Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Некласична модель раціональних сподівань

Багато економістів не приймають властивостей гнучкості заробітної плати і цін у новій класичній моделі. У цій моделі вся заробітна плата і всі ціни повністю гнучкі щодо сподіваних змін у рівні цін, тобто зростання сподіваного рівня цін має своїм результатом негайне і однакове зростання заробітної плати та цін. Критики нової класичної моделі заперечують абсолютну гнучкість заробітної плати і цін, бо наявність довгострокових контрактів в економіці не дозволяє частині цін та заробітної плати зростати тією ж мірою, якою зріс прогнозований рівень цін.

Довгострокові трудові угоди є однією із причин негнучкості, що не дозволяють заробітній платі і цінам повністю реагувати на зміни у прогнозованому рівні цін (її називають "негнучкість заробітна плата - ціни"). Робітники можуть, наприклад, наприкінці першого року їхньої трирічної угоди про заробітну плату, яка точно визначає ставки заробітної плати для наступних двох років, одержати нову інформацію, що підсилює їхні прогнози щодо темпу інфляції і майбутнього рівня цін. Але вони не можуть нічого вдіяти, бо скуті угодою про заробітну плату. Навіть за вищих сподівань щодо рівня цін ставки заробітної плати не будуть пристосовуватися. Через два роки, коли трудова угода буде укладатися наново, і робітники, і фірми можуть врахувати сподіваний темп інфляції у їхній новій угоді, але вони не можуть зробити це негайно.

Іншим джерелом негнучкості є те, що фірми, як правило, неохочі до частих змін заробітної плати, навіть коли немає певних угод із цього питання. Багато найманих працівників не підписують точних угод про заробітну плату, але вони виявляють, що їхня заробітна плата не підвищується частіше, ніж один раз на рік. Негнучкість цін може також мати місце, бо фірми підписали угоди з їхніми постачальниками у фіксованих цінах. Всі ці джерела негнучкості (що зменшують гнучкість цін і заробітної плати), навіть коли вони не присутні у всіх угодах по заробітній платі та цінах, означають, що збільшення сподіваного рівня цін не може перелитися у негайне і повне пристосування заробітної плати і цін.

Такі економісти, як Стенлі Фішер з МП, Едмунд Фелпс з Колумбійського університету та Джон Тейлор з Стенфордського університету, не погоджуються з повною гнучкістю заробітної плати і цін, з чого виходить нова класична макроекономіка. Проте вони все ж усвідомлюють важливість сподівань для визначення сукупної пропозиції і готові прийняти теорію раціональних сподівань як правдоподібну характеристику формування сподівань. Ці економісти розвинули "некласичну модель раціональних сподівань", яка припускає, що сподівання раціональні, але не припускає повної гнучкості цін та заробітної плати. Ця модель натомість припускає, що ціни і заробітна плата негнучкі. Головний висновок, що випливає з такої моделі, полягає в тому, що непередбачена політика сильніше впливає на сукупний обсяг виробництва, ніж передбачена політика (як у новій класичній моделі). Проте, на відміну від нової класичної моделі, в даній моделі теорема неефективності політики не підтверджується, бо передбачена політика справді впливає на сукупний обсяг виробництва і діловий цикл.

Короткострокова реакція па стимулювальну політику у некласичній моделі раціональних сподівань.

Графік 30.4. Короткострокова реакція па стимулювальну політику у некласичній моделі раціональних сподівань.

Стимулювальна політика, яка переміщує криву сукупного политу в положення ADp, сильніше впливає на обсяг виробництва, коли вона непередбачена, аніж коли вона передбачена. Коли стимулювальна політика непередбачена (частина (а) графіка), то короткострокова крива сукупної пропозиції не переміщується, і економіка прямує до точки tut, через що сукупний обсяг виробництва збільшується до Yuo. Коли ж політика передбачена, як на частині (б) графіка, то короткострокова крива сукупної пропозиції переміщується до AS2, бо негнучкість цін та заробітної плати не допускає їхнього повного пристосування; економіка переміщується у точку а, через що сукупний обсяг виробництва збільшується до Уа (який менший за Yua).

Впливи передбаченої і непередбаченої політики

На частині (а) графіка 30.4 ми бачимо короткострокову реакцію непередбаченої стимулювальної політики для некласичної моделі раціональних сподівань. Цей аналіз відповідає аналізу нової класичної моделі. Ми знову почнемо з точки 1, в якій крива сукупного попиту А01 перетинає криву сукупної пропозиції А81 на природному рівні обсягу виробництва та рівні цін Рр Коли ФРС проводить стимулювальну політику купівлі облігацій і збільшує пропозицію грошей, то крива сукупного попиту переміщується праворуч у положення А02. Оскільки стимулювальна політика непередбачена, то сподіваний рівень цін залишається незмінним і незмінною залишається крива сукупної пропозиції. Отже, економіка переміщується в точку иа, в якій сукупний обсяг виробництва збільшився до Уиа, а рівень цін зріс до Рма.

На частині (б) графіка 30.4 ми бачимо, що станеться, коли стимулювальна політика ФРС, що переміщує криву сукупного попиту з положення А01 у АВ2, передбачена. Оскільки стимулювальна політика передбачена, а сподівання раціональні, то прогнозований рівень цін зростає, що спричиняє підвищення заробітної плати і переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч. Оскільки існує відома негнучкість цін та заробітної плати, що не допускає їхнього повного пристосування, то крива сукупної пропозиції не переміщується ліворуч аж до положення А&2> як це подається у новій класичній моделі. Замість цього крива переміщується у положення А5а, і економіка стає збалансованою у точці а, на перетині А02 і А5в. Сукупний обсяг виробництва збільшився понад його природний рівень до Уа, в той час як рівень цін збільшився до Ра. На відміну від нової класичної .моделі, у некласичній моделі раціональних сподівань передбачена політика реально впливає на сукупний обсяг виробництва.

Ми можемо бачити з графіка 30.4, що Уиа є більшим, ніж Уа, і тому реакція обсягу виробництва на непередбачену політику сильніша, ніж на передбачену. Реакція сильніша, бо крива сукупної пропозиції не переміщується, коли політика непередбачена, що викликає нижчий рівень цін і, отже, вищий рівень обсягу виробництва. Ми бачили, що як нова класична модель, так і некласична модель раціональних сподівань розрізняє впливи передбаченої політики і непередбаченої політики. При цьому непередбачена політика впливає дужче.

Значення моделі для тих, хто виробляє політику

Оскільки некласична модель раціональних сподівань показує, що передбачена політика впливає на сукупний обсяг виробництва, вона аж ніяк не виключає сприятливого результату активістської стабілізаційної політики. Нова класична модель заперечує ці впливи. Водночас некласична модель справді попереджає творців політики, що проектування такої політики не буде легким завданням, бо впливи від передбаченої та непередбаченої політики можуть бути цілком різними. Як і в новій класичній моделі, для того щоб творці політики прогнозували наслідки своїх дій, вони повинні усвідомлювати сподівання громадськості щодо цих дій. Творці політики зустрічаються з певними труднощами на шляху до успіху і в новій класичній моделі, і в некласичній моделі раціональних сподівань.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші