Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Міжнародні валютно-кредитні відносини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сучасні міжнародні фінансово-кредитні відносини

Основні види та риси руху капіталу

Однією з необхідних умов ефективного функціонування ринкової економіки є мобільність факторів виробництва, їх спроможність переходити з галузі в галузь у пошуках більш високого рівня прибутку. Різні фактори виробництва характеризуються різним ступенем мобільності - від нульового (земля, природні ресурси) до дуже високого (капітал).

Коли йдеться про міжнародний рух капіталу, то мається на увазі головним чином переміщення у міжнародному масштабі капіталу в грошовій формі, що є фінансовими потоками між кредиторами і позичальниками, які перебувають у різних країнах, або між власниками і підприємствами, що їм належать, розміщеними за кордоном.

Розрізняють два основні види руху капіталу:

  • - вивезення підприємницького капіталу - довгострокові іноземні інвестиції, спрямовані на створення за кордоном філій, дочірніх компаній та спільних підприємств;
  • - рух позикового капіталу - міжнародний кредит (позика в грошовій чи товарній формі), що надає кредитор однієї країни позичальникові іншої країни із визначенням строків повернення та сплати процентів.

Головні риси сучасної міграції капіталів:

- підвищення ролі держави у вивезення капіталу; держави самі стають активними фінансовими експортерами;

посилення міграції приватного капіталу між промислово розвинутими країнами;

- збільшення частки прямих іноземних інвестицій - капіталовкладень у закордонні підприємства, що забезпечують контроль інвестора над ними.

Економічні наслідки міжнародного руху капіталу

Теорії міжнародного руху капіталу розглядають його як фактор виробництва. Згідно з ними, основна причина вивезення капітальних ресурсів - різниця в нормах прибутку в різних країнах. Різниці у рівнях граничного продукту капіталу дають поштовх до їх його міграції, що в подальшому приводить до їх згладжування. Ця теорія може бути виражена формулою капіталізації потоку доходів:

де К - загальна вартість активу;

Р - прибуток, отриманий завдяки вкладеному активу; г -норма прибутку. р

Звідси г = -.

Рух капіталу триватиме доти, доки норми прибутку в обох країнах не зрівняються.

Щоб показати вплив міжнародного запозичення і кредитування на добробут, розглянемо умовний приклад руху капіталу між двома країнами (рис. 9.1). Причини переливання капіталу з країни в країну можуть бути різноманітними (у тому числі й політичними, особливо якщо йдеться про державні кредити), але зважатимемо на те, що єдиною причиною, яка спонукає капітал переміщуватися з країни в країну, є різниця в рівнях прибутку на капітал.

Схема руху капіталу між країнами

Рис. 9.1. Схема руху капіталу між країнами

На графіку по горизонтальній осі відкладається обсяг наявного в обох країнах капіталу, а по вертикальних осях - рівень прибутку на вкладений капітал (процентна ставка г). Сукупний капітал у двох країнах становить розмір 00'. Криві МРКА і МРКБ показують динаміку граничної продуктивності капіталу, що визначає обсяг попиту на капітал, а площа під кривими граничної продуктивності капіталу - обсяг виробленої продукції за різних обсягів інвестованого капіталу.

Припустимо, що в країні А значний запас капіталу (відрізок ОА), але можливості для прибуткового інвестування обмежені. Тому, якщо весь капітал інвестований у національну економіку (міжнародні фінансові операції заборонені), за такого запасу капіталу конкуренція між інвесторами змушує їх погоджуватися на відносно низький рівень прибутку в 4 % річних (точка /) на кривій МРКА). У цьому випадку обсяг продукції, що виробляється за допомогою цього капіталу в країні А, відповідає площі (а + & + с + й + е + /).

У країні Б запас капіталу значно менший (відрізок ОА), але е можливості для прибуткових інвестицій, оскільки гранична продуктивність капіталу висока. За незначного обсягу інвестицій конкуренція між позичальниками сприяє встановленню високого рівня прибутковості капіталу в 10 % річних (точка .Р на кривій МРКВ). Обсяг виробництва у країні Б становитиме площу (і + і + к).

Припустимо, що всі обмеження на міжнародний рух капіталу зняті. Якщо ступінь ризику за кредитних операцій в обох країнах однаковий, то власникам капіталу в країні А буде вигідно давати кредити країні Б, де на фінансовому ринку сформувалася більш висока норма прибутку на капітал. У свою чергу позичальники країни Б віддаватимуть перевагу кредитам із країни А, оскільки там ставка процента нижча. Капітал почне переливатися з країни А в країну Б, що сприятиме збільшенню пропозиції капіталу та зниженню процентної ставки на ринку країни Б і її підвищенню на ринку країни А. Якщо немає обмежень на рух капіталу, то його переливання з країни в країну має привести до вирівнювання граничної продуктивності і рівнів прибутковості капіталу в країнах А і £ (точка Е). Припустимо, що новий рівноважний рівень прибутку на капітал становить 7 % річних. Обсяг капіталу, інвестованого в країну А, скоротиться до ОВ, а обсяг капіталу країни А, наданого в кредит країні Б, становитиме ВА. Сукупний обсяг виробництва у двох країнах збільшиться на розмір № + А). Цей виграш пояснюється тим, що частина капіталу країни А знайшла собі більш прибуткове застосування у країні Б.

У країні А обсяг виробництва за рахунок інвестицій всередині країни тепер становитиме площа (а + Ь + с + <і). Крім того, країна А одержує прибуток на вкладений в економіку країни Б капітал під 7 % річних, що відповідає площі (е + f + g). Таким чином, за вільної міграції капіталу країна А одержує чистий виграш у розмірі

У країні Б обсяг виробництва за рахунок інвестицій власного капіталу всередині країни не змінився і становить площу (к + і+/). Однак тепер країна одержує додатковий прибуток від використання капіталу країни А ^ + К). Частину цього прибутку країна Б виплачує кредиторам з країни А у вигляді процента (область але інша його частина є чистим прибутком країни Б (область Л)1.

Отже, міжнародне кредитування приносить додатковий прибуток І країні-кредитору, і країні-позичальнику, тобто є взаємовигідним. Однак так само, як і у випадку з міжнародними товарними потоками, міжнародні потоки капіталу поділяють суспільство на тих, хто виграв, і тих, хто програв. У країні-кредиторі виграють власники капіталу, що одержують можливість давати позики під вищий процент, а позичальники програють, оскільки змушені за взятий кредит платити дорожче. Протилежна картина спостерігається у країні, яка отримує іноземний капітал: позичальники виграють, але кредитори зазнають збитків у результаті більш жорсткої конкуренції на фінансовому ринку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші