Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЄС і Україна

Подальше зміцнення співдружності з країнами ЄС має ґрунтуватися на таких позиціях:

  • 1) одночасне усвідомлення того, що сучасний стійкий розвиток країни неможливий на шляху індивідуально-самостійного функціонування в системі світогосподарських зв'язків. Це стосується будь-яких, навіть найсильніших економічних держав, не говорячи вже про відносно нерозвинуті країни. Найефективнішими суб'єктами світового господарства є регіональні інтеграційні угруповання;
  • 2) розглядаючи ЄС як фактор об'єднання і беручи до уваги його потенціал, Україна має визначити для себе можливі варіанти взаємодії з ЄС.

З економічного погляду, враховуючи майбутній вступ України до ЄС, виникають нові завдання і в перспективі з'являються нові можливості для прогресування української економіки. Нині Україна співпрацює майже з усіма країнами ЄС, постійно розширюючи торговельні зв'язки. Вступ до ЄС відкриє доступ до єдиного ринку, товари якого виробляють за новітніми технологіями й установленими стандартами. Україна матиме справу з єдиними торговельними правилами, тарифами та єдиними за сутністю адміністративними процедурами, які діють на території Союзу. Це означає, що українську продукцію, яка відповідатиме усім вимогам ринку ЄС (наприклад, технічним нормам безпеки), можуть продавати на його просторі від сусідньої Польщі, Угорщини, Чехії до Португалії, Кіпру й Мальти. Україна може вигідно використовувати своє географічне положення у зв'язках ЄС із Росією.

Серед аргументів за вступ України до ЄС, окрім того, що залишитися на "узбіччі Європи", є намагання догнати її за рівнем життя і стандартами демократії та прав людини. З більшістю країн — членів Євросоюзу Україну пов'язують традиційні відносини, що мають глибокі історичні корені.

НАФТА та інші організації.

Аналогічно європейській відбувається розвиток міжнародної інтеграції в межах Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА), створеної в 1992 р. за угодою між США, Канадою і Мексикою про формування загального північноамериканського ринку. Між цими країнами знімаються не лише митні бар'єри, НАФТА відкриває шлях до організації єдиного континентального ринку для вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Здійснює процес взаємопроникнення великого капіталу на всій території Північноамериканського континенту, що дає змогу домінувати над іншими економічними центрами світу (Західною Європою та Японією).

Нині в цьому напрямі активізували діяльність організації Азіатського Тихоокеанського економічного співробітництва (АСЕАН). Японія прагне сформувати своєрідний азіатський ринок, веде переговори з іншими країнами регіону про організацію Східноазіатського економічного співтовариства.

В економічній інтеграції беруть участь країни, що значно відрізняються між собою ступенем економічного розвитку (розвинуті, ті, що розвиваються, найменш розвинуті і т. д.). Дані табл. 10.1 свідчать про неоднакові успіхи цих країн в економічній інтеграції за показниками відкритості у торгівлі, потоках капіталу і робочої сили. Внутрішньоблікова відкритість — це процентне відношення внутрішньоблокового експорту та імпорту до ВВП, що розрахований за паритетом купівельної спроможності.

Таблиця 10.1. Взаємна відкритість країн — учасниць 11 торговельно-економічних угруповань у 2005 р. (%)

Взаємна відкритість країн — учасниць 11 торговельно-економічних угруповань у 2005 р. (%)

  • 1. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (3 країни, функціонує з 1994 p.).
  • 2. Асоціація країн Південно-Східної Азії (10 країн, з 1997 p.).
  • 3. Південноафриканський митний союз (5 країн, з 1989 p.).
  • 4. Загальний ринок Південного Конусу (4 країни, з 1991 p.).
  • 5. Економічне співтовариство держав Західної Африки (15 країн, з 1975 p.).
  • 6. Союз арабського Магрибу (5 країн, з 1989 p.).
  • 7. Центральноамериканський загальний ринок (5 країн, з 1961 p.).
  • 8. Група меланезійського списа (4 острівні тихоокеанські країни, з 1988 p.).
  • 9. Економічне і валютне співтовариство Центральної Африки (6 країн, з 1994 p.).

Джерело: Мировая экономика и международные отношения. — 2008. — № 8. — С. 17.

Поглиблення економічної інтеграції зумовлює потребу створення наднаціональних органів, які б координували зусилля різних країн і формували механізм для цивілізованого вирішення спірних питань, що дещо обмежує діяльність національних урядів. їх завдання полягає в уніфікації правового простору різних країн (правил гри) і координації економічної політики. Завершенням цього процесу має стати створення єдиного уряду і єдиного парламенту.

Поки що жоден економічний блок не досяг такого розвитку (найближче до цього стоїть Європейський Союз), тому важливу роль продовжують відігравати міжнародні організації, серед них МВФ і МБРР, котрі намагаються вирішувати також міжнародні економічні проблеми. Крім того, специфічне значення на міжнародній арені мають регулярні наради глав високорозвинутих країн.

Ці країни утворили кілька своєрідних клубів, найвідоміший з них — С-7 (або "Велика сімка"). Метою цього об'єднання (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада) є щорічні зустрічі глав держав для обговорення світових валютних питань, проблем рівноваги платіжних балансів, питань взаємної торгівлі та ін.

У сучасний період розвитку інтеграції спектр міжнародних економічних організацій надзвичайно широкий. Кожна з них вирішує свої питання стосовно світового ринку, алей рішення мають світовий характер. Якщо одна з них розв'язує власні проблеми, це є сигналом для початку ведення переговорів інших. Наприклад, послідовність у вирішенні питань з міжнародної заборгованості. Спершу та чи інша країна домовляється з МВФ і тільки після цього вона може співпрацювати з країнами Паризького, Лондонського клубів, Світовим банком та ін. Сам же МВФ залежить в ухваленні рішень і своїх діях від високорозвинутих країн із клубів С-7 або С-10.

У сучасній економічній літературі термін "економічна інтеграція" не має однозначного визначення. З одного боку, саме існування торговельних взаємовідносин між незалежними країнами розглядають як форму економічної інтеграції, з іншого — це поняття вживають і для позначення нового об'єднання економік різних країн.

У такому трактуванні економічна інтеграція — 1) процес, сукупність заходів, спрямованих на ліквідацію дискримінацій між економічними одиницями, що належать до різних держав, 2) стан, відсутність будь-яких форм дискримінації між економіками окремих країн.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші