Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Основи психології
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сім'я і шлюбні стосунки

Термін "секс" у зарубіжних країнах використовується давно. В Україні, як і в країнах колишнього СРСР, секс як за назвою, так і за змістом не існував. Сам термін вживався як щось огидне, і взагалі сексу в країнах, які будували "комуністичне світле майбутнє", не було. Проте секс як природне явище існує стільки, скільки існує людство. Зміст його, звичайно, змінювався та доповнювався залежно від традицій, життєвого досвіду, розвитку літератури та мистецтва. Сам статевий акт як складова частина сексу, зазнав менше змін. Він був обов'язковим атрибутом як у полігамних, так і в моногамних сім'ях. Різниця лише в тому, що, наприклад, 200 років тому наслідком статевого акту, як правило, була репродуктивна діяльність, поява нової людини.

Розвиток науки і техніки призвели до відокремлення статевого акту від репродуктивної функції людини. Можливим з появою засобів контрацепції став сам по собі статевий акт. Оскільки в процесі його здійснення більшість людей отримують задоволення, то виникла можливість його здійснення в залежності від бажання. Виник так званий "вільний" секс. А в стосунках між людьми - "відкритий трак", при якому у шлюбних стосунках з'явилася нова форма поведінки, яка вже існувала при полігамній будові сім'ї - чоловік або дружина, при бажанні, залишали за собою право відкрито чи таємно підтримувати сексуальні стосунки з іншими партнерами. Особливо це явище характерне для більшості європейських країн. У залежності від традицій і релігій деякі національності та народності, наприклад, цигани, таких "вільностей" собі не дозволяють. Особливо це стосується жінок.

Взаємостосунки, коли в юридично узаконених шлюбах хтось один із подружжя або обоє мають сексуальні стосунки з іншими, внесли серйозну плутанину в почуття та поведінку людей. Оскільки в житті за все треба платити, і не лише грошима, а й часткою здоров'я, то не пройшло багато часу, як за подібний "сексуальний лібералізм", у тому числі в сімейних стосунках, довелося поплатитися. Виникла чума XX ст. - синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який виникає після зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЧ) і який легко передається при статевих контактах.

СНІД - трагедія сучасності

Шкоду, якої він завдає і завдаватиме, ми ще не можемо повністю збагнути. Науковці світу стверджують, що єдиним захистом від ураження СНІДом є постійність у статевих стосунках, вірність коханій людині, яка не має інфекції. Ризик захворіти в такому разі стає мінімальним. Випадкові статеві контакти вимагають від сексуальних партнерів обов'язкового використання того чи іншого методу захисту. Незахищений статевий акт з малознайомими людьми ~ неприпустимий.

За останні десятиріччя, з винаходом протизаплідних пігулок, з'явилося багато наукових досліджень у галузі фізичних аспектів статевих функцій.

Цікаві дослідження провели американські вчені Уїльям Мастерс і Вірджинія Джонсон, які констатують, що за будь-яких соціальних змін у суспільстві, рано чи пізно у більшості людей з'являється бажання до постійності і вірності у шлюбі. Тому кожна людина за таких умов повинна знати свій власний, єдиний і неповторний шлях до таємниці сексуального контакту, без якого гармонійний розвиток сім'ї, як і в цілому щастя, неможливий. Така позиція сформована з урахуванням того, що кожна людина індивідуально неповторна. Всі люди різні, особливо це проявляється між чоловіками і жінками у сексуальних стосунках, виходячи з будови статевих органів та їх функціонування. Але якщо різниця в анатомічній будові очевидна, то у психологічному аспекті чоловік і жінка, хоч і відрізняються один від одного, їхні індивідуальні відмінності проявляються не так очевидно. Сімейне ж благополуччя залежить від пізнання та використання подружжям специфічних особливостей обох цих компонентів. Пол Браун у книжці "Книга о хорошем сексе" пише, що справжнє у вмінні кохати приходить до нас разом з умінням зрозуміти різницю між чоловіком і жінкою.

Сексуальні стосунки і почуття кохання тісно пов'язані та взаємозалежні. Кохання - це вищий ступінь емоційно позитивного ставлення людини до людини. Такий рівень емоційного стану забезпечується не лише сексом. Досвід свідчить: для сімейного благополуччя цих важливих компонентів недостатньо.

Особливе значення мають традиції, звички, ставлення до природи і суспільних явищ, рівень розвитку інтелекту. Мова йде про цілісну сумісність, на основі якої буде проявлятися сімейна злагода. Сумісність - такий стан спілкування людей, який характеризується максимально можливою задоволеністю стосунків, відчуттям єдності та цілісності пари. При сумісності настає взаємопорозуміння. При його відсутності, як правило, (у 80 %) настає розрив шлюбних стосунків, розпад сім'ї. Найчастіше непорозуміння в сім'ї настає через відсутність достатнього рівня довіри та культури спілкування. Особлива напруга в сім'ї виникає при з'ясуванні питання лідерства. Найбільш несприятливо це проявляється, коли обоє (чоловік і жінка) хочуть керувати в усіх сферах сімейного життя, і ніхто не хоче поступитися, бути підлеглою особою. Дослідження соціальних психологів (Є. Богардус) показують, що сім'ї з демократичною структурою стосунків - рівномірний і справедливий розподіл сімейної "влади" на різних сферах - є більш щасливими і стійкими. За його даними, там, де "влада" належить чоловікові - 61 % щасливих сімей, де жінці - 47 %, 87 % щасливих людей - у шлюбних стосунках з демократичним типом, де більшість проблем узгоджується і вислуховується думка обох членів сімейства.

Таємниця сексу, його техніка "вийшли з підпілля". Про все це написано у спеціальних книгах і журналах. Тепер молодь України, як і країн близького та далекого зарубіжжя, має можливість про секс знати все. Між тим любити секс - не значить кохати людину. Про кохання найбільше написали лірики, поети. Майже не існує кінофільмів, не написано жодного твору, де б не відображалося це почуття. Для людини, яка кохає, "в день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання". Проте техніка і виникнення залицяння, а потім кохання в медичній та психологічній літературі висвітлена недостатньо. Цей "фундамент", який стає основою для створення сім'ї і хорошого сексу, слід знати кожній людині.

Основи виникнення кохання та створення сім'ї визначають як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Іншими словами, формування почуттів - це комплексна проблема, що починається зі сприймання людини людиною. Першим є, як правило, для людей, що не мають вад здоров'я, контакт поглядів. Зір - відчуття "дистанційне", ми можемо бачити здалеку те, що неспроможні сприйняти слухом, нюховими відчуттями. Очі - це дзеркало душі. Вони-потужний і безпечний інструмент. І хоча в різних цивілізованих суспільствах людський погляд не завжди однозначно трактується, все ж у більшості з них оцінки збігаються. Так, у прямому погляді читається виклик, особливо якщо він довго триває. Такий погляд може діяти як збуджуючий подразник і змусити іншу сторону відповісти таким же поглядом, не кажучи при цьому жодного слова один одному, не здійснюючи ніяких дій, за які можна було б у чомусь звинуватити чи притягти до відповідальності. Очі - дзеркало бажання. У них є перевага, мову очей не можна зафіксувати. Ми не відповідаємо за те, що хтось у них щось "прочитав". Довгий прямий погляд в очі іншої людини протягом більше двох хвилин викликає, як правило, ту чи іншу реакцію. Закохані завжди просто дивляться один одному в очі, приділяють найбільше уваги перш за все очам. Тому, уважно спостерігаючи за очима, можна отримати інформацію не лише про ставлення людини до вас, а й про її почуття.

Коли зустрічаються погляди двох людей, які приваблюють один одного, вони мовби завмирають на одну мить, фізіологічно у них підвищується пульс, можлива зміна кольору обличчя.

Коли з'явився інтерес один до одного, погляди стають частішими, "пильнішими" і тривалішими. Встановлений здоровий контакт майже на 90 відсотків свідчить про встановлення об'єктивності тих чи інших бажань партнерів. Чим ширше розкриті очі, тим яскравіше виражено інтерес. Якщо жінка дивиться, трохи відкривши губи, то це свідчить про н інтерес до мужчини. Багато жінок уникають дивитися прямим поглядом чоловікові у вічі, переключаючи його на інших людей та предмети або збоку спостерігаючи за ним. Все ж при виникненні інтересу жінка свідомо спрямовує свій погляд чоловікові в очі. При цьому вона звертає увагу на колір і величину очей чоловіка, на глибину і щирість погляду. Закохана жінка може годинами дивитися в очі чоловікові, сподіваючись побачити в них відображення його кохання. Зустрітися поглядами - значить відкритися один одному. Дівчина і хлопець дивляться в очі, щоб зрозуміти, чи подобаються вони один одному, чи захоплюються, чи, можливо, хтось із них дивиться на іншого як на річ. Побачити бажання і не відчути визнання себе як особистості в очах партнера - значить принизити себе. Вивчення людини як особистості недостатнє на рівні "дистанційних" відчуттів.

Подальший розвиток стосунків між чоловіком і жінкою залежить від словесного спілкування. Тут часто "закохані дистанційно" розчаровуються один в одному. Деякі жінки, почувши два чи три речення від чоловіка, що їх зацікавив, назавжди втрачають будь-яку зацікавленість до нього. Така оперативна переоцінка жінки може відбуватися з боку чоловіка. У цілому жінки більше "тягнуться" до словесного спілкування, ніж чоловіки. Вони хочуть, щоб їх вислухали. Слова заспокоюють жінку. Тут важливе не тільки те, що і як чоловік говорить, а й те, чи уміє вислухати, правильно зрозуміти. Слова, як правило, мають не лише різні відтінки, а й різне значення. Словам ми найбільше довіряємо в інтимних стосунках. Хоча об'єктивно бажаємо більше довіряти розуму і органам чуття. Слова можуть передавати глибокі думки й почуття, але вони можуть бути як свідомо, так і несвідомо виражені. І все ж жінкам у першу чергу подобаються ті чоловіки, які уміють і люблять говорити. 1 ніякий красень не доб'ється успіху у жінки, якщо з ним сумно. Якщо й бувають такі, то все ж вони є швидше винятком зі встановлених у людському суспільстві правил.

Найчастіша помилка у словесному спілкуванні - невчасне вживання слів, пов'язаних із еротикою і сексуальними стосунками, що, як правило, принижує жіночу гідність і формує у неї негативне ставлення до "розбещеного красеня" або "улюбленця долі".

Тому, як свідчить практика, ідеальні сім'ї - це, як правило, не ті, які використовують лише досконалу техніку сексу, а ті, де закохані вміють спілкуватися один з одним. Слова закоханих людей, які вони говорять одне одному, мають величезне значення для їх порозуміння і є найкращими та найціннішими.

Звичайно, для створення ситуації, коли люди живуть "душа в душу", закохані проходять, як правило, різні випробування, що пов'язані зі складними життєвими ситуаціями та потребують не лише бачити і слухати один одного. Відчуття людини "усіма фібрами душі" може виникнути, коли кохана людина поряд, саме це викликає тривогу і збудження, тобто емоції домінують над розумом, але особливий психологічний стан виникає при безпосередньому контакті закоханих людей. Часто безпосередній контакт з тілом людини, простий дотик до неї викликає неабиякі відчуття близькості. При цьому поверхня шкіри людини специфічно реагує на таке подразнення.

Особливі ділянки шкіри, дотик до яких викликає особливу реакцію, пов'язану з сексуальною функцією, називаються ерогенними зонами. Це перш за все поверхня шкіри статевих органів, губи, груди, плечі, шия, вуха тощо.

Проте і при перших дотиках до рук один одного, закохані проявляють не менш бурхливу емоційну реакцію, яку потім будуть відчувати при статевій близькості.

Чоловіки більше "тягнуться" доторкнутися до рук жінки. Слід пам'ятати, що бажання чоловіка взяти за руку жінку повинно підкріплюватися її згодою на це, чи відчує вона задоволення від цього. Жінкам більше подобаються спочатку легенькі дотики пальців, потім і рук. Незграбне "ламання" рук, як і нахабне обіймання, може викликати в жінки огиду або гнів.

Коли жінка ніжно бере за руки чоловіка, їй це приємно. Відштовхування або різке виривання з обіймів жіночих рук може викликати у неї тривожність і відчуття одинокості. Щоб жити "душа в душу", треба жити "рука в руку", не випадково ж саме руки зв'язують у молодят рушниками під час шлюбної церемонії. На даний час, як і в давнину, багато написано про дослідження, присвячені вивченню візерунків на долонях. "Прочитавши" їх, деякі "прозорливі" ясновидці гадають на долю людини. Наскільки це справедливі "читання", поки що загадка для науки.

У цілому, свідомо чи підсвідомо, тримання чоловіком та жінкою один одного за руки, як правило, свідчить про сімейне благополуччя.

Відсутність його, як і фізична віддаленість або бажання її не через об'єктивні причини, є одним із найважливіших показників нестабільних сімейних стосунків.

Бажання бути разом, слухати один одного, ділитися думками про ті чи інші події життя та природи - це основні критерії сприятливого психологічного клімату сім'ї. Без них сім'я - це фізичне існування під одним дахом, ідеальне взаємне використання технічних прийомів сексу

Проте очевидно, що психологічна сумісність для сімейного щастя все ж таки вагоміша за сексуальну. Техніці сексу легше навчити, сформувати психологічну сумісність завжди проблематично.

Урешті-решт ідеально - гармонія. На жаль, не завжди доступна, як і ідеал. Світова практика свідчить, що побудова сім'ї на основі віртуозного виконання техніки сексу, апробація сексуальної сумісності до створення сім'ї не є ідеальним шляхом вирішення проблеми. При створенні сім'ї необхідно вивчити погляди на життя та інші установки взаєморозуміння, позиції щодо лідерства, ставлення до батьків, традиції тощо.

На жаль, почуття захопленості виникає швидше, як розуміння людей одне одним. Тому часто кажуть: "любов зла, полюбиш і козла". Звичайно, є випадки, коли кохання з першого погляду формується підсвідомо і на все життя (фільм "Роман і Франческа"). Прочитати одне одного так швидко, як за формою, так і за змістом, вдається не всім. Як правило, проблема термінів має відносне поняття. У нашому розумінні це від хвилин до декількох днів. Так, у фільмі "Москва сльозам не вірить" герой Гоша нс тільки "прочитав" в очах жінки в електричці за декілька хвилин її психологічний стан, а й "обцілував" її очима. Після такої закоханості не пройшло якихось двох тижнів, як герої одружилися. Це зворушливо, але даний досвід свідчить не лише про дистанційний контакт очей, про уміння спілкуватися при знайомстві, а й про те, що ці навички, особливо спілкування, вироблялися протягом тривалого часу, героям фільму далеко за 30.

Слід пам'ятати, що захоплення, яке виникає за короткий проміжок часу, пов'язане, як правило, лише зі сприйняттям один одного через форму.

Подальше вивчення людини людиною часто призводить до розчарування, оскільки зміст і форма людини не завжди збігаються. У зв'язку з цим почуття кохання може не сформуватися. На жаль, молодь часто не враховує цей фактор і акцентує увагу більше на зовнішній вигляд ("ніжки", "личко", "фігурка"), а потім, зрозумівши відсутність сумісності за змістом, усе життя "проживає заради дітей", переживає конфлікти або розлучення. Розлучення може бути й з інших причин, у тому числі й на основі сексуальної невідповідності.

Результати досліджень (Васильченко Г. С, І983) свідчать, що, враховуючи шлюбні стосунки, структуру шлюбного потенціалу визначають:

  • 1. Фізичним фактором, що має суто інтуїтивний характер: незалежно від вроди одна людина вимагає від іншої безмежної симпатії або антипатії. Ця особиста реакція визначається фізичними показниками: обличчя, тембр голосу, манера поведінки, мова, міміка, жести, одяг, запах, властивий чоловікові. Цей фактор відзначається особливим впливом і стійкістю. Даний фактор, незалежно від віку, тісно переплітається з сексуальним фактором.
  • 2. Матеріальний фактор: визначається співвідношенням внеску партнера в загальний матеріальний статус сім'ї та відповідністю цього внеску очікуванням та вимогам партнера. Відповідність може бути як високою при високих вимогах, так і незначною при невеликих вимогах. Матеріальний фактор визначається, як правило, його місцем у ряді ціннісних орієнтацій особистості. Різниця між матеріальною і культурною спрямованістю чоловіка і дружини часто служить основою конфліктів у сім'ї.
  • 3. Культурний фактор має значення для сімейного благополуччя. Він може змінюватися протягом життя, навіть однієї ночі. Інтелектуальний і культурний рівень особистості часто залежить від бажання самовдосконалення і потреби в ньому.
  • 4. Сексуальний фактор визначається відповідністю реальної програми інтимної близькості кожного із партнерів сексуальним очікуванням іншого. Цей фактор залежить від багатьох чинників та стану здоров'я. Моделі жіночої та чоловічої сексуальності не тотожні. Особливо у віковому плані.
  • 5. Психологічний фактор, як зазначено вище, займає особливе положення. Це фактор-колектор (Васильченко Г. С, 1983), на якому фокусуються всі інші; у той же час саме він визначає цілісність і єдність людської поведінки. Якості особистості, характер, рівень претензій складають основу сімейного щастя.

Кожний із п'яти факторів має різний розвиток і склад. Взаємодія цих факторів інтегрується в єдину індивідуальну систему, яка визначає шлюбний потенціал.

Формування оптимальних шлюбних стосунків проходить складний шлях: від залицяння до кохання і створення сім'ї.

1 навіть при позитивному індексі сімейних стосунків, сім'я - це складова природи. У природі, як відомо, є не лише улюблені чи не улюблені пори року; це яскраве сонце, яке може закриватися хмарами, дощ, грім, блискавка, день - ніч, тепло - холод.

Готовність до шлюбного життя - це перш за все сформованість навичок боротьби з труднощами, яких, як правило, буде немало на будь-якому життєвому шляху сім'ї.

Деякі психологічні особливості сімейних дисгармоній.

Сімейні дисгармонії виникають при неузгодженості взаємостосунків у сімейних парах за одним чи кількома вищезазначеними факторами. При цьому сили, що їх руйнують, переважають над тими силами, що їх об'єднують. Установки і мотивації подружжя як на життя, так і на сексуальні стосунки, як правило, лежать у центрі більшості дисгармоній сім'ї.

Необґрунтоване завищення самостійності того чи іншого члена сім'ї позитивно корелює з виникненням дисгармонії. Часто жінки, які мають привабливу форму тіла, обличчя, мають відповідно сформовану установку і використовують це для свого домінування в сім'ї. Результат відсутності критичності та скромності проявляється досить швидко. Дані досліджень (Васильченко Г. С.) свідчать про те, що немає достатньої відповідності між красою жінки та її сімейним щастям.

Так, найбільші вдалі шлюби складаються не у жінок з найвищим показником (на рівні "4" - рідкісна, "класична" краса), а у жінок із середніми і низькими показниками - від простої, неяскравої привабливості (рівень "З").

Звичайно, поділ на "красивих", "середніх" і "не дуже красивих" - умовний. Так, проведене нами опитування студентів щодо "Міс року" свідчить, що визнану журі в конкурсах "красуню" визнали лише 30,15 % студентів.

Основа нестабільного шлюбу "красунь" полягає не лише у високих вимогах до партнера, а й у відсутності їх. Як правило, вони не проявляють достатньої турботи, поваги, часто проявляють свою зверхність, холодність, небажання займатися домашніми справами; інакше кажучи, "не все те золото, що блищить".

Звичайно, із правил є винятки. Буває і навпаки, про що свідчить народна мудрість: "Яка вона зверху, така вона і всередині".

Тому актуальною проблемою виникнення дисгармонії сім'ї є не тільки форма, а й внутрішній світ як жінки, так і чоловіка, а саме: уміння та бажання знаходити спільну мову та спроможність йти на конструктивний діалог, вміння поступатися власними амбіціями. У цілому більш зрілими, на відміну від жінок, до конструктивного діалогу готові чоловіки. Йдеться, звичайно, не про формальний діалог і комунікативні відносини між чоловіком і жінкою. Таке спілкування нагадує двох акторів, що одягли маски, за якими не видно їх справжніх ставлень і переживань. Це гра, яка вигідна швидше з меркантильних позицій одному або обом партнерам.

Звичайно ж, коли сім'я створена на базі найціннішого після здоров'я - кохання, то така поведінка і спілкування виключені.

Найбільш ідеальна шлюбна пара має високий рівень взаємостосунків, коли у них створюється "єдиний узгоджений образ пари", що стає дієвим регулятором міжособистісних зв'язків. Суб'єктивно кожен своє "я" добровільно поєднує з "ми", коли переживання іншого привласнюються.

Разом з тим при дисгармоніях поведінка партнера, його слова суб'єктивно викривлені, заносяться до "конфлікту", особливо це стосується промахів і помилок. "Витяги З конфлікту" час від часу читаються партнеру або оточуючим. "Викривлення"у цитуванні промахів кожний партнер робить різні, створюється власний "міф" про причини своєї поведінки і поведінки партнера.

Так, відсутність почуття, яке зникло з роками (а, можливо, в одного з партнерів), за відсутністю особливих причин для розриву шлюбу може послужити банальна сварка: "Чоловік (60 років) затримується зі студентами, з якими має сексуальні стосунки". Пишуться відповідні заяви на розлучення. Частково доповнюються інформацією із "кондуїтів", а то й свідченням "добрих людей". Бувають і складні випадки у вирішенні розриву шлюбних стосунків. Звичайно, у цивілізованих суспільствах є інші шляхи вирішення проблеми. При вчасній кваліфікованій корекції стосунків у сім'ї, можливо, партнери проживали б без розлучень і більш вдало.

І все ж практика свідчить, що сім'я може зберегтися, і травмування психіки буде зведене до мінімального рівня за умови, коли обидва партнери зацікавлені у збереженні та покращенні сімейних стосунків. Інші шляхи безперспективні.

При цьому кожний з партнерів повинен визначитись у наступному:

  • а) чи цікавиться він (вона) почуттями та переживаннями іншого;
  • б) чи не ігнорує прохання і бажання іншого;
  • в) чи уважно слухає і враховує думку іншого;
  • г) чи можете пробачити провину і помилки один одному;
  • д) чи можете сформувати один одному бажання знаходитися разом протягом тривалого часу.

Звичайно, при невротичних акцентуаціях того чи іншого партнера усунути дисгармонію в сім'ї надзвичайно складно (Мітіна, 1978), оскільки невротизована особистість, у якої подразливість виникає підсвідомо, переорієнтувати своє ставлення до партнера без сторонньої терапевтичної допомоги не зможе.

В основі такої поведінки - не лише партнер, а й стан нервової системи, поза як особи, які мають такий же тип нервової системи та відповідний стан психіки, не розчаровуються партнером через "несуттєві помилки" і такі серйозні зміни в поведінці у них не виникають.

Акцентуйовані особи з низьким рівнем лабільності нервової системи реагують на партнера не тільки негативним ставленням, а й приниженням. У них самих знижується сексуально-еротична привабливість, особливо у жінок, повністю змінюється ставлення до сексуальних стосунків, які починають сприйматися як обов'язок. Жінка шукає причини уникнення можливого сексуального контакту з чоловіком.

У багатьох випадках спілкування подружжя перетворюється в суцільну лінію "з'ясування стосунків" - монологи, звинувачення, пошук істинного ставлення один до одного, мотивація вступу в шлюбні стосунки. В сексуальній сфері часто проявляється "феномен симуляції незгоди". Так, усі види неконструктивної мотивації (Цуканова Є. О., 1981) пов'язані з:

  • а) напруженістю в структурі "я", пов'язаною з почуттям власної неадекватності. Вона може виникати при завищених (таких, що не відповідають власним бажанням) очікуваннях і притяганнях, пов'язаних зі значущими для особистості сферами. Напруженість може бути також наслідком внутрішнього конфлікту, коли один із партнерів втратив потяг до іншого і продовжує співіснування у сім'ї з інших причин (неможливо залишити доньку чи сина-підлітка тощо, у тому числі чисто меркантильних);
  • б) через надто високе місце власної персони, "я" в системі цінностей сім'ї. Часто підвищена турбота про "я" провокується невдало і невідповідно до життєвих маршрутів сім'ї. Егоїзм і самозакоханість, які виникли в процесі виховання або професійного статусу, також можуть викликати дисгармонію у сімейних стосунках;
  • в) розвиток когнітивних (розумових, інтелектуальних) структур. Партнери повинні зрозуміти, що покращити стосунки у сім'ї, зняти напругу лише через сексуальну сферу - неможливо. Слід звернутися до "сенсу життя" і не шукати вирішення проблем через секс. Близька людина існує не лише для того, щоб покірно виконувати всі примхи і бажання, вона має право на власні емоції. Підтримка міжособистісних стосунків повинна переміститися з периферії свідомості в її центр. При такому підході можна сподіватися, що стосунки в сім'ї вдасться налагодити.

Виділяють декілька типів сімейних конфліктів (Мітіна Т. М., 1978):

  • 1. Конфлікти на підставі домінування, коли одному з партнерів необхідне визнання його лідерства. Влада проявляється не стільки в зовнішньому приниженні, керуванні по суті, а швидше у внутрішньому визнанні та прояві цього в присутності знайомих. Невизнання публічно призводить до емоційної реакції.
  • 2. Конфлікти з приводу турботи і опіки, які визначаються недостатньою здатністю партнерів задовольняти потребу один одного.

При цьому виділяють два варіанти:

  • а) один із подружжя чекає, що необхідна йому атмосфера буде повністю створена іншим, а той чекає опіки оточуючих і не хоче допомогти партнеру через індивідуальну спрямованість особистості;
  • б) потреба у самоствердженні одного із партнерів проявляється у прагненні до самостійності, бажанні самому вирішувати свої проблеми.

Ця потреба поєднується з прагненням партнера до генералізованої опіки, досягнення своїх цілей виключно за рахунок оточуючих.

  • 3. Конфлікти в сфері емоційного сприйняття:
    • а) невротично викривлена потреба в постійному захопленні і схильності близьких (чоловіка, дружини, дітей). Оскільки партнер задовольнити ці "примхи" не може, тому що готовий проявити лише "нормальні", "помірні" знаки уваги, то і його потреба в любові і повазі залишається не задоволеною;
    • б) форма емоційної підтримки не відповідає потребам людей, і поведінка партнера сприймається як поведінка незацікавленої людини, травмуюча та пригнічуюча. При обговоренні партнерами своїх проблем: - дебати неконструктивні;
    • - кожен налаштований на своє і не має бажання зрозуміти іншого;
    • - відсутність прагнення до вираження симпатії і заохочення; - домінують захисно-агресивні реакції;
    • - кожний бачить винуватця конфлікту в іншому;
    • - кожний хоче перешкодити партнерові поводитися так, як йому хочеться. Основа захисної поведінки приховується у невпевненості в собі. Мотиваційні

структури при цьому такі, що реалізація потреб одного із партнерів блокує можливість реалізувати потреби іншого. Замість усвідомлення і вирішення своїх проблем партнери залучають до порад інших людей (батьків, сестер, братів, друзів тощо), що, як правило, лише посилює ригідність установок. У них порушена здатність до сумісної діяльності, а найменша спроба дисонує з їх індивідуальними цілями. Якість виконання шлюбних ролей, як правило, залишається за межами усвідомлення. Вихід з такого положення - подружжя повинне спрямовувати свої зусилля на соціальну перцепцію, щоб бачити позитивні якості один одного, формувати бажання взаємодопомоги та взаємної підтримки.

Існує інша форма стосунків у сім'ї. Коли дисгармонія зовні не проявляється. Тут проявляється зовнішня згода, відсутні хронічні конфлікти і перебільшена турбота. Якщо інколи виникає спалах роздратування в одного партнера, це гаситься поведінкою іншого. Приводом для напруги можуть бути невдачі і труднощі на роботі, поява нових захоплень, зрада, алкогольні ексцеси, сексуальні порушення (вагінізм, фригідність, імпотенція).

Тут можливі конфлікти за умови, що:

  • - один із подружжя не поділяє прагнень іншого до професійного, соціального росту,
  • - тому що це входить у суперечності з його власною потребою головувати в сім'ї;
  • - потреба одного з партнерів у підтримці ідеалізованого власного образу стикається із прагненням іншого домінувати і водночас мати опіку;
  • - один партнер чекає від іншого досягнень, а той боїться діяти через невротичний страх перед невдачею;
  • - трикутник, або адюльтер - наприклад, жінка має двох партнерів: один де-юре, інший де-факто, і не може прийняти рішення на ту чи іншу користь. Особливо коли один з партнерів (де-юре) забезпечує матеріальну підтримку, а інший (де-факто) задовольняє емоційні й сексуальні погреби;
  • - конфлікт через жорсткі правила стосовно виконань шлюбних обов'язків. Умовно можна виділити ще одну форму стосунків у сім'ї, при якій проявляється

емоційне відчуження - необізнаність членів подружжя про внутрішнє життя один одного. Вимушена ізоляція внутрішнього світу подружжя може виникати під тиском зовнішніх обставин, що ускладнюють сумісну діяльність (проживання, наприклад, із деспотичними родичами, які керують парою) або в парах з авторитарними стосунками. У цих випадках емоційна ізоляція виникає в результаті жорсткого управління, в основі якого лежить насилля, диктат.

На жаль, джерела конфліктів шлюбними парами не усвідомлюються. Сексуальні дисгармонії тісно пов'язані з іншими, і передусім психологічного характеру. Корекція взаємин включає вивчення існуючих причин конфлікту, формування нових установок у стосунках між партнерами.

Головна складність при проведенні психотерапії сімейних дисгармоній - навчити подружжя об'єктивніше поставитись до себе і до партнера. На жаль, людина із всіх думок про себе вибирає одну - позитивну і більш принадну, ігноруючи будь-які спроби диференційно оцінити власну поведінку. Допомогу можна надати лише тому подружжю, яке хоче її отримати. В інших випадках - це марна витрата часу.

Таким чином, виникнення сім'ї, її розвиток та збереження є складним соціальним, психологічним та біологічним явищем суспільства. Здорова сім'я - здорове суспільство. В основі сімейних стосунків все ж таки залишається почуття, притаманне лише людині, - кохання. Звичайно, розглядати його слід у комплексі з іншими соціально-економічними та побутовими факторами. І все ж жодне побажання, поздоровлення не буде доброзичливо сприйняте, якщо у промові не прозвучить побажання здоров'я, сімейного благополуччя та любові. Цінність даного почуття важко визначити. При його наявності люди легше справляються з фізичними недугами, виходять переможцями з різних складних життєвих перипетій. Джейм Лінч, спеціаліст у галузі психосоматичної медицини пише: "Розбите серце - медичні наслідки одинокості". Враховуючи результати дослідження, він констатує, що одинокі, овдовілі або розлучені люди значною мірою більше піддаються хворобам, ніж ті, у кого є сім'я.

Люди, що проживають одиноко, але мають друзів, підтримують тісні стосунки з родичами, меншою мірою зношуються, менше з них вмирає від серцево-судинних захворювань, порівняно з тими, що розірвали або втратили стосунки з рідними, звичним становищем.

Результати наших досліджень свідчать про те, що рівень захворюваності серед робітників на серцево-судинні захворювання, виразку та хвороби ендокринної системи значно вищий серед осіб, які не мають сім'ї або проживають у сім'ї з низьким індексом задоволення від неї.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші