Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Історія українського літературознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Специфіка науки про літературу

Наука про літературу завжди є водночас і наукою про мову. Бо мова — головний інструмент (матеріал) літературної творчості. Але літературознавця цікавить не номінал слова, не первісне (номінативне) значення його, а слово як образ предмета і явища, як метафора світу почуттів і діянь літературного героя. Літературознавець з'ясовує всі тонкощі й можливості слова як виражальної одиниці творчості, звертає увагу на мелодійність і пластику його, на лексичне багатство авторської палітри, на глибину змісту, що криється в підтексті й над тексті слова. Ідея лише тоді здається переконливою, коли зодягнута в бездоганну словесну форму. Є в О. Довженка зауваження, що слово митця має летіти, як диск дискобола, воно повинне бути динамічне, пружне і "наіскрене сонцем" (О. Гончар), інакше-бо втрачається найголовніша риса художнього твору — святковість і святість його. Всяке мовностилістичне оформлення елегії, писав автор "Саду поетичного" М. Довгалевський, "повинно бути старанне, спокійне, природне, ясне, цікаве, емоційно-ніжне, повне співчуття, прикрашене запитаннями, вигуками, апострофами, прозопопеєю, відступами, а найкращу прикрасу дадуть повчальні відомості, приклади, уподібнення, антоніми, фабули, стародавні легенди, сентенції". Цей приклад вимог чи побажань, які літературознавець висловлює стосовно конкретного (елегійного) жанру, однаково принциповий щодо літературної творчості загалом, а з іншого боку — він показовий як синтез, у якому вимоги до форми слова органічно пов'язані з його змістовим наповненням. Відтак літературознавчий і мовознавчий аспекти постають як нерозривно пов'язані і взаємозалежні.

Головною зброєю літературознавця є аналітизм. Назвати (описати) вади чи достоїнства літературного твору, з'ясувати життєві джерела його чи час написання — річ, звичайно, важлива й обов'язкова, але справді літературознавча робота фахівця починається тоді, коли набуває обрисів його аналітична думка, коли він пробує розщепити ядро авторського задуму, з'ясувати його художню філософію, зміст і знайти йому місце в концепції художнього пізнання й естетичного осмислення світу загалом. Цей процес може тривати протягом життя не одного літературознавця і не одного покоління, бо в справжньому художньому творі завжди залишається таїна, яка може бути фактично неосягнутою, допоки й світ існує. Через те й звертаються до поем Гомера чи трагедій Шекспіра, Шевченкових віршів і драм Куліш а нові й нові дослідники, хоча їх аналітичний скальпель так і не може сягнути серцевини художнього ядра. Звідси — своєрідна залежність аналітичної думки літературознавців від художнього процесу як такого. Суть такої залежності полягає в тому, що літературознавство завжди перебуває ніби в другому ешелоні літпроцесу. ї це закономірно. Якби ж літературознавство опинилося в першому ешелоні літпроцесу чи й попереду його, то ми б стали свідками своєрідного вивиху — література почала б займатися самоїдством, почала б саму себе нищити і вироджуватись. Приховані варіанти такої ситуації спостерігаються в кризові періоди літературного процесу. Практично це знаходить відображення в так званому формалізмі, який не раз уже виявляв себе в різні літературні епохи. В античну пору — це час творення віршів у вигляді різних фігур (наприклад, глечиків), в середньовіччі відомий період "плетіння словес", у двадцятому столітті — декаданс, період футуристичних захоплень і розгул авангардистських "вибриків". Здавалося б, що це проблема суто художньої літератури: мовляв, вона переживає час прориву в нові форми і тому вдається до всіляких формалістичних надмірностей. Але насправді це також проблема літературознавча. Йдеться про те, що в літературному процесі наперед починає вириватися раціональний, а не чуттєвий елемент. А раціо — це прерогатива літературознавця, а не творця власне художньої літератури.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси