Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Чи призводить стимулювальна політика до падіння сукупного обсягу виробництва?

Інша важлива риса нової класичної моделі полягає в тому, що стимулювальна політика, така, як збільшення темпу зростання грошової маси, призводить до зменшення сукупного обсягу виробництва, якщо населення очікує ще сильнішої стимулювальної політики, аніж та, що застосована. За такої умови несподіванка в політиці буде негативною, і обсяг виробництва впаде. Творці політики не можуть бути впевнені, чи їхня політика спрацює в запланованому напрямі.

Щоб побачити, як стимулювальна політика призводить до зменшення сукупного обсягу виробництва, повернімося до інструментарію сукупних попиту і пропозиції з графіка 30.3. Початково економіка перебуває в точці 1, на перетині А01 та А^, з обсягом виробництва Уп та рівнем цін Р|. Тепер припустімо, що населення очікує, що ФРС збільшить пропозицію грошей для того, аби перемістити криву сукупного попиту в положення А02. Як ми бачили на графіку 30.2, крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч у положення А?2, бо сподіваються, що рівень цін зросте до Р2. Припустімо, що стимулювальна політика, запланована ФРС, фактично зазнає невдачі порівняно з тим, на що сподівалися, тому крива сукупного попиту переміщується праворуч тільки в положення Ай2.. Економіка переміщуватиметься у точку 2', на перетині кривої сукупної пропозиції А£2 і кривої сукупного попиту АВ2.. Наслідок помилкових сподівань полягає в тому, що обсяг виробництва падає до У2', в той час як рівень цін зростає скоріше до Р2", аніж до Р2. Стимулювальна політика, що менш ефективна, ніж передбачено, веде до змін у обсязі виробництва, прямо протилежних тим, на які сподівалися.

ПОРАДА

Оволодіння новою класичною макроекономічною моделлю, а також некласичною моделлю раціональних сподівань у наступному параграфі вимагає практики. Переконайтеся, чи ви можете зобразити криві сукупних попиту і пропозиції, які пояснюють, що відбудеться в кожній моделі, коли проводиться стимулювальна політика, котра є (1) непередбаченою; (2) передбаченою; (3) менш ефективною, ніж сподівалися.

Значення моделей для творців політики

Нова класична модель з її теоремою неефективності політики дає два важливих уроки щодо того, як урядовці повинні проводити політику: (1) вона висвітлює різницю між впливами передбачених і непередбачених політичних кроків; (2) вона демонструє, що творці політики не можуть наперед знати наслідків своїх рішень, бо не знають про сподівання населення щодо цих рішень.

Насамперед ви можете подумати, що урядовці все ще здатні використовувати політику для стабілізації економіки. Якщо вони збагнули сподівання громадськості, то можуть знати, який вплив матиме їхня політика. Існує дві пастки для такого висновку: по-перше, майже неможливо дізнатися, якими є сподівання громадськості, адже чисельність населення США перевищує 250 млн. чол. Друга пастка полягає в тому, що навіть якби усе ж було можливим дізнатися про ці сподівання, то творці політики натрапляють на інші ускладнення: люди мають раціональні сподівання і намагаються розгадати, що урядовці планують зробити. Сподівання громадськості не залишаються незмінними, коли творці політики намагаються здивувати їх,- люди переглянуть свої прогнози, і політика не матиме прогнозованого впливу на обсяг виробництва.

Куди ведуть нас ці положення теорії раціональних сподівань? Чи повинен персонал ФРС та інших установ, що виробляють політику, спакуватися, замкнути двері офісів і піти додому? У певному розумінні, так. Нова класична модель означає, що дискреційна стабілізаційна політика не може бути ефективною і може мати небажані впливи на економіку. Намагання урядовців застосувати дискреційну політику може створювати стан нестабільності, що веде до не прогнозованих політичних рішень, які, в свою чергу, спричиняють небажані коливання сукупного обсягу виробництва навколо природного рівня. Для усунення цих небажаних коливань ФРС та інші установи, що виробляють економічну політику, повинні відмовитися від дискреційної політики і створювати так мало політичних несподіванок, наскільки це можливо.

Як ми бачили з графіка 30.2, навіть коли передбачена політика не чинить впливу на сукупний обсяг виробництва у новій класичній моделі, то ця політика справді впливає на рівень цін. Прихильників нової класичної макроекономіки турбує передбачена політика, і вони пропонують, щоб правила проведення політики були складені таким чином, щоб рівень цін залишався стабільним. Одна звичайна пропозиція для досягнення цієї мети, а також для зменшення невизначеності щодо політики, полягає в тому, що керівні грошово-кредитні установи мають дотримуватися правила постійного темпу зростання грошової маси. За цим правилом, такий темп зростання кількості грошей відповідає стабільним цінам. Багато прихильників нової класичної макроекономіки підтримують, зрештою, цей припис монетаристів для проведення політики.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші