Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

У чому полягає сутність методології П.Ж. Прудона?

Методології Прудона притаманні ідеалізм і суб'єктивізм. Економічні категорії він розглядає як втілення "абсолютного розуму", як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосувати у дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обмежує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах "добрі" й "погані" сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон вважав, що завжди можна зберегти "добрі" сторони й позбутись "поганих". Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому.

Що є основою концепції еквівалентності послуг П.Ж. Прудона?

Прудон висловив концепцію еквівалентності послуг, в основу якої заклав принцип: "роби для інших те, що хочеш" щоб робили для тебе". Вона включає теорію "конституйованої вартості", проект реформи системи обміну через заснування "народного банку" і виробничих кредитних спілок.

Теорія "конституйованої вартості" стала основою економічної концепції Прудона. Він розглядав вартість як носій споживної і мінової вартості, тобто і корисності, і цінності, які зумовлюють одна одну і водночас суперечать одна одній. Споживна вартість є втіленням достатку, мінова вартість відбиває рідкісність продукту. "Конституйована вартість" - це синтез споживної і мінової вартостей, який реалізується в еквівалентному обміні, коли товарів випускається стільки, скільки потрібно суспільству, що створює умови для повної реалізації всіх товарів і послуг. Отже, за Прудоном "конституйована вартість" стверджується обміном і виступає як вартість пропорційна, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції.

Дайте визначення економічної програми П.Ж. Прудона

Як дрібнобуржуазний ідеолог Прудон пов'язував причини труднощів дрібного виробника з недоліками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші, і саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну.

Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вершину людської свободи й особистої незалежності. Він обстоює дрібну власність і передання великих виробництв у власність їх колективів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумовить обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудон пропонував і, як уже зазначалось, зробив спробу створити обмінний банк - "народний банк". Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, "робочі гроші", які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці "робочі гроші" товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням "робочих грошей" замість реальних Прудон сподівався встановити у суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скільки виробив сам, залишити "добрі" сторони товарного виробництва й ліквідувати "погані".

Як трактує К. Родбертус теорію вартості?

Родбертус стоїть на позиціях трудової теорії вартості, хоч розробка і формулювання її є в нього дещо специфічними.

Перший розділ його основної праці "До пізнання нашого державно-економічного стану" (1842 р.) має такий заголовок: "Вартість усіх господарських благ визначається працею і тільки працею". Розкриваючи зміст цієї тези, Родбертус передусім зазначає, що до сфери господарства він відносить лише матеріальні блага, а саме ті з них, які є господарськими, що варті праці.

У своєму аналізі вартості він виділяє такі категорії: "уживаність", "речі, придатні для вжитку", "споживні цінності" та "блага".

"Уживаність" - це здатність речі бути засобом досягнення мети, задоволення потреби. Вона має об'єктивну основу. "Речі, придатні для вжитку" - ті, які мають названу об'єктивну здатність. Але не всі "речі, придатні для вжитку" є "споживними цінностями". "Споживної цінності" у Родбертуса набувають лише ті речі, в яких є потреба. "Цінність, - писав він, - не є якістю речі, а становить той її статус, якого вона набуває завдяки потребі в її об'єктивних особливостях". Отже, "споживна цінність" у нього - категорія суб'єктивна. "Блага" - це речі, що мають споживну цінність і є результатом людської діяльності. Вартість благ, підкреслював Родбертус, визначається лише працею. Аналізуючи цю проблему, дослідник ставить запитання: чи включаються до вартості, крім праці, безпосередньо вкладеної у виробництво, блага, а також витрати матеріалу і знаряддя виробництва? Його відповідь є позитивною: включаються, але як попередні витрати праці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші