Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Філософія arrow Філософія історії
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Короткий словник персоналій і термінів

А

АВГУСТИН Аврелій (854—430)

— християнський мислитель теолог і філософ, головний представник патристики, тобто найвизначніший із батьків стародавньої християнської церкви, визнаний у православ'ї блаженним; у католицтві — святим і вчителем церкви. Пасіонарна могутність і геніальна самобутність його унікально обдарованої духовної особистості, глибина, обшир, етична насиченість та піднесеність його вчення справили величезний вплив на формування, утвердження й подальший поступ християнсько-католицької догматики (зокрема вчення про божественне напередвизначення, благодать і загробну відплату) та просвітництва. Є одним із найплодотворніших письменників світової літератури — 93 твори у 282 книгах. Основні (якщо йдеться про філософію) — "Про місто Боже" та "Сповідь". Загальною тенденцією зрушень невичерпно багатого внутрішнього, духовного світу А., просякнутого боротьбою й поєднанням двох глибинних екзистенційних протилежних устремлінь є: буяння чуттєвих пристрастей і водночас — гранично напружених та інтенсивних духовних пошуків; інтелектуальної, теоретичної відстороненості, споглядальності і разом з тим — вольової, життєво-практичної цілеспрямованості; обширу й щирості переживань — і самозреченої рефлексивності; поступове й нелегке зміщення у бік одухотвореного начала. В молоді літа зазнав впливу маніхейства, скептицизму та неоплатонізму; у 387 р. прийняв хрещення; з 395 р.— єпископ Гіппону.

Історизм є наріжною відмітною рисою всього вчення А. Вже його загальна онтологія та вчення про бога як абсолютне буття постають спробою переосмислення основних питань платонізму, виходячи із самодостатності людського мислення, з суб'єкта, а не з об'єкта. Чільне місце у філософсько-історичній системі А. посідають дві теми, які, до того ж, уперше саме у нього набувають особливого звучання. Це, по-перше, індивідуальний ("Сповідь") і, по-друге, всесвітньо-історичний ("Про місто Боже") розвиток людини, тлумачені ним через призму духовності як основоположного, визначального начала особистісно-го й історичного існування та поступу людей.

Щодо першої теми, то А. здійснив, по суті, піонерну, початкову спробу розбудувати долісну, особистісну історіософію, точкою відліку у якій поставала індивідуальна людська істота. Вже А. (хай ще значною мірою у латентній формі, без послідовного виявлення можливих наслідків) висловлює задовго до, скажімо, Р. Декарта ідею про те, що можна сумніватися в усьому, крім існування самого суб'єкта сумніву, тобто певного конкретного людського індивіда, котрий і проголошується на цій підставі відправною точкою і самого історичного процесу, і релігійно-філософського осмислення цього процесу. Така особлива роль людської індивідуальності, за А*, обумовлена тим, що якраз (і лише) людина спроможна поставати істотою не тільки минущою в часі, такою, що перебуває у часовому потоці, спрямованому від минулого через теперішнє у майбутнє, а й вічною, тобто такою, що існує поза і над цим потоком, ще точніше, — такою, яка завдяки своїй одухотвореності знімає відмінності між минулим, теперішнім і майбутнім, а тим самим і часові межі як такі. Однак таким джерелом Історичності й водночас уособленням вічності людина може предста-вати, як вважав А., лише у значенні не матеріальної, предметно-чуттєвої, а духовної, більше того, — богодухновенної істоти, такої істоти, якою бачить її Бог.

У контексті ж другої, глобальної теми А. створив релігійно-філософську концепцію всесвітньо-історичної історії. Остання, подібно до життєвого циклу окремої людини, теж тлумачиться мислителем не як щось самодостатнє й самоцільне, а як провіденціальний процес, перебіг котрого підпорядкований реалізації Божественної мети. Спрямованість історії людства визначається при цьому, за А., двома катастрофами світового значення, що є своєрідними полюсами силового поля історичного процесу: гріхопадінням Адама і Єви та Страшним судом. Усе, що відбувається між цими двома подіями, і становить зміст всесвітньої історії, яка є реалізацією початкового божественного задуму. Відповідно до реалізації завдань цього божественного проекту історію А. поділяє на сім віків, або "днів" сотворения: перший — від Адама до всесвітнього потопу; другий — від потопу до Авраама; третій — від Авраама до Давида; четвертий — від Давида до Вавилонського полону; п'ятий — від Вавилонського полону до народження Христа: шостий — від народження Христа до його розп'яття з наступним воскресінням; сьомий, коли Бог відпочиває, — від сходження Христа на небо до страшного суду. І ця періодизація, і вся філософсько-історична побудова А. в цілому грунтується на матеріалах біблійної історіографії.

Божественна мета історії реалізується, вважав А., у протиборстві двох великих спільнот людей, що змішані в реальному історичному процесі. З одного боку, — це спільнота земна, чи місто (царство) земне, прототипом котрого була для А. Римська імперія, з іншого боку — спільнота небесна, або місто (царство) боже. Першу представляють ті, що живуть за людськими законами і будуть покарані посмертно, другу — ті, що узгоджують своє життя з божою волею і будуть залучені до царства Божого. Створюючи вчення про принципову відмінність світського і духовного об'єднань людей, світської та релігійної властей, А. все ж не заперечував і певної позитивної ролі світської держави, а при нагоді — і необхідності використання її засобів в інтересах церкви.

Філософсько-історичні ідеї А. відіграли роль основи формування та розвитку теологічної філософії історії — від тих часів аж до сьогодення. Але особливо великим значення його філософсько-історичної концепції було в епоху середньовіччя. В цей час європейські філософи історії та й історики не могли не рахуватися з методологією тлумачення й загальною моделлю історичного процесу, запропонованою А.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші