Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Національний (суспільний) продукт і проблеми його грошового виміру

Результатом кожного конкретного, одиничного виробництва є продукт або благо. Такі блага - матеріальні і нематеріальні - створюються кожним суб'єктом економічної діяльності. Оскільки національна економіка є сукупністю функціонування в її межах таких суб'єктів, то результатом її функціонування є сукупність створених усіма її суб'єктами благ протягом певного періоду часу (як правило, таким періодом є один рік). Ця сукупність і є національним, або суспільним, продуктом. Національний продукт є результатом поточного виробництва і в той же час виступає передумовою майбутнього виробництва. Цим забезпечується безперервність функціонування економіки. Щоб відновити дію факторів виробництва у новому відтворювальному циклі, потрібно досягти певної кількості та якісної результативності поточного процесу відтворення. Результати виробництва, що матеріалізуються у створеному продукті, стають факторами нового виробництва. Отже, функціональним призначенням національного продукту є збільшення та вдосконалення факторів виробництва, що є одночасно і задоволенням як особистих невиробничих, так і виробничих потреб суб'єктів національної економіки.

Національний продукт належить до най глобальніших узагальнюючих економічних категорій. Він відображає рівень розвитку продуктивних сил, ступінь суспільного поділу праці, співвідношення між різними сферами та секторами національної економіки. Він є носієм усієї сукупності економічних відносин суспільства. Немає такого економічного процесу, який би тією чи іншою мірою не був пов'язаний із рухом національного продукту.

З урахуванням вищезазначеного ООН докладає багато зусиль, щоб усі країни збирали відомості про свій національний продукт. Це дає змогу визначити рівень розвитку економіки країни, ефективність використання наявних у неї економічних ресурсів, здійснити порівняння між країнами, обгрунтувати рекомендації щодо перспектив розвитку національної економіки, її місця і ролі у світовому господарстві.

В умовах товарного виробництва і обміну національний продукт виступає у двоякій формі - натурально-речовій і грошовій, вартісній. За натурально-речовою формою національний продукт складається із засобів виробництва або інвестиційних товарів і предметів споживання або споживчих товарів. Конкретні види як перших, так і других створюються у відповідних галузях та підгалузях національної економіки. Тому за натурально-речовою формою національний продукт характеризується відповідною галузевою та внутрігалузевою структурою.

Розглянемо грошову, вартісну, форму національного продукту. В економічній теорії і господарській практиці використовуються різні форми виміру національного продукту. Це зумовлено різними теоретичними підходами до характеристики економічної діяльності та її результатів. Простежуються два методологічні підходи: класичний (об'єктивний) і неокласичний (суб'єктивний). Критерієм розмежування виступає визначення продуктивної праці (див. схему 12.6).

Засновниками першого підходу до визначення вартісної величини національного продукту були класики політичної економіки. Вони вважали, що продуктивною працею є лише праця, зайнята у матеріальному виробництві. Тому національний продукт є сукупністю товарів, створених у цій сфері. І при визначенні його вартісної величини потрібно враховувати лише вартість товарів, створених у матеріальному виробництві. Послуги сфери нематеріального виробництва, що надаються з використанням непродуктивної праці, не повинні враховуватись при визначенні вартісної величини національного продукту.

На цих теоретичних засадах здійснювалась грошова оцінка національного продукту в колишньому СРСР. Це була система балансу народного господарства, основи якої було закладено у 1920-1930 роках

Концепції визначення вартості величини національного продукту

Схема 12.6. Концепції визначення вартості величини національного продукту

російським економістом В. Леонтьєвим. Він дав основу для пояснення загального взаємозв'язку між будь-якою кількістю галузей економіки та розробив математичні методи їх оцінок. Цей метод носить назву "затрати-випуск".

За системою балансу народного господарства найзагальнішим показником національного продукту був сукупний суспільний продукт. Він визначався, як правило, сумою вартостей благ усіх первинних ланок виробництва - підприємств. Цей показник дає достатньо повну, зведену інформацію про функціонування національної економіки, її пропорції та взаємозалежності. Але така система мала суттєві недоліки. Найсуттєвішим з них було те, що вартісна величина національного продукту обмежувалась лише вартістю благ, створених у матеріальному виробництві. Процеси суспільного відтворення також не виходили за рамки сфери матеріального виробництва та балансу. По суті, не охоплювалась соціальна сфера економіки, роль якої з розвитком суспільства зростала і яка зосереджувала усе більшу кількість зайнятого в економіці населення. До того ж, визначення вартості величини національного продукту як сукупної вартості усіх галузей матеріального виробництва приводило до повторного обчислення, коли вартість окремих благ у процесі виробництва враховувалась декілька раз, що завищувало справжню вартісну величину національного продукту.

Тому в розвинутих країнах ринкової економіки перейшли до нової системи визначення грошової величини національного продукту - системи національних рахунків. її теоретичною основою є суб'єктивна концепція, згідно з якою будь-яка праця, що створює благо, яке має корисність, незалежно від сфери застосування, є продуктивною, і його цінність, або вартість, має враховуватись при визначенні грошової величини національного продукту. Тобто цією системою беруться до уваги всі види діяльності суб'єктів господарювання, пов'язані як з матеріальним, так і нематеріальним виробництвом.

При визначенні грошової величини національного продукту важливо уникнути так званого повторного рахунку. Національний продукт є сумою благ, створених усіма суб'єктами національної економіки. Найпростішим способом визначення його грошової величини є складання вартості усіх цих благ. Однак такий підхід не дозволяє зробити об'єктивну грошову оцінку національного продукту, бо в результаті поділу праці частина створених благ використовується як компонент інших благ. Тому вартість таких благ при простому складанні буде враховуватись декілька раз.

Цю залежність можна простежити на такому прикладі. Розглянемо процес виробництва хліба. Для спрощення припустимо, що єдиним компонентом, з якого виготовляється хліб, є борошно. Початок процесу виготовлення хліба здійснює фермер, який вирощує пшеницю і продає її мірошнику за ціною 1000 грн. Той переробляє її на борошно, яке продає будочнику за 1500 грн. Останній виготовляє з цього борошна хліб, який і реалізує за 2500 грн. Таким чином, вартість виготовленої цими трьома виробниками продукції становить 6000 грн (1000 + 1500 + 2500).

Але цю величину вартості не можна вважати дійсною вартістю створених благ. Справа у тому, що для виробництва хліба вартістю 2500 грн було використано пшеницю на суму 1000 грн і борошно на суму 1500 грн. Тобто в сумарній вартості благ, створених цими виробниками, вартість пшениці і борошна враховується декілька разів, що і завищує справжню вартість створеного продукту, яким є хліб. Щоб уникнути цього, потрібно вартість компонентів із цієї сумарної вартості вирахувати. І справжня вартість створеного продукту буде такою: 6000 грн - (1000 грн + 1500 грн) = 2500 грн.

Для усунення повторного рахунку при обчисленні грошової величини національного продукту виділяють проміжний і кінцевий продукти. До проміжного продукту належать товари та послуги, вироблені у поточному періоді і використані для виробництва у цьому ж періоді. Це сировина, паливо, енергія, комплектуючі вироби. Кінцевий продукт - це ті товари та послуги, створені у поточному періоді, що остаточно виходять за межі поточного виробництва і використовуються для особистого споживання, нагромадження (інвестицій), експорту та заміщення зношених засобів виробництва (амортизація). Тобто кінцевий продукт охоплює товари та послуги, що створюються протягом поточного періоду і не використовуються з метою проміжного споживання.

Отже, національний продукт - це загальна вартість благ, що вироблені протягом певного періоду як резидентами, так і нерезидентами за вирахуванням проміжного споживання. Одним із найзагальніших макроекономічних показників його виміру є валовий внутрішній продукт.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші