Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Товарознавство arrow Товарознавство продовольчих товарів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Незвичайні рослини

Для рослин так важливі різноманітні пристосування, що дають їм перевагу над іншими. Здатність швидше рости, переносити затемнення, посуху, замокання - все це властивості, вироблені рослинами в процесі еволюції під впливом боротьби за існування. Це явище відмітив ще видатний англійський біолог Ч. Дарвін Еволюційна теорія, автором якої вія став, пояснює всі закономірності розвитку рослинного світу.

Тварино-рослини

Гриби багато в чому відрізняються від рослин. У них є риси і рослин, і тварин. Як рослини, гриби ростуть і розмножуються, мають подібну будову клітин і статевих органів. Але вони споживають готову органічну масу, в процесі обміну речовин у них знаходять глікоген і сечовину, клітинні оболонки більшості грибів складаються з хітину - а це все риси тварин. Ось чому гриби виділяють в окреме царство.

Серед грибів, а їх нараховують близько 100 тис. видів, переважна більшість сапрофіти. Це значить, що вони живляться відмерлими органічними рештками. Тільки 10 тис. видів вважають паразитами, які оселяються на живих організмах і живуть за їх рахунок. Таким чином, головна властивість грибів полягає в тому, що вони живуть за рахунок діяльності рослин та інших організмів. У свій час ботанік Неккер навіть написав про те, що гриби - це не рослини, а продукт виділення рослинних тканин. Неккер мав рацію в одному: тіло грибів складається з тоненьких ниток (ботаніки називають їх гіфами). Однак не рослини виробляють гіфи, а самі гіфи грибів живуть за рахунок рослин, споживаючи їх соки. Найбільш примітними в природі (серед паразитів) є гриби-трутовики. їх великі дерев'янисті плодові тіла, що розвиваються на стовбурах живих дерев, є безперечним свідченням цього. Вмрху тіло, наче дашок, покрите щільною шкуринкою. Вода по ній швидко збігає, після чого шкуринка висихає. Внизу плодове тіло має форму дрібного сита (у деяких видів воно пластинчасте). У цих отворах містяться спори гриба. Отвори, в яких містяться спори, розміщуються точно перпендикулярно щодо поверхні землі. Якщо раптом дерево нахилиться чи навіть упаде, плодове тіло (більшість з них багаторічні) змінить напрямок росту і продовжуватиме рости суворо горизонтально. В багатьох випадках легко визначити вік плодового тіла, якщо порахувати прирости на шкуринці чи на розрізі гіменофора (так називають нижню частину плодового тіла, де містяться спори).

Те, що плодове тіло росте на поверхні стовбура, свідчить що гриб живиться соками деревини. Сама ж грибниця знаходиться в тканинах рослини. Якщо розрізати уражену частину стовбура осики (на ній переважно паразитує трутовик несправжній), то видно не лише загниваючу частину деревини, а й зону активної боротьби між грибом і осикою. Ця зона має темне забарвлення. Боротьба може тривати дуже довго, іноді десятки років. Однак ніколи дерево не переможе гриб. Поступово, швидко чи повільніше, але він висмокче з нього усі соки та перетворить деревину на гниль.

Серед найбільш поширених грибів цього типу можна підмітити ялинову губку, трутовик облямований, трутовик дубовий, дубову губку, справжній трутовик тощо. Деякі з них, як березова губка, паразитують лише на одному виді дерев. Інші (справжній чи несправжній трутовики) оселюються на різноманітних лісових породах: дубах, березах, липах, буках, ясенах, осиках, вербах, вільхах тощо.

Надзвичайно небезпечним паразитом лісу є широко відомий опеньок осінній. Він уражає переважно шпилькові породи (ялину, сосну), а також багато видів листяних дерев (бук, граб, дуб, осику, березу). На стовбурах дерев з'являється біла гниль, а під корою масово розвивається грибниця опенька, що має вигляд плівок та шнурів. Молоді дерева швидко висихають, а старші за віком довго хворіють і потім випадають.

Чимало видів паразитуючих грибів не утворюють характерних плодових тіл, за якими їх легко розпізнати. Тоді хвороба має вигляд виразки або нальоту на стовбурах чи гілках. Характерним прикладом такої хвороби є немоспоровий некроз дуба. Уражені ділянки стовбура темнішають, потім кора починає відходити від церевини У цих місцях можна побачити тонку чорнувату павутину грибниці. Дерева поступово гинуть.

Іноді в лісі можна зустріти дуби, стовбури яких перетягнуті впоперек широкими пухлинами. їх, щоправда, викликають не гриби, а бактерії псевдомонас. Хвороба називається поперечним раком дуба. Вона розвивається десятки років. Поступово рак повністю кільцює дерево по периметру, і воно гине.

У лісостепових районах України часто можна зустріти усихаючі молоді посадки в'язів. Зовні жодних ознак хвороби не видно, але серед літа листя дерев в'яне, вони гинуть. Тільки на зрізі стовбура можна помітити, що судини заболоні повністю заповнені тонкими нитками гриба цератоцисциса. Закупорювання судин і є причиною загибелі дерев. Гриб-паразит у такий спосіб розселюється на рослині та споживає її соки. Лісівники називають цю хворобу графіозом ільмових.

Широко зустрічаються гриби-паразити і на листі рослин, де вони зумовлюють різноманітні зміни кольору, скручування, висихання тощо. Найпоширенішими хворобами є різні види борошнистої роси, яку викликають мікроскопічні гриби з родини еризифових. Тонкі гіфи цих грибів проникають у міжклітинники та живляться соками рослини. Влітку на уражених листках з'являється білий наліт наче борошно. Це спори гриба, які розносять комахи. Еризифові гриби разом із спорами виділяють солодку медяну росу, як квітки, приваблюючи до себе ко-мах-запилювачів нектаром.

Інші гриби, що паразитують на листках (їх називають іржастими за колір спорів), ще винахідливіші. Вони спочатку оселюються на одних рослинах і живуть за їх рахунок. Потім серед літа переселюються на інші, тобто міняють господаря. Характерним представником цих іржастих грибів є пукцинія злакова. Навесні вона паразитує на листках барбарисів. Гриб настільки мікроскопічний, що його присутність можна встановити лише за виразками на листках барбарису, звідки висипаються руді спори. Потім пукцинія переходить на злаки, зокрема на пшеницю. Там вона спочатку уражає листки, а потім і стебла.

Інший представник іржастих грибів - текопсора уражує черемху та ялину. Спочатку спори потрапляють на листки черемхи, де з них розвивається мікроскопічна грибниця. Зимують гриби на опалих листках цієї рослини (вони вже з осені мають численні руді виразки). Навесні нові спори уражають шишки ялин. Потрапляють, вони туди досить просто. У цей період текопсора виділяє солодкуваті речовини, які приваблюють комах. Вони і переносять спори гриба в крони ялин, де розвиваються молоді шишки. Восени такі шишки повністю заростають грибницею. Насіння в них вже не формується. Луски шишок розкриваються, і звідти висипаються спори гриба.

Не залишають гриби у спокої насіння і плоди рослин. На них теж розвиваються борошнисторосяні гриби, а також чимало інших. В результаті плоди і насіння загнивають, деформуються, покриваються різними нальотами тощо. Хворобу жолудів дуба називають муміфікацією. її викликає гриб строматинія. Достигаючі жолуді заражаються ще на деревах, а переважно - після опадання на землю. На сім'ядолях з'являються коричнюваті плями, які поступово охоплюють їх повністю. Всі поживні речовини, приготовлені для проростка, грибниця

"з'їдає", і сім'ядолі перетворюються на порохно. Досить часто в плодових садах можна побачити яблука, що висять на гілках, але вже повністю згнили. Це їх уразив гриб склеротинія. Спори цього гриба розносять жуки. Грибниця розростається в плоді, від чого він наче закисає і гниє. Не лише яблуні, а й сливи, абрикоси та вишні уражає цей гриб.

Надзвичайно небезпечні гриби-паразити для молодих проростків, які ще не мають достатньо сил для опору. Особливо небезпечні для них гриби з роду фузаріум. На розсадниках і в парниках вони можуть на 100 % знищити посіви. Рослинки наче підсихають і падають. У місці кореневої шийки на них утворюється характерна перетяжка. Саме там гіфи гриба-паразита зруйнували клітини і не дали їм можливості передати поживні речовини молодому стеблу. Цей гриб небезпечний саме для молодих рослин.

Рослини ще уражують сажкові гриби. їх налічується близько 900 видів. Це найбільш шкідливі паразити злакових культур. Під час переробки зерна спори сажки прилипають до зернівок. Навесні вони проростають разом із зерном. Тонкі гіфи гриба проникають у верхівку проростка злака і ростуть з ним разом. Тому зовні така уражена грибом рослина зовсім не відрізняється від інших. Гіфи ростуть у міжклітинниках і споживають соки рослини-господаря. Лише коли настає пора цвітіння, гриб-вампір виявляє себе. У колосі не утворюється плодів: всі соки рослини йдуть на активний розвиток сажки. Колос спотворюється, а замість зернівок з нього висипаються дрібні чорні спори гриба, подібні до сажки.

У кожного виду сажки свій цикл розвитку. Але в одному вони однакові: спочатку гриб непримітно живе в тканинах рослини-господаря, використовуючи частину її соків, а потім, коли рослина інтенсивно готується до цвітіння, відбирає в неї все. Тобто злак живить своїми соками не власне насіння, а тіло вампіра.

Описані приклади паразитизму характерні для грибів. Саме вони в процесі еволюції зуміли пристосуватись до споживання готової органічної сполуки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші