Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Основи фінансового менеджменту
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління грошовими активами підприємства

Одне з головних завдань в управлінні обіговим капіталом полягає у прискоренні його обігу. Це дає змогу розширити фінансові можливості фірми без залучення додаткових зовнішніх джерел коштів. Методом розв'язання цього завдання є раціональне розміщення обігового капіталу на всіх стадіях операційного циклу. Найбільшою проблемою сучасних підприємств є нестача готівкових коштів. Обсяг коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства, безпосередньо впливає на рівень його абсолютної ліквідності (платоспроможності). Фінансові менеджери мають приділяти значну увагу розробленню політики управління грошовими активами, яка полягає, з одного боку, в оптимізації їх обсягу для забезпечення сталої платоспроможності, а з іншого - в отриманні додаткових прибутків від зберігання коштів на депозитних рахунках чи вкладання у короткострокові фінансові інвестиції.

Процес управління грошовими активами охоплює такі етапи:

  • - оцінювання потреби в грошових активах підприємства в попередньому періоді;
  • - оцінювання ступеня участі грошових активів в обіговому капіталі;
  • - оптимізація середнього залишку грошових коштів;
  • - вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів;
  • - забезпечення ефективного використання вільного залишку грошових коштів.
  • - побудова ефективної системи контролю грошових активів підприємства.

Щоденний фінансовий менеджмент фірми ґрунтується на оперативному управлінні грошовими потоками з урахуванням таких принципів:

  • а) збалансованості обсягів грошових потоків;
  • б) синхронності формування і руху грошових потоків у часі;
  • в) зростання залишків коштів.

В оперативному управлінні грошовими потоками розрізняють три види залишків коштів:

  • 1) операційний, який створюють для забезпечення поточних виплат, пов'язаних із виробничо-господарською діяльністю підприємства;
  • 2) страховий, зумовлений потребою підтримувати постійну платоспроможність підприємства за невідкладними зобов'язаннями;
  • 3) інвестиційний, який використовують для здійснення ефективних короткострокових вкладень.

Період, протягом якого підприємство не має готівкових ресурсів, називають фінансовим циклом, або часом обігу коштів. На його основі можна обчислити фінансово-експлуатаційні потреби підприємства (ФБП), тобто потреби в чистому обіговому капіталі. їх розраховують як різницю між сумою коштів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість, і сумою кредиторської заборгованості, або як різницю між поточними активами і поточними пасивами (чистий обіговий капітал). На ФБП впливають такі фактори, як тривалість виробничо-збутового циклу, сезонність виробництва, темпи зростання виробництва, ринкова кон'юнктура, розмір і норма доданої вартості тощо.

Фінансово-експлуатаційні потреби підприємства можна розраховувати за різними методами. Поширеним є метод визначення ФЕП у відсотках до виручки від реалізації. Наприклад, якщо величина ФЕП дорівнює 40%, це означає, що підприємство 146 днів на рік (365 * 0,4) працює лише на покриття своїх експлуатаційних потреб.

Основні етапи обігу коштів у процесі виробничої діяльності показано на рис. 5.6.

Етапи обігу грошових засобів

Рис. 5.6. Етапи обігу грошових засобів

Тривалість фінансового циклу (ТФЦ) у днях обігу розраховують за формулою:

ТФЦ = ТОЦ - ЧОК = ЧОЗ + ЧОД - ЧОК, (5.4)

де ТОЦ - тривалість операційного циклу, ЧОК - час обігу кредиторської заборгованості, ЧОЗ - час обігу виробничих запасів, ЧОД - час обігу дебіторської заборгованості.

Для обчислення ЧОК, ЧОЗ і ЧОД використовують формули:

де Т - тривалість періоду, за якою вираховують середні показники (як правило, рік, тобто Т - 365 днів).

Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси законсервовано v запасах і дебіторській заборгованості. Оскільки підприємство сплачує рахунки постачальників з тимчасовим лагом, час, протягом якого кошти вилучено з обігу, тобто фінансовий цикл, менший від операційного на середній час обігу кредиторської заборгованості. Скорочення операційного і фінансового циклів розглядають як позитивну тенденцію. Якщо операційний цикл можна скоротити за рахунок прискорення виробничого процесу і обігу дебіторської заборгованості, то фінансовий - за рахунок вищезгаданих факторів і певного (некритичного) сповільнення обігу кредиторської заборгованості.

Перед підприємством, у якого готівкові активи перевищують оптимальний обсяг, постає проблема ефективного їх використання. Насамперед необхідно визначити частину готівкових ресурсів, яку без зростання ризику зменшення ліквідності можна розмістити на депозитному рахунку чи вкласти в короткострокові цінні папери. Цей обсяг коштів можна обчислити через питому вагу середнього залишку грошових коштів у виручці попереднього періоду. Якщо тенденція цього періоду зберігатиметься, обсяг грошових коштів, які можна вивільнити з обігу, вираховують як добуток питомої ваги середнього залишку грошових коштів та розміру очікуваної виручки. Економічно виправдане розміщення страхового залишку на поточному депозитному рахунку, а інвестиційного - на строковому депозиті.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші