Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЛОГІЧНО-ТЕЗОВИЙ ВИКЛАД ПИТАНЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "МАКРОЕКОНОМІКА"

Становлення, розвиток та сучасний стан макроекономічної науки

Макроекономіка в сучасному розумінні її змісту бере свій початок із теорії Дж. Кейнса. Як зазначає В.Д. Лагутін, макроекономіка як наука виникла разом із виходом праці Дж. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.).

Починаючи з 1930-1940-х років макроекономічна наука розвивається на основі гострих дискусій і одночасно пошуку синтезу (компромісу) між ідеями кейнсіанців і неокейнсіанців [1, с.94].

В. М. Тарасевич виділяє три етапи еволюції макроекономічної думки [2, с. 66-75].

Першу спробу макроекономічного аналізу здійснив у 1576 році француз Жан Боден, який обґрунтував зміну рівня цін (тобто інфляцію) результатом зміни співвідношення між кількістю товарів і грошей.

Макроекономічну спрямованість мали дослідження англійських економістів В. Петті і Г. Кінга, які біля трьохсот років тому вперше у світовій практиці здійснили розрахунки й дали оцінку національного доходу Англії і Франції.

Подальшого розвитку макроекономічний аналіз набув у XVIII ст. у працях французької школи фізіократів. Основоположник цієї школи Франсуа Кене розробив макроекономічну модель господарського кругообороту, так звану "Економічну таблицю" (1758 р.)[3]. Ця таблиця відображала загальну картину кругообороту товарів і послуг для основних секторів економіки і класів суспільства і давала уявлення про механізм функціонування економіки в цілому. Однак Ф.Кене не дав пояснення, як в економіці забезпечуються "природні закони", тобто, вчений не розкрив механізму саморегулювання економіки.

На це запитання відповіли представники класичної теорії, відповідно якій здатність ринку до саморегулювання, до досягнення так званого природного порядку в економіці забезпечується за допомогою механізму ціноутворення.

Макроекономіка розвивалася згідно з класичною теорією. Але світова економічна криза в 1929-1933 рр. не підтвердила основного постулату класичної теорії - здатності ринкової економіки до швидкого самовидужання, що викликало недовіру до неї.

Дж. Кейнс піддав гострій критиці класичну теорію, вперше висунув ідею про те, що розвинена економіка досконалої конкуренції автоматично не тяжіє до стану повної зайнятості, що в конкурентній економіці не існує механізму, який би забезпечував повну зайнятість. Він довів, що макросистема має специфічні особливості, які не дозволяють використовувати для її дослідження стандартний рівноважний аналіз.

Дж. Кейнс уперше сформулював макроекономічну теорію у формі моделей, у яких змінні та зв'язки між ними виражені так, щоб їх можна було математично формалізувати і перевірити.

Центральна ланка теорії Дж. Кейнса - "принцип ефективного попиту" в органічній єдності з проблемою досягнення повної зайнятості. Економічна активність визначається рівнем сукупного попиту в економіці, а зростання попиту здатне привести безробіття до найнижчого рівня. При цьому головним чинником зростання сукупного попиту є експансіоністська макроекономічна політика держави. Держава стимулює попит або збільшенням своїх видатків, або розширенням грошової маси.

Поряд із регулюванням заробітної плати Дж. Кейнс розглядає такі важливі інструменти регулювання сукупного попиту, як фіскальна і монетарна політика. Фіскальну політику він вважає найважливішою, а регулювання за допомогою монетарних важелів - недостатньо надійним. Головним інструментом економічної політики держави для управління сукупним попитом є, на думку вченого, державний бюджет. Під час економічної кризи держава має скорочувати податки і збільшувати державні видатки навіть за рахунок зростання державного дефіциту, тобто посилюючи сукупний попит. За економічного зростання держава, навпаки, має збільшувати податки і обмежувати видатки [1, с.96].

Позитивні аспекти вчення Дж. Кейнса розвинули посткейнсіанці Насамперед, це здійснено у працях Е. Хансена, Е. Домара, Н. Калдора, Дж. Робінсон, П. Сраффи та ін. [4, с.97].

Подальший розвиток кейнсіанської макроекономіки пов'язаний з ідеями неокласичного синтезу. Найвідомішими представниками неокласичного синтезу є американські економісти П. Самуельсон і Дж. Хікс. Вони намагалися поєднати кейнсіанство з неокласичним напрямом. Держава, на їхню думку, має спрямовувати свої дії, насамперед:

  • - проти монополізації економіки (недосконалої конкуренції);
  • - проводити антициклічне регулювання шляхом стимулювання економічного зростання, пом'якшення економічного спаду, опосередкованого впливу на ринковий механізм конкуренції за допомогою податків, боротьби із стагфляцією тощо.

На підставі оновлення кейнсіанства виникають різні його модифікації (неокейнсіанство). Як зазначає В.Д. Лагутін, незважаючи на всю проблемність нових ідей, у цілому вони виявилися досить плідними [5, с.97-98].

Як зазначалося, макроекономічна наука розвивається і на основі неокласичних ідей.

До Дж. Кейнса неокласична теорія була пов'язана головним чином з мікроекономічними розробками. Початком класичної теорії макроекономіки є закон ринків Ж.Б. Сея [6].

Мікроекономічні засади сучасних неокласичних моделей макроекономіки сягають ідей Л. Вальраса, його закону: сукупна сума попиту в економіці за вартістю дорівнює сукупній сумі пропозиції, або суми доходів і витрат у суспільстві збігаються.

Одним із перших в економічній теорії поставив питання про необхідність проведення чіткого розмежування між "статикою" і "динамікою" Дж. Ст. Міль. На цій підставі в макроекономіці виокремлюються короткостроковий і довгостроковий періоди. Динаміка в теорії макроекономіки означає аналіз, в основі якого лежать часові лаги (випередження і відставання). Звідси використання в макроекономічних моделях диференціальних рівнянь.

Важливими засобами осмислення макроекономічної рівноваги стали криві попиту і пропозиції за А. Маршаллом ("маршалліанський хрест") [7].

У другій половині XX століття центральною проблемою в неокласичній макроекономічній теорії стає монетаризм (М. Фрідмен, К. Бруннер, А. Мельцер). В основі монетаризму лежить постулат, згідно з яким найпотужнішим фактором, що впливає на економічну активність, є зміна грошового запасу [8, с.573].

Важливе місце в сучасній неокласичній теорії макроекономіки посідає поняття природного рівня безробіття (безробіття має певний природний рівень, який визначається факторами, що не залежать від макроекономічної політики).

Віхою в розвитку неокласики після кейнсіанської революції стала поява теорії очікувань. У макроекономічному середовищі, яке об'єктивно характеризується невизначеністю, аналіз економічної поведінки суб'єкта передбачає обов'язкове врахування очікувань.

Вагомим внеском у теорію економічного зростання стала неокласична модель Р. Солоу. Вчений відійшов від ідеї нерівноваги короткострокового характеру і поставив на перший план дослідження довгострокових тенденцій економічної динаміки.

Прихильники теорії економіки пропозиції (М. Фельдстайн, Г. Гільдер, А. Лаффер) вважають, що глибокі порушення економічного зростання та зайнятості не можуть бути пояснені тільки або сукупним попитом, або регулюванням грошової маси. Причиною цього, на їхню думку, є недооцінка сукупної пропозиції, її регулювання, і пропонують через фіскальну політику, передусім через податковий механізм, впливати й на сукупну пропозицію, тобто в кінцевому підсумку на реальний обсяг виробництва.

Отже, сучасна макроекономіка не має єдиної домінуючої теорії. Вона спирається на ряд теорій, котрі взаємодоповнюють одна одну і дають практикам можливість вибору. Сьогодні загальновизнаним стало сприйняття синтезу моделей економічного розвитку (монетаризму. кейнсіанства і його модернізаційних варіантів), пристосування до умов конкретної країни, до її специфіки.

Примітки

1. Лагутін В.Д. Теорія макроекономіки і макроекономічної політики // Економічна теорія. - 2007. - №2. - С.94 - 106.

Впродовж 1971-1989 років у Лондоні було видано 30-томне зібрання творів Дж. Кейнса (Keynes J.M. The Collected Writings of John Maynard Keynes / eds D. Moggridge and E. Johnson. 30 vols. - London: Macmillan, 1917-1989).

2.Тарасевич В. M. Предмет макроекономіки // Економічна теорія. - 2006. - №3. - С. 66-88.

Змістом І етапу (IV тис. до н. є. - XVII ст. н. є.) є зародження, становлення і нагромадження окремих, переважно не систематизованих макроекономічних ідей, понять, узагальнень, поява перших концепцій, а також формулювання відповідних практичних рекомендацій правителям.

На II етапі еволюції (XVIII - перша третина XX ст.) макроекономічна думка стає невід'ємною складовою класичної політичної економії, марксизму, неокласики та інституціоналізму. Притаманні І етапу тенденції закріплюються, з'являються нові концепції, перші теорії. Поступово наукова макроекономічна проблематика набуває відносно самостійного статусу в межах політичної економії, економікс та науки про народне господарство.

На НІ етапі еволюції (перша третина XX ст. - теперішній час) макроекономіка виділяється в самостійну науку, бурхливо розвивається, а її досягнення використовуються для розробки державної економічної політики.

3. Небава М.І. Теорія макроекономіки. Навчальний посібник. - Київ: Видавничий Дім "Слово", 2003. - С.37-39.

"Економічна таблиця" Ф.Кене відображала загальну картину кругообороту товарів і послуг для основних секторів економіки і класів суспільства і давала уявлення про механізм функціонування економіки в цілому. Свою модель господарського кругообороту Ф. Кене побудував за аналогією з циклом кровообігу людини, оскільки сам за фахом був лікарем. Вчений виходив з того, що в процесі кровообігу органи людського тіла нерозривно пов'язані один з одним. При цьому кожний орган, виконуючи в кровоносній системі свою особливу функцію, еквівалентно обмінюється своєю "роботою" з іншими органами і завдяки цьому бере участь у відтворенні всього організму.

  • 4. Посткейнсіанство розвинуло позитивні аспекти вчення Дж.Кейнса, усунуло деякі притаманні йому недоліки, більшою мірою пристосувалося до вимог реальної економічної дійсності післявоєнного періоду (Лагутін В.Д. Теорія макроекономіки і макроекономічної політики // Економічна теорія. - 2007. - №2. - С.97).
  • 5. Посткейнсіанці зробили висновок про багатоманітність конфігурації кривої Філліпса, поглибивши розуміння взаємодії між ринком праці та інфляційними процесами; розвинули макроекономічну теорію відкритої економіки. З кінця XX століття активно розвивається інституціональна макроекономічна теорія, яка робить акцент на залежності агрегованих результатів від поведінкових змінних і структури економічної влади. Неоінституціоналісти, як і кейнсіанці, підкреслюють, що механізм цін не може працювати за вальрасівським зразком, тобто на основі механізму виразити так: виробництво не тільки збільшує пропозицію товарів, а й завдяки необхідному покриттю витрат виробництва також породжує попит на ці товари. Отже, пропозиція породжує адекватний собі попит, а продукти сплачуються за продукти. Характеристику ідеї Сея про те, що пропозиція створює відповідний попит, сформулював Дж. Кейнс (Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег // Антология экономической классики: В 2-х т. - Т. 2. - М., 1992. - С.149, 155).
  • 7. На підставі маршалліанського "хреста" (перетину кривих попиту і пропозиції) обґрунтовуються ідеї "самоочищення" ринку від надмірного попиту і надмірної пропозиції, усталеності рівноважної ціни, ролі цін як ринкових сигналів, завдяки яким покупці та продавці отримують відповідну інформацію про кон'юнктуру ринку. Важливим досягненням теорії А. Маршалла було обґрунтування закону спадної граничної віддачі факторів виробництва.
  • 8. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. І. Дзюб. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. - 670 с.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші