Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Радянізація Західної України

До Радянського Союзу відійшла територія загальною площею до 200 тис. кв. км з населенням до 13 млн осіб, в тому числі близько 5 млн поляків і понад 1 млн євреїв. На приєднаних землях створювалися революційні комітети, які призначалися силовими структурами СРСР. Вони організовували тимчасові управління в центрах воєводств та повітів. Тимчасові управління, в свою чергу, утворювали селянські комітети. Львівське тимчасове управління звернулося до населення із закликом організувати вибори до Українських Народних Зборів. Диктаторський політичний режим у регіоні був представлений компартійними комітетами й органами державної безпеки. На відміну від представницьких органів влади він створювався без зайвої гласності, швидко, але непомітно.

22 жовтня 1939 р. відбулися вибори у Народні Збори. Вони здійснювалися за демократичною формулою, з таємним голосуванням, але зовсім не були вільними. Кожна кандидатура, яка підлягала обранню, ретельно вивчалася в компартійних комітетах і органах державної безпеки. Кількість депутатів, які походили зі східних областей України і прийшли з Червоною армією, була порівняно незначною. Всі вони були функціонерами, котрі одержали постійну роботу в новостворених владних структурах.

Народні збори Західної України, які відкрилися у Львові 26 жовтня 1939 р., прийняли Декларацію про державну владу - проголошувалися радянська влада, входження краю до складу УРСР, конфіскація поміщицьких земель, націоналізація всіх банків і великої промисловості.

Радянізація Західної України за період від вересня 1939 р. до червня 1941 р. мала дві сторони. Одна з них пов'язана з великими зусиллями влади закріпити у суспільній свідомості легенду про "золотий вересень". Здійснювалися масштабні заходи щодо ліквідації безробіття і підвищення життєвого рівня населення. Негайно задовольнялися заявки підприємств на устаткування та сировину. Майже півмільйона безземельних і малоземельних селян одержали у користування понад мільйон гектарів поміщицької землі. Були створені 182 машинно-тракторні станції, які взяли на себе обробіток селянських земельних наділів. Техніку і кадри для МТС надали прикріплені до кожної області Західної України східні області УРСР у порядку шефської допомоги.

Проте була й інша, тіньова, сторона радянізації. В радянських таборах опинилося понад 240 тис. військовослужбовців польської армії. На початку жовтня 1939 р. рядові і унтер-офіцери, які проживали на території приєднаних до СРСР земель, були відправлені додому, а уродженці земель, які перейшли до Німеччини, передані німецьким властям. Близько 25 тис. осіб рядового і молодшого командного складу були затримані в Рівненському таборі і в таборах Наркомчормету для будівництва шосе стратегічного призначення і праці на шахтах Криворіжжя та Донбасу. 14 700 польських офіцерів, поліцейських, жандармів і чиновників були розмішені в Козельському, Старобільському і Осташківському таборах.

На початку і940 р. перший секретар ЦК КП(б)У М.Хрущов запропонував зміцнити кордон у західних областях УРСР і БРСР шляхом очищення від місцевих жителів 800-метрової прикордонної смуги. Населення, яке проживало вздовж кордону, підлягало депортації в Казахстан, а "найбільш злісних" в кількості 11 тис. осіб ув'язнили в місцевих тюрмах. В кінці лютого 1940 р. керівник НКВС СРСР Л.Берія надіслав у політбюро ЦК ВКП(б) доповідну записку "Про колишніх офіцерів польської армії, які утримуються в таборах для військовополонених". В ній повідомлялося, що в таборах утримуються 14 736 колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, жандармів, тюремщиків і розвідників, за національністю на 97 % - поляків, у тому числі 295 генералів, полковників і підполковників. У тюрмах західних областей України і Білорусії знаходилися 18 632 заарештовані, з них - 10 685 поляків. Виходячи з того, що всі вони були "закоренілими, невиправними ворогами Радянської влади", Берія ставив питання про їх ліквідацію.

Записка обговорювалася на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 5 березня 1940 р. Політбюро ЦК прийняло рішення розглянути в особливому порядку (без виклику заарештованих і без висування звинувачення) справи 14 700 офіцерів та інших осіб, які перебували у таборах, і 11 000 осіб польської національності - "членів різних контрреволюційних, шпигунських і диверсійних організацій", що перебували у тюрмах, із застосуванням до них вищої міри покарання - розстрілу. Розстріли польських військовополонених почалися з 1 квітня і закінчилися у травні 1940 р. Всього з Козел ьського, Старобільського і Осташківського таборів було відправлено на розстріл 14 552 полонених польських військовослужбовців.

Катинська трагедія відбувалася паралельно з депортаціями потенціально небезпечних для радянського режиму людей. Рішення про депортацію осадників і членів їх сімей політбюро ЦК прийняло 5 грудня 1939 р. У районах Крайньої Півночі і Сибіру створювалися спецпоселення для 21 тис. сімей осадників, у кожному передбачалося поселити по 100-500 сімей.

Перша депортація була проведена 10 лютого 1940 р. і охопила 139 590 осіб, переважно сім'ї осадників і сторожової охорони лісів. Другий етап депортації був проведений 13 квітня 1941 р. Останній етап депортації припав на червень 1941 р. Виселялися 25 682 сім'ї (76 382 осіб), переважно вихідці з центральних польських воєводств.

"Золотий вересень" дуже швидко потьмянів. Ілюзії, якими сповнювалося населення Західної України у зв'язку з "визвольним походом" Червоної армії, розвіялися. Незважаючи на те, що арешти і депортації торкнулися переважно поляків, які перебували на державній службі, а також поміщиків та осадників, усе населення гостро відчуло ту несвободу, яку ніс із собою радянський політичний режим.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші