Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Товарознавство arrow Основи рослинництва і тваринництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Багаторічні злакові трави

Грястиця збірна. Багаторічний верховий злак. У рік сівби росте повільно і лише на другий-третій рік дає повні врожаї. За сприятливих умов тримається в травостої 7-8 і більше років. Навесні починає вегетувати дуже рано, швидко відростає після скошування та випасання, стійка проти витоптування, тому є однією з кращих пасовищних трав. Разом з тонконогом лучним, лисохвостом лучним, канарником дає на пасовищах найраніший корм. Можливі 5-6 циклів випасання худоби. Відзначається багатоукісністю, високою врожайністю зеленої маси. її охоче поїдають всі види худоби як на пасовищі, так і в сіні. Листя в урожаї майже 60-80 %, тому кормова цінність у молодому віці дуже висока. Найкраще скошувати грястицю у фазі викидання волотей — перед цвітінням. У 100 кг сіна міститься 54 корм. од. і 3-4 кг перетравного протеїну. За сприятливих умов дає врожай 50-80 ц/га сіна.

Морозовитривала, проте терпить від пізніх весняних заморозків і безсніжних зим. Грястиця збірна досить посухостійка рослина. Коренева система добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину до 1 м, тому витримує краще посуху ніж тимофіївка і вівсяниця лучна. На теплих і сухих ґрунтах її часто висівають в суміші з люцерною та еспарцетом. Не витримує надмірного зволоження і затоплення більше 10-12 днів. Тіньовитривала. Завдяки тому, що грястиця добре росте в затінку, її вважають дуже цінною травою для сівби в садах і парках.

Добре росте на різних типах ґрунтів від легких до важких і на осушених торфовищах. Але краще вдасться на родючих ґрунтах. Непридатні піщані.

Тимофіївка лучна. Одна з найбільш поширених верхових трав сінокісно-пасовищного використання. Тимофіївка — пізньостигла культура, хоч навесні розвивається досить швидко. Повного розвитку досягає на другий рік життя, утримується в травостої впродовж п'яти і більше років. Після скошування і випасання добре відростає. При сінокісному використанні дає два укоси, на пасовищі можна випасати 3-4 цикли.

Зелена трава і сіно тимофіївки добре поїдається худобою. У 100 кг трави міститься 21-25 корм. од. залежно від фази скошування. У 100 кг сіна є 49-50 корм. од. і 3-5 кг протеїну. Дає багато листя — 50-65 % від загальної маси. Завдяки високій врожайності (60-100 ц/га сіна) і поживності тимофіївка широко вирощується в суміші з конюшиною червоною.

Тимофіївка лучна — зимостійка рослина, маловибаглива до тепла. Навесні починає відростати при підвищенні середньодобової температури до 5-6 °С. Насіння здатне проростати при 1-2°С. Як морозостійку культуру її вирощують і в північних районах. Тимофіївка вологолюбна рослина, поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах переважно на заплавних і низинних, а також суходільних луках з помірним зволоженням. Витримує затоплення весняними водами до 30 днів. Погано переносить посуху і тривале затінення. Росте майже на всіх типах ґрунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих ґрунтах. Добре вдається на осушених торфовищах. На сухих піщаних ґрунтах її сіяти не слід. Витримує значну кислотність (рН 4,5-5,0), але на кислих ґрунтах росте дуже погано. Добре реагує на внесення добрив, не вилягає навіть при високих нормах азоту, різко підвищуючи врожай.

Після цвітіння стебла тимофіївки швидко грубіють і кормова цінність її знижується. Так, під час весняного відростання вміст протеїну в зеленій масі становив 15,5 %, у фазі викидання суцвіть — 13,9 %, на початку цвітіння — 9,3 %, а при повному цвітінні — 8,1 %. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат поживних речовин. Кращим строком скошування на сіно є період від кінця колосіння — до початку цвітіння.

Стоколос безостий. Цінна верхова кореневищна трава заввишки до 150 см з великою кількістю видовжених густо облистяних (на 30-50 %) вегетативних пагонів. Завдяки цьому його добре поїдають тварини. Навесні відростає рано і дає високий урожай зеленої маси (до 100 ц/га сіна). її необхідно скосити до фази цвітіння, оскільки пізніше вона грубішає. У100 кг пасовищного корму міститься 29 корм. од. і 3 кг протеїну, у 100 кг сіна 47-52 корм. од. і 3-5,5 кг протеїну. Зазвичай стоколос безостий дає два повноцінних укоси. На пасовищах витримує до п'яти циклів випасання. Стійкий до витоптування худобою. Тривалість продуктивного використання 6-8 — до 10 і більше років. Максимальну врожайність дає на 2-3 рік вегетації.

Має добре розвинену кореневу систему, що досягає глибини 2 м і більше. Цим пояснюється його висока посухостійкість. Він може добре рости і давати високі врожаї сіна в посушливих умовах степової зони при 400 мм опадів за рік. Поряд з цим стійкий до затоплення, лучні форми витримують затоплення повеневими водами до 45 днів, а степові — до 30 днів. Витримує весняний намул до 10 см. Не переносить близького залягання підґрунтових вод.

Стоколос безостий відноситься до зимостійких культур.

Невибагливий до клімату і ґрунтів. Краще росте на помірно зволожених, родючих, супіщаних та суглинкових ґрунтах та осушених торфовищах. Висівають його і на легких сухих малородючих, карбонатних, піщаних ґрунтах. Він швидко витісняє з травостою інші трави. Заболочені і засолені ґрунти непридатні. На засолених витісняється пирієм повзучим.

Вівсяниця (костриця) лучна. Багаторічний нещільнокущовий верховий злак, 80-120 см заввишки. Відноситься до середньоранніх рослин. Після скошування і спасування краще відростає, ніж тимофіївка лучна. У вологих умовах за сезон формує 2-3 укоси. За отавністю значно переважає тимофіївку. На пасовищах витримує 5-6 циклів випасання за сезон.

У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2-3-й рік життя. У травостої тримається 6-8 і більше років. Прекрасно поїдається тваринами. За вмістом поживних речовин часто переважає тимофіївку і грястицю збірну. В 100 кг трави міститься 26 корм. од., у сіні — 53-55 корм. од. і до 4 кг перетравного протеїну. Використовують для створення культурних пасовищ та сіножатей. Урожайність сіна 50-80 ц/га і більше.

Висівають у складі сумішок із стоколосом безостим, тимофіївкою, грястицею, конюшиною, люцерною, лядвенцем. На пасовищах доцільним є поєднання вівсяниці лучної з конюшиною білою, а на мінеральних ґрунтах — з конюшиною рожевою (гібридною).

Характеризується доброю зимостійкістю і холодостійкістю. Проте вівсяниця лучна менш морозостійка ніж тимофіївка. Коренева система проникає в ґрунт дуже глибоко (100-160 см), тому вона добре росте на суходільних луках. Корені засвоюють поживні речовини з важкодоступних форм. Переносить тимчасову нестачу води. Витримує весняні затоплення впродовж 15-20 днів. Розвивається при достатній вологості на різних ґрунтах, але найбільш придатні для неї середньозв'язні суглинки та осушені, окультурені торфовища. На родючих ділянках і при внесенні більш 90 кг/га д. р. азоту може вилягати.

Вівсяниця (костриця) очеретяна. Відрізняється від костриці лучної вищим ростом (до 150 см). Дає високі врожаї на вологих луках, недостатньо стійка проти літніх посух. Морозовитривала. Цінною біологічною особливістю є здатність відростати до пізньої осені, тому використовується для осіннього випасання худоби. Витримує багаторазове скошування та випасання. У травостої тримається 8 і більше років. До колосіння її охоче поїдають усі види худоби, проте при внесенні азоту в рослинах підвищується вміст алкалоїдів (частіше перолін). Підживлення фосфором і калієм зменшує вміст алкалоїдів. На сіно потрібно скосити перед цвітінням, інакше кормова цінність його зменшується.

Придатна для залуження надмірно зволожених лук, свіжомеліорованих торфовищ. Добре росте на суглинкових ґрунтах.

Вівсяниця (костриця) червона. Кореневищно-нещільнокущовий напівверховий пасовищний злак. Стебла заввишки до 100см. Досить зимостійка, але слабопосухостійка. Добре витримує перезволоження і тимчасове затоплення до 20-30 днів. У рік сівби росте надто повільно, повного розвитку досягає на третій рік життя, в травостої утримується 8-10 років і більше.

За кормовою цінністю та врожайністю поступається найкращим злаковим травам. На пасовищах у травосумішках до колосіння її добре поїдають усі види худоби, але в чистому вигляді у фазі колосіння і цвітіння поїдають погано. На пасовищах добре відростає після 3-4 спасувань. Не боїться витоптування.

Цінною особливістю є невибагливість до ґрунтів. На супіщаних легких ґрунтах у травосумішках краще росте, ніж інші трави. Може формувати урожай на цих ґрунтах без внесення добрив. Позитивно реагує на внесення добрив, але при великій нормі їх поступається місцем іншим травам. Краще росте на супіщаних та легкосуглинкових вологих ґрунтах та осушених торфовищах.

її можна вирощувати у суміші з люцерною хмелевидною на легких малородючих ґрунтах.

Використовують кострицю червону для створення культурних пасовищ, особливо для овець, а також для залуження аеродромів, стадіонів, газонів тощо.

Райграс високий. Верхова нещільнокущова скоростигла рослина заввишки до 170 см. Райграс високий — типова сінокісна трава, добре відростає після скошування. Дає два укоси. Косити на сіно починають на початку цвітіння, оскільки він швидко грубіє і потім погано поїдається тваринами. Зберігається у травостоях 3-5 років. Райграс має добру кормову цінність (у 100 кг сіна міститься 46 корм. од.). Через гіркуватий присмак, що обумовлюється наявністю кумарину, не бажаний у великій кількості у складі травосумішок. Випасання не витримує і тому для пасовищ менш придатний.

Райграс високий має глибоко проникаючу (2-2,5 м) в ґрунт кореневу систему, тому є посухостійкою культурою. Надмірної вологості, весняного затоплення, кислих і холодних ґрунтів не витримує. Боїться холодних малосніжних зим і весняних приморозків.

Росте на суходільних та сухих заплавних луках, торфовищах. Кращими для нього є багаті на органіку ґрунти.

Райграс пасовищний (Пажитниця багаторічна). Це — низовий нещільнокущовий злак заввишки 40-80 см. Це одна з найкращих пасовищних трав, стійка до витоптування. До цвітіння охоче поїдається худобою. Відзначається високою поживністю: 100 кг трави має 21-22 корм. од., сіна — 55 корм. од. Утримується в травостою на сіножатях 3-5 років, на пасовищах 7-10 і більше років. Прекрасно поєднується з конюшиною білою. Повного розвитку досягає на другий-третій рік після сівби.

Коренева система проникає в ґрунт неглибоко, тому райграс пасовищний краще розвивається у районах з достатньою кількістю опадів, проте не переносить затоплення весняними водами. Не витримує посухи і морозів, особливо у безсніжні зими, чутливий до весняних приморозків. Добре росте на різних типах родючих і некислих ґрунтів. Малопридатні легкі сухі ґрунти. Торфовища для райграсу пасовищного непридатні.

Райграс багатоукісний (Пажитниця багатоквіткова) верховий нещільнокущовий злак заввишки до 100см. Має високу поживність, охоче поїдається тваринами. Швидко відростає після скошування і дає 3-4 укоси за рік. У рік сівби росте швидко і через 1,5-2 місяці після сходів дає повноцінний урожай зеленої маси. На кислих, бідних і дуже вологих торфових ґрунтах сіяти його не рекомендується.

У суміші з конюшиною червоною дає 70-80 ц/га сіна. Урожайність насіння 5-8 ц/га.

Тонконіг лучний. Один з найцінніших пасовищах багаторічних злаків заввишки 40- 60 см. Після сівби розвивається повільно і повного розвитку досягає на 1-4-й рік і навіть пізніше. У травостої тримається 10 і більше років, заповнює нижній ярус і набагато підвищує врожай та якість сіна. Навесні відростає рано і вже наприкінці травня — на початку червня зацвітає. Дуже стійкий до витоптування легко витримує випасання, отава швидко відростає. Худобою поїдається добре до фази цвітіння. У 100 кг трави міститься 24-25 корм. од., в сіні — 54 корм. од. Найкраще компонується з конюшиною білою при створенні високопродуктивних пасовищ.

Має добре розвинену кореневу систему, яка проникає на глибину до 125 см. До клімату невибагливий, добре витримує суворі зими і пізні приморозки. Досить посухостійкий, тіньовитривалий. Затоплення весняними водами витримує до 30 днів, не відмирає і від надмірного тимчасового поверхневого зволоження.

Добре росте на нейтральних і слабокислих ґрунтах. Як і всі злакові трави, значно підвищує продуктивність при внесенні азотних добрив. Найбільш придатні для тонконога лучного родючі суглинкові ґрунти і осушені торфовища. Погано росте на сухих бідних і кислих ґрунтах.

Тонконіг болотний. Нещільно-кореневищний верховий злак заввишки до 120 см. Розвивається пізно, дає високий врожай під час другого укосу. У травостої утримується понад 10 років. Добре відростає після скошування і випасання. Охоче поїдається всіма видами тварин і після цвітіння. У 100 кг трави міститься 26 корм. од., сіна — 53 корм. од.

Зимостійкий, вимогливий до вологи, добре переносить затоплення до 30 днів. Вимогливий до родючості ґрунту, росте на кислих ґрунтах. Перспективний для поширення на вологих торфових ґрунтах.

Лисохвіст лучний. Коренево-нещільнокущовий, ранньостиглий, гідрофільний, верховий і напівверховий злак заввишки до 80-120 см. У рік сівби розвивається повільно і найбільший урожай дає на третій- четвертий рік. Утримується в травостої 10 і більше років. Навесні дуже рано відростає, за часом цвітіння і достигання — один з найранніших злаків. Кормова цінність лисохвоста висока, має підвищений вміст протеїну, каротину, добру отавність. У 100 кг зеленої маси міститься 23 корм. од., сіна — 48 корм. од. Скошувати потрібно не пізніше початку цвітіння, бо стебла швидко грубіють. Придатний для сінокісного і пасовищного використання.

Зимостійкий, приморозками не пошкоджується. Тіньовитривалий, добре росте в затінку. Коренева система не проникає глибоко в ґрунт, тому не переносить посухи. Здатний витримувати весняне затоплення до 40-45 днів. Краще росте на родючих, пухких і вологих ґрунтах. Добре надається до залуження осушених боліт і зволожених лук.

Мітлиця біла. Кореневищна напівверхова трава заввишки до 100120 см сінокісно-пасовищного напрямку. Повного розвитку досягає на 3-й рік, тримається в травостої 10 і більше років. Навесні розвивається досить рано, але цвіте пізно (кінець червня), після чого швидко грубіє. Стійка до випасання, добре відростає. Добре поїдається всіма видами худоби. У 100 кг трави міститься 26-27 корм. од., в сіні — 55-58 корм. од. Певну цінність має для пізніх травосумішок.

Морозостійка і вологостійка, витримує весняні затоплення до 45 днів. Невибаглива до клімату.

Росте на різних типах ґрунтів, проте найбільш придатні помірно вологі, незаболочені, пухкі, некислі, суглинкові і супіщані ґрунти. Висівають її і на низинних торфовищах. Урожайність сіна становить 40-60 ц/ґа, що менше порівняно з високопродуктивними травами.

Очеретянка звичайна. Кореневищний, в основному злак сіножатей, від 1 до 2,5м заввишки. Має добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт — до 3 м і більше. Добре кущиться. Вологолюбна рослина. Добре витримує затоплення (до 45 днів). Рослина морозостійка, росте в травостоях і одновидових посівах.

Цінна кормова трава. За вмістом перетравного протеїну в перерахунку на 1 кормову одиницю і каротину дає біологічно повноцінний корм. Має цукровий мінімум, що забезпечує нормальний процес силосування і високу якість силосу. За вмістом протеїну в зеленій масі дещо перевищує тимофіївку і ін. злаки.

Строки використання 4-6 років. Приріст за добу — 6-8см. Дає зелену масу рано, одночасно з озимими культурами на зелений корм, тому її можна використовувати замість озимих на зелений корм. Дає 2-3 укоси. Високоврожайна, одне з перших місць за врожайністю — до 150 ц/га і більше сіна.

Для пасовищного використання очеретянка малопридатна, бо погано витримує часте випасання та витоптування тваринами і скоро випадає з травостою.

Добре росте на заболочених луках, осушених торфовищах. В умовах достатнього зволоження добре росте також на піщаних і суглинистих чорноземах.

Рекомендується висівати для одержання раннього зеленого корму в суміші з бекманією, лисохвостом лучним і стоколосом безостим.

Бекманія звичайна. Кореневищний верховий ярий злак, зимостійкий, вологолюбний, стійкий до перезволоження ґрунту. Має значення сінокісної і в меншій мірі пасовищної рослини з використанням на перезволожених луках, низинних торфовищах і заболочених місцях.

Сіно тваринами поїдається задовільно, особливо при збиранні до колосіння. У фазі кущення і початку стеблування добре поїдається на пасовищі.

Поїдання рослини зменшується у зв'язку з вмістом у зеленій масі бекманії кумарину, специфічний запах якого більше проявляється у зеленій масі і послаблюється в сіні.

Навесні відростає рано, але цвіте досить пізно.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші