Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Людина і світ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД

Формаційна модель всесвітньої історії розроблена К. Марксом. Відповідно до неї, людство від однієї стадії, за марксистською термінологією - формації, рухається до іншої, більш високої і, таким чином, ніби піднімається сходами прогресу. Суспільно-економічна формація - це сукупність усіх сторін життя суспільства на відповідному ступені розвитку.

К. Маркс виділяв три суспільно-економічні формації: первинну (первісну, архаїчну); вторинну (економічну, засновану на приватній власності); третинну (комуністичну). Історичний розвиток постає як послідовна зміна суспільно-економічних формацій.

Вирішальну роль у розвитку суспільства, відповідно до марксистської теорії, відіграють виробничі (економічні) відносини. Вони виступають базисом формації, що визначає надбудову суспільства, тобто пануючі ідеї і погляди та відповідні їм організації. Перехід від однієї формації до іншої викликається протиріччями, що виникають у способі виробництва: розвинені продуктивні сили вимагають змін у сформованих економічних відносинах, а потім і у всій надбудові. Це протиріччя в суспільстві, заснованому на приватній власності, набирає форму класової боротьби, де одні класи прагнуть утримати колишній порядок речей, інші прагнуть до рішучих перетворень. Вищою формою класової боротьби є соціальна революція. її перемогою, як вважав К. Маркс, і знаменується перехід до нової, комуністичної формації. Послідовник Маркса В. Ленін вважав створення теорії формацій найбільшим завоюванням суспільної думки.

Формаційний підхід, який ще недавно розглядався у вітчизняному суспільствознавстві як єдино правильний, сьогодні сприймається багатьма критично. Насамперед піддається сумніву його універсальність, застосовність до всіх країн і епох. Далеко не всі історичні факти "укладаються" у формаційну схему. Наприклад, одночасно з рабовласницькими державами Середземномор'я існували племена, що знаходилися на стадії первісного, архаїчного ладу, а також суспільства східного типу. Теоретично рабовласницький лад є наступним за родовим ладом ступенем розвитку, у реальній же історії обоє вони існували в одну історичну епоху. При цьому загибель рабовласницьким державам принесли народи і племена, що знаходилися на більш примітивному ступені розвитку.

Не вписуються в рамки формаційного підходу і багато сучасних явищ. Уявлення про досяжність у доступному для огляду майбутньому комуністичної фази розвитку багато хто вважає утопічним.

ХВИЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Критикуючи марксистську теорію формації, ряд дослідників, проте, підтримує саму ідею виділення стадій у світовому історичному процесі. Ось,- приміром, якою бачиться всесвітня історія О. Тоффлеру. 10 тисяч років тому почалася перша хвиля великих змін. Вона перетворила племена кочівників в осілих селян. Ця аграрна революція поклала початок цивілізаційному етапу людської історії. Таким чином, першою стадією світової цивілізації стало аграрне або традиційне суспільство. Потім, приблизно 300 років тому, у Західній Європі почалася промислова революція. її результатом стало перетворення аграрного суспільства в індустріальне. І знову істотно змінився спосіб життя людей. Сьогодні ми спостерігаємо третю хвилю змін, що не менш глибока, ніж промислова революція, але протікає значно швидше. Світ вступає в стадію постіндустріального інформаційного суспільства.

Подібну схему суспільно-історичного розвитку запропонував інший американський соціолог У. Ростоу. Він виділяє п'ять стадій розвитку, дві з яких є проміжними, що забезпечують перехід до нової фази розвитку:

  • 1. Традиційне суспільство. Це аграрні суспільства з досить примітивною технікою, перевагою сільського господарства в економіці, станово-класовою структурою і владою великих земельних власників.
  • 2. Перехідне суспільство. На цьому етапі розвитку відбуваються досить бурхливі зміни в суспільному житті: росте сільськогосподарське виробництво" з'являється новий вид діяльності - підприємництво і відповідний йому новий тип заповзятливих людей, складаються централізовані держави, посилюється національна самосвідомість. Усе це готує передумови для переходу суспільства до нового ступеню розвитку.
  • 3. Стадія "зрушення" із промисловими революціями і наступними за ними соціально-економічними і політичними перетвореннями.
  • 4. Стадія "зрілості", пов'язана з розвитком науково-технічної революції, ростом значення міст і чисельності людського населення.
  • 5. Ера "високого масового споживання". її найважливіша риса - значний ріст сфери послуг, виробництва товарів споживання і перетворення їх в основний сектор економіки.

Сьогодні прихильники стадіально-цивілізаційного підходу, з огляду на економічні фактори розвитку, усе більше значення надають духовним цінностям суспільства. Так, постіндустріальне суспільство характеризується, в першу чергу, такими поняттями, як "знання", "інформація", "освіта", "наука".

Стадіально-цивілізаційний підхід широко використовується в сучасному суспільствознавстві, хоча багато хто визнає його слабкі сторони. Так само як і формаційний підхід, він схематичний, слабко враховує особливості розвитку окремих країн і регіонів. Критикується і ставлення до західного суспільства як до "локомотива історії"" що прокладає шляхи розвитку всього людства.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші