Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Етнопсихологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні типи та етапи розвитку міжетнічних відносин

Розвиток міжетнічних відносин, етапи і результати цього процесу залежать від того, яким чином вперше зустрілися два чи більше етносів. Міжетнічні відносини з'являються у різних історичних і географічних умовах та вирізняються різноманітністю.

У зв'язку з цим виокремлюють декілька типів і етапів розвитку міжетнічних відносин.

Перший тип міжетнічних відносин вперше описав американський соціолог Р" Парк. Дослідник відзначив той випадок, за умови якого етнічна група чи її частина включається у вже існуюче суспільство.

У цьому випадку виділяється чотири етапи формування взаємовідносин між етнічною групою і суспільством.

Перший етап - це етап первинного контакту з однією чи кількома етнічними групами, з яких складається це суспільство. На даному етапі велике значення має той факт: моноетнічне чи багатоетнічне це суспільство.

Типовим є приклад еміграції до США нових етнічних груп з Європи, Азії та Латинської Америки в той час, як багатоетнічне та ієрархізоване американське суспільство вже утворилося. Етнічні групи італійців, які з'явилися у США переважно в кінці XIX ст. - на початку XX ст., опинилися у схожій ситуації.

Подібний опис є у вірменських істориків. У християнських народів було негативне ставлення до гунів та інших тюркських племен та сформувався негативний стереотип щодо них. Чинниками розвитку такого ставлення і стереотипу виступили: їх дика поведінка, потворна зовнішність і садизм.

Другий етап - це етап суперництва. Після перших контактів настає суперництво, чинником якого є розподіл землі та робочих місць. Новоприбулі розпочинають своє життя з найнижчого соціального статусу і з виконання таких видів праці, які не вимагають спеціальної професійної підготовки. По-іншому, мабуть, неможливо, оскільки вони не володіють мовою домінуючого етносу та не знають культури даного співтовариства, а кращих умов, зазвичай, їм ніхто не пропонує. Не зважаючи на це, емігранти працюють з ентузіазмом за тих умов, якщо не піддаються гонінням і геноциду, що буває досить часто.

Третій етап - етап акомодації настає після закінчення етапів контакту і суперництва. На етапі акомодації спостерігаються спільні узгоджені дії етносів, між якими встановлюються стратифікаційні відносини. Кожна із сторін розпочинає розуміти, як необхідно діяти по відношенню до іншої сторони.

Нерідко етнічні групи спеціалізуються у певних областях праці. Інколи навіть створюється враження, що вони мають природну схильність до цих видів діяльності. На даному етапі боротьба за існування перетворюється у боротьбу за певний статус у суспільстві, що дає людині чи групі владу, багатство та пошану з боку інших людей. Так, з'являються "етнічні острівці", в яких зберігається і розвивається власна культура. Ця відносна ізоляція дозволяє етносам зберегти свою мову та традиції.

Наприклад, у США є багато такт колоній: Гарлем у Нью-Йорку, маленька Сіцілія в Чікаго, Чайнатаун у Сан-Франциско та ін., які постійно поповнюються новими представниками відповідних етнічних груп.

Четвертий етап - це етап асиміляції. Приймаючи культуру великого суспільства, члени етнічної меншини з часом асимілюються в ньому. Водночас з прийняттям і засвоєнням культури нового суспільства утворюються змішані шлюби.

Зазвичай, розпочинаючи з другого і третього поколінь емігрантів, асиміляція прискорюється. Так, здійснюється перехід від акомодації до асиміляції, в ході якого колонії етнічних меншин розпадаються. Під час цього процесу збільшується кількість випадків дезорганізації, девіантної поведінки (злочини, проституція, вживання наркотиків і т. ін.), знижується рівень пошани дітей до батьків. Таким чином, нові покоління опиняються у ситуації, за якої заохочуються зразки поведінки, що відхиляються від норми. Такі групи етнічних меншин стають об'єктом пильної уваги з боку поліції.

На етапі асиміляції спостерігається поступове підвищення статусу групи емігрантів, оскільки вони наполегливо працюють і вирізняються сильною мотивацією до підвищення свого статусу в суспільстві. Однак у результаті змішаних шлюбів з'являється новий фізичний (антропологічний) тип. Після зміни декількох поколінь фізичний тип мігрантів зникає. Зникає також й колонія: вона стає звичайною частиною великої соціальної спільності. Отже, асиміляція завершується. Основною, а інколи й єдиною реальною перешкодою на шляху асиміляції етнічної меншини, стає опір суспільства, у якому вони намагаються адаптуватися. В деяких випадках цей опір є вельми слабким.

Так, у США фактично зникли такі специфічні етнічні "одиниці", як ірландці, шотландці, англійці, скандинави і німці. Деяке етнічне самовизначення зберігають італійці, греки, вірмени та ін. Не асимілюються китайці, мексиканці та пуерториканці.

Подібні процеси асиміляції та відмінності між етнічними групами спостерігаються й в інших багатоетнічних країнах. Описана вище послідовність не завжди повторюється в інших країнах. Наприклад, вірмени в республіках колишнього СРСР адаптувалися і асимілювалися по-різному, зокрема, в Азербайджані вони стали частиною російськомовного населення цієї країни.

Другий тип міжетнічних відносин - це "завоювання і домінування". Цей тип характеризується тим, що велика кількість мігрантів захоплює порівняно слаборозвинену територію, маючи намір залишитися там для постійного проживання. У багатьох випадках окупанти виселяють аборигенів.

Наприклад, за другим типом міжетнічних відносин європейці здійснили завоювання Австралії, Нової Зеландії та Південної Африки, а турки - тих територій, які тепер вважають своєю батьківщиною.

Між справжніми господарями землі та завойовниками виникають конфлікти і боротьба. Якщо завойовники перемагають, то все життя країни змінюється. Згодом кількість аборигенів розпочинає зменшуватися. Якщо суспільство аборигенів розпадається, то поширюються різноманітні види поведінки, яка відхиляється від норми, і хвороби. Багато представників корінного населення залишають країну своїх предків. У тих випадках, за яких аборигени чинять серйозний опір, розпочинаються конфлікти, кризи і війни, взаємне винищування, інколи - масове. Незважаючи на те, що слово "геноцид" з'явилося нещодавно, практика знищення цілих народів має тривалу історію (К. Кван, Т. Шибутані).

Основним механізмом геноциду виступає дегуманізація аборигенів: психологічно позбавивши їх справжніх людських якостей і вважаючи "низькими тваринами", завойовники тим самим перестають ідентифікувати себе з ними і розпочинають їх винищувати, виганяти з країни і т. ін., а в деяких випадках - ізолювати на певних територіях (резерваціях).

Ці уявлення можна конкретизувати на прикладі завоювання британцями Тасманії та винищування тасманців. Справа дійшла навіть до того, що британці знищували цих людей "зі спортивного інтересу": вони полювали на тасманців, вбивали їх і згодовували трупи своїм собакам; ґвалтували і вбивали тасманських жінок. Аборигени на ці дії відповідали актами відплати і таким чином розпочиналися військові дії. З метою зменшення кількості вбивств, уряд колонізаторів призначив винагороду за живих тасманців. У кінцевому результаті вдалося переконати аборигенів здатися на милість завойовників. Таким чином, усіх аборигенів поселили в резервацію. Останній з аборигенів помер у 1876 р.

Однак не завжди місцевих жителів повністю винищують: найчастіше їх перетворюють на рабів та ізолюють. Наприклад, апартеїд в ПАР. Схожим чином китайці завоювали Тибет і Тайвань.

Третім типом міжетнічних відносин є створення колоній. Для цього типу характерні випадки, за яких нечисленні завойовники, маючи економічну і військову перевагу, підпорядковують собі цілі країни, перетворюючи їх на власні колонії. Наприклад, британські колонії в Африці та Азії. Колоніальний порядок призводить до занепаду культури і соціального ладу підлеглих етнічних груп. У колоніях широкого поширення набувають злочини і аморальна поведінка, рабська праця та інші ознаки занепаду. Ставляться під сумнів етнічні символи і святині.

У результаті ослаблення етноцентризму етносів, що опинилися в рабському становищі, створюються умови, які сприяють об'єднанню їх зусиль для спільної боротьби проти завойовників. Якщо ця боротьба успішно завершується, то тим самим створюються передумови для появи і розвитку нових багатонаціональних держав.

В колоніях інколи з'являється група маргінальних людей, які частково приймають спосіб життя завойовників, відмовляючись водночас від своїх етнічних традицій. Поведінка групи маргіналів є реакцією на культурний тиск з боку колонізаторів. Маргінали організовують повстання і у більшості випадків витісняють колонізаторів. З колонізаторів залишаються лише ті, що готові асимілюватися до місцевої культури (зазвичай, таких людей дуже мало). Отож, асиміляція етнічних груп - це завжди двобічний процес.

Четвертий тип міжетнічних відносин вирізняється тим, що етнос з високим рівнем розвитку культури, який має великий авторитет з-поміж інших народів, потрапляє у ярмо до етносу з низьким рівнем культурного розвитку, примітивною культурою і мисленням. У цьому випадку, не зважаючи на те, що військова і адміністративна влада опиняється в руках завойовників, представники останніх поступово засвоюють культуру завойованих народів.

Наприклад, завоювання Риму варварськими німецькими племенами, Китаю маньчжурами й т. ін.

Розпад могутніх імперій, які були створені нещодавно, розпочинається з асиміляції народів, що проживають на околицях. Представники цих народів і діти, які народжені від змішаних шлюбів, поступово проникають до усіх сфер життя імперії - до армії, економіки та політики і т. ін., а інколи розпочинають відігравати в них визначну роль. Наприклад, помітною с роль вірмен в історії Візантії упродовж декількох століть.

Одним з шляхів асиміляції є шлюби жінок - представниць підвладних народів з чоловіками - представниками домінуючого народу, оскільки діти, які народилися у цих шлюбах, приймають культуру своїх батьків.

Кожний тип міжетнічних відносин може зберігатися упродовж багатьох десятиліть і навіть століть, а вивчення цих типів значною мірою сприяє розумінню відносин між народами й сьогодні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші