Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка підприємств
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Продуктивність праці

Характер праці та її особливості в аграрному секторі

Змінюючи природу в процесі виробництва, людина утверджує себе як соціальний суб'єкт. У процесі виробництва відбувається його взаємодія і з зовнішньою, і з олюдненою природою. На відміну від засобів праці людина розвивається у процесі виробництва: вона збагачує досвід, поглиблює знання, вдосконалює навички, маючи безперечно, на початку трудової діяльності менший багаж знань, аніж наприкінці. Отже, в процесі праці розвиваються якісні характеристики людини як продуктивної сили, підвищується рівень кваліфікації. Це є надзвичайно позитивним, оскільки в процесі праці виникає низка суперечностей: людина - предмет праці; людина - засіб праці; засіб праці - предмет праці. Зазначені суперечності фіксують внутрішні протиріччя, що складаються між основними елементами продуктивних сил, і тому працю звести лише до простих елементів відносин неможливо. Вона повинна охоплювати поділ праці та її кооперацію, технологічне і наукове забезпечення процесу праці й інші елементи.

Жодна людина у світі не може заперечити важливість праці та зайнятості в господарському поступі. Погляди на роль цих категорій упродовж тисячоліть змінювались разом з еволюцією економічного світогляду, що зародився ще з давніх-давен. Уперше економічна думка стосовно праці сформовано і чітко виявилась в епоху античності - саме з неї варто починати трактування ролі людської праці в господарському процесі.

Праця - основний засіб існування. Такий лейтмотив багатьох світоглядних концепцій різних народів на початку розвитку цивілізації.

Багато вчених розглядають працю як джерело вартості й багатства, тому прагнення збільшити багатство за допомогою багатства є справжньою причиною, що стимулює людей до праці, робить їх корисними у примноженні багатства держави.

Отже, праця була, є і буде основним джерелом багатства людей. Лише за допомогою живої праці можуть бути введені в процес виробництва всі інші засоби. Саме жива праця повинна перетворити засоби виробництва у діючі. Яким би високим не був рівень науково-технічного прогресу, вирішальним чинником на виробництві (ми про це вже згадували) є людина, її праця ніколи не втратить визначальної ролі.

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей, в процесі якої вони використовують свої зусилля та знання, щоб пристосувати сили природи до власних життєвих потреб.

Працею називають лише працю людей, і вона вимірюється затратами робочого часу. Не можна ототожнювати працю і роботу. Трактор, кінь теж працюють, але вони виконують роботу: вода несе каміння з гори, обертає турбіну - це теж робота, але вимір її має інші одиниці. Отже, праця притаманна тільки людині.

У процесі виробництва люди налагоджують певні зв'язки, працюють один на одного, і тому праця завжди є суспільною.

Праця - природна необхідність людей, котрі володіють певною робочою силою. Споживання її в процесі виробництва відображається в отриманому результаті, а останній значно залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Отже, процес праці, що охоплює саму працю, засоби праці й предмети праці, варто розглядати не лише як процес створення споживчих

вартостей, а й як певні взаємовідносини самих людей, людей і засобів праці, людей і суспільства.

Серед цих взаємопов'язаних елементів творча функція властива тільки живій праці. Лише вона створює нову вартість і лише вона є джерелом національного доходу.

Кожній суспільно-економічній формації та кожній окремій галузі відповідають свої особливості праці, що випливають і з характеру та форм власності на засоби виробництва, і з різних форм організації, впливу умов і сторонніх чинників виробництва. При капіталізмі, де існує приватна власність на засоби виробництва, виявляється приватновласницький характер на присвоєння результатів праці, а при соціалізмі, зі суспільною власністю на засоби виробництва, результати праці мають загальнодержавний характер. Відчуження від засобів виробництва, а ще більше від результатів праці, не завжди корисне для зростання суспільного багатства та добробуту людей. В аграрних підприємствах, коли діяла командно-адміністративна система управління, не скрізь застосування суспільної праці здійснювалось на засадах самостійності. У зв'язку з цим гальмувались процес запровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, технічне переозброєння, скутою була ініціатива.

Дія економічного закону зростання продуктивності праці в аграрному секторі економіки має особливості:

  • - результативність праці залежить від розвитку живих організмів рослин і тварин. Процес зростання продуктивності праці та відтворення продукції тут здійснюється з урахуванням не лише економічних законів, а й законів природи. Тому домогтися підвищення результатів праці можна лише на основі збільшення врожайності сільськогосподарських культур і підвищення продуктивності тварин;
  • - ефективність праці значною мірою залежить від природних умов. При рівних затратах живої праці у несприятливих кліматичних умовах природна продуктивність нижча, ніж у сприятливих. Тому підвищити її можна внаслідок прискорення зростання суспільної праці на основі запровадження у виробництво досягнень науки і техніки, передового досвіду, високопродуктивної техніки і технологій, а також поліпшення форм організації та оплати праці;
  • - у сільському господарстві робочий час не збігається з періодом виробництва, у зв'язку з чим яскраво виражена сезонність, нерівномірний режим роботи і затрат праці впродовж року;
  • - тут поєднується низка трудових функцій, що виконують працівники. Це обумовлено різноманітністю і короткими термінами їх виконання;
  • - затрати праці здійснюються не лише в суспільному, а й у підсобному господарстві, продукція якого є складовою внутрішнього валового продукту, виробленого в країні.

Загальний економічний закон зростання продуктивності праці полягає у необхідності зниження затрат суспільної праці на виробництво одиниці продукції, тому знання й уміле використання особливостей праці в аграрному секторі економіки є запорукою цього.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші