Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Товарознавство arrow Основи рослинництва і тваринництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Масті, відмітини та прикмети

Масті, відмітини і прикмети є головними ознаками, що дозволяють візуально розрізнити одну тварину від іншої, встановити відповідність конкретної тварини документами, які на неї представляються.

Знання основ генетики мастей дає можливість планувати одержання тварин бажаної масті, попередити загибель коней певного генотипу, контролювати достовірність походження.

В даний час доказано, що багато генів, які обумовлюють масть впливають на стан здоров'я і продуктивність коней. Так, сірі коні частіше інших хворіють на меланосаркому, тварини із білими кінцівками — на мокреці (дерматит під щітками). Відомо кілька мутацій масті, які в гомозиготному стані спричиняють загибель лошат.

Забарвлення шкіри і волосся визначає пігмент меланін, який має дві основні форми: чорно-коричневий є умеланін і червоно-жовтий феомеланін. Крім типу пігменту, забарвлення визначає структура волосся, розподіл пігменту за його довжиною тощо.

Масть коней зумовлена взаємодією багатьох генів.

Ворона масть — голова, тулуб, кінцівки, грива і хвіст чорного забарвлення.

Різновидністю вороної масті є ворона в загарі. Тварини цієї масті мають більш світле, як наче вигорівше волосся, від чого корпус брудно-бурого кольору при чорній голові та кінцівках.

Гніда масть — руда шерсть тулуба з чорними гривою, хвостом і кінцівками. Відтінки шерсті можуть бути від жовтих, рудих до коричневих. Розрізняють світло-гнідих, золотисто-гнідих та темно-гнідих коней.

Руда масть — відтінки тулуба від блідо-золотистого до каштанового. Грива і хвіст можуть бути світліше або темніше. Розрізняють темно-руду, руду і світло-руду. Темно-руді коні забарвлені в темно-коричневий колір. Грива і хвіст можуть мати такий же колір або бути світлішими. Руді мають яскраво жовте, червоне та світло-коричневе забарвлення. Світло-руді коні мають жовте, світло руде забарвлення.

Руді коні із білою гривою та хвостом називаються ігреневими. Ігренева масть може бути світло- та темно-ігренева. При світло-ігреневому варіанті корпус темно-рудий, грива і хвіст — майже білі, димчасті. Темно-ігренева масть характеризується шоколадного кольору тулубом і значно світлішими гривою і хвостом.

Від рудих коней можна одержати тільки рудих нащадків.

Сіра масть характеризується чередуванням білого і чорного волосся по всьому тілу. Відтінки можуть змінюватись від світлих до темних. Колір шкіри чорний. Лошата при народженні мають темне забарвлення, яке наближається до вороної, гнідої чи рудої мастей. З віком вони стають сірими, майже білими.

Процес утворення сірої масті починається із появи п'ятен білого забарвлення, які мають форму так званих "яблук". Сірий волос може бути покритий бурими невеличкими плямами. Тоді масть називають сірою в гречку. Інколи плями мають руде забарвлення. В такому випадку масть називається форелевою.

Бура масть — освітлена ворона. Тварини з таким генотипом забарвлені в колір від темно-коричневого (каштанового, кави) до буро-чорного. Хвіст і грива з домішками чорного волосся і темніше корпусу. Має темний і світлий відтінки.

Булана масть — результат зміни гнідої масті. Коні цієї масті мають жовтуватий або пісочний відтінок тулуба і голови. Грива, хвіст і кінцівки нижче скакального і зап'ястного суглобів чорні. Інколи по хребту — темний ремінь.

Солова масть — освітлена руда. Тварини з таким генотипом мають жовто-пісочного кольору тулуб, голову і ноги. Чілка, грива і хвіст такого ж або світлішого забарвлення. Шкіра і копита у коней солової масті сірого кольору.

Ізабеллової масті тварини мають жовтувато-молочне, кремове забарвлення корпусу, гриви і хвоста. Коні мають пігментовану рожеву шкіру, світлий копитний ріг. Очі також забарвлені в світлі кольори — від бурштинового до світло-блакитного.

У тварин саврасової масті чітко виражений "ремінь" по спині, зеброїдність кінцівок, темні плями на лопатках. Така масть характерна для місцевих порід, успадкована від диких предків. В залежності від базової масті розрізняють вороно-саврасу, гнідо-саврасу і рудо-саврасу масті.

Вороно-савраса, або мишаста масть характеризується мишастим, або попілнястого кольору тулубом. Чілка, грива, хвіст і кінцівки нижче зап'ястного та скакального суглобів чорні. В ділянці паха волосся освітлене. На спині — ремінь.

Гнідо-савраса масть. У коней цієї масті значно освітлений корпус. Забарвлення основної масті більш блякле. На спині — ремінь. Ноги як і у гнідих до зап'ястного і скакального суглобів чорні, але забарвлення нерівномірне. На внутрішньому боці кінцівок бурі і сірі пряді. Кінець морди, навколо очей і черево освітлені.

Рудо-савраса називається також каурою мастю. Забарвлення тулуба світло-руде, блякле, на кінці морди, навколо очей, під грудьми та на череві забарвлення світліше. Грива і хвіст із рудого і бурого волосся. По хребту ремінь. На кінцівках може бути зеброїдність.

Чала масть — до волосся основної масті рівномірно примішані білі волосся. Розрізняють вороно-чалу, гнідо-чалу та рудо-чалу масті.

Ряба масть — тварина має крупні білі плями неправильної форми, нерівномірно розподілені по тілу.

Чубара масть — плямиста. Дрібні плями рудого, коричневого чи чорного кольору розміщені по тулубу.

Масті коней об'єднують в п'ять груп:

  • - одноколірні — ворона, руда, біла, солова;
  • - двоколірні — каракова, гніда, булана, ігренева;
  • - із зональним забарвленням — савраса, мишаста;
  • - змішаного білого та забарвленого волосу — сіра, чала;
  • - плямисті — чубара, ряба.

Відмітини — це природжені плями чи смуги різної величини та форми на голові, тулубі і кінцівках коня. Маленьку білу пляму на лобі називають зірочкою, більшу — зіркою, довгу вузьку на переніссі — проточиною, широку проточину — лисиною.

Проточина буває вузькою та широкою, рівною та хвилястою, суцільною та переривчастою, зміщеною ліворуч чи праворуч, може закінчуватись на переніссі, на губі.

Дуже великі варіації відмітин на кінцівках. Білизна буває лише на вінчику, на п'ятці копита, підіймається до півбабки чи путового суглоба, досягати 1/3, 1/2 та 2/3 п'ястя, плесни, передпліччя та гомілки. Вона може доходити до зап'ястя та скакального суглоба і вище них.

Прикмети — це зовнішні індивідуальні ознаки, крім відмітин, які зберігаються на протязі всього життя тварин. Це можуть бути де пігментовані очі, плями на райдужній оболонці ока, травматичні пошкодження, тощо. Плями, що виникли в результаті натирання шкіри сідлом чи хомутом, попругою чи шпорою до прикмет не відносять.

Масті, відмітини та прикмети коней детально описують письмовім та графічним способом. Письмовий опис відмітин та прикмет має бути чітким, без коментарів типу "без відмітин". Перший опис проводять після народження лошати при заповненні акту приплоду. Потім — при відлученні, бонітуванні, відправленні до іподрому, реалізації, при внесення до державної книги племінних тварин.

Аллюри

Алюр — це спосіб і форма пересування коня за допомогою чергування періодів підтримки і відштовхування ногами при опорі об землю і згинання і розгинання їх в безопорній фазі.

До основних аллюрів відносяться крок, рись, галоп, інохідь.

Крок. Найбільш повільний алюр, при якому кінь спирається об поверхню по черзі кожній з чотирьох ніг. Рух кроком починається з поштовху задньою ногою. Якщо крок починається з відштовхування задньою правою ногою, то потім піднімається передня ліва, далі піднімається задня ліва і нарешті передня права. Довжина кроку коливається від 0,8 до 1,2 м; частота — близько 100 кроків в 1 хв. Швидкість кроку у ваговоза 4-5 км/год, у коней швидких аллюрів — 6-7. При русі кроком кінь менше стомлюється і проявляє найбільшу силу тяги.

Рись. Швидкий алюр в два темпи з фазою безопорного руху, причому ноги коня спираються об поверхню діагонально.

Якщо рух починається з лівої задньої ноги, то за нею відразу піднімається права передня, потім права задня і ліва передня. Швидкість середньої рисі приблизно в 2 рази більше швидкості кроку. Швидкість тихої рисі складає 9-10 км/год середньою — 11-13, швидкою — 14-15 км/год. Найбільш жвава рись властива рисакам.

Інохідь. Швидкий алюр в два темпи з фазою безопорного руху. Але на відміну від рисі при інохіді по черзі відриваються від землі і ставляться на неї односторонні кінцівки — передня і задня праві і передня і задня ліві. На інохіді спостерігаються бічні похитування тулуби, що роблять цей алюр нестійким. Іноходці на крутих поворотах часто втрачають рівновагу, а на нерівних дорогах спотикаються. Коні на інохіді проявляють меншу силу тяги, чим на рисі, із-за чого вони малопридатні для роботи в збруї з великим вантажем. Іноходці найбільш зручні для швидкої їзди в легких екіпажах і для використання під сідлом. Швидкість до 10 км/ч. Під сідлом вони проходять за добу до 120 км. Довжина кроку при інохіді коротша, а частота більша, ніж при рисі. Тому швидкість руху на інохіді іноді вище, ніж на рисі.

Галоп. Найбільш швидкий стрибкоподібний алюр в три темпи з фазою безопорного руху. При цьому спочатку спирається на землю одна із задніх ніг, а потім до неї приєднується друга задня одночасно з діагональною передньою і нарешті після відриву від землі задньою, початкуючою рух, спирається тільки одна діагональна їй передня, після чого слідує фаза безопорного руху. Швидкість коня на галопі в середньому 1520 км/год. По швидкості і характеру рухи розрізняють галоп манежний (короткий), польовий укорочений (кентер) і жвавий (кар'єр).

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші