєї захисної позиції. Виявлені "огріхи" лікарів дозволили адвокату піддати висновок медиків ґрунтовній критиці. У підсумку експерти в суді заявили, що у зв'язку з виникненням привхідних обставин, є неможливим ствердження про те, що смерть була невідворотною внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень. Отже, питання про юридичну кваліфікацію злочину за ст. 94 КК України (навмисне вбивство) втратило свою основу. На адресу експертів судом була винесена окрема ухвала, де зверталася увага на злочинно-неохайне поводження конкретних лікарів під час операції, так і зловживання судовими експертами своїми обов'язками.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші