Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Антикризовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Висновки до Теми 3

  • 1. Ризик в управлінні - це економічна категорія, що характеризує цілеспрямовану діяльність системи управління підприємством в умовах невизначеності за яких існує імовірність відхилення від поставлених цілей.
  • 2. Наразі право на ризик закріплюється в законодавчих актах за суб'єктами ринку. Так у законі України "Про підприємницьку діяльність" ризик персоніфікується по відношенню до кожної підприємницької структури. Але недосконалість діючого законодавства призводить до штучного створення проблеми правового аспекту ризику.
  • 3. Ризик породжується ще багатьма суб'єктивно-об'єктивними факторами. Основними з яких є:
    • o розвиток науково-технічного прогресу;
    • o невизначеність, не стаціонарність ринкового середовища;
    • o непередбачуваність політичних подій;
    • o непередбачуваність, індивідуальність поведінки людини.

Отже невизначеність має як об'єктивну так і суб'єктивну основу, вона незалежна від способу виробництва та виду діяльності і є домінуючою умовою виникнення ризику.

  • 4. Ризик в підприємницькій діяльності є підґрунтям виникнення кризових явищ в підприємстві.
  • 5. В умовах ринку для підприємств існує ціла система ризиків. Вони взаємообумовлені, впливають один на одного і в той же час до певної міри автономні із-за чого можуть стати носіями суперечливих тенденцій. Запропонована в нашому дослідженні класифікація ризику є інструментом дослідження проблем ризику в управлінні, побудови на цій основі відповідних механізмів їх вирішення та розробки практичних рекомендацій.
  • 6. Управління ризиком для профілактики криз і банкрутства передбачає:
    • o використання усіх можливих (допустимих) з моральної та правової точок зору засобів для того щоб уникнути чи знизити ступінь ризику, що пов'язаний із значними (катастрофічними) збитками;
    • o контроль ризику, коли немає можливості уникнути його цілком (якщо це суттєвий ризик), оптимізація ступеню ризику, чи максимально можливе зниження обсягів та ймовірність можливих збитків;
    • o свідоме прийняття (збереження) чи навіть збільшення степеня ризику у випадку, коли це має сенс.
  • 7. Традиційно існуючи методи аналізу ризику поділяють на два взаємодоповнюючий один одного види - якісній та кількісний. Чим досконалішими є методи дослідження та оцінювання ризику, тим меншим стає чинник невизначеності.
  • 8. Проблема специфічної обумовленості рішень, що містять ризик полягає в визначення допустимої схильності до ризику системи управління та регулювання її поведінки в ризикових ситуаціях. Схильність до вибору тієї чи іншої стратегії з урахуванням величини показника "ризик" для кожного керівника (системи управління), індивідуальний показник.
  • 9. Очевидно, що схильність до ризику системи управління не може бути величиною незмінною. Вона повинна знаходитись в прямій залежності від рівня ризикозахищеності підприємства та ймовірності і розмірів коливань позитивних та негативних результатів альтернативних стратегій.
  • 10. Дослідження економічного механізму виникнення і шляхів запобігання кризових станів на підприємствах в умовах України показало, що під економічним механізмом прийнято розуміти ланцюг послідовних взаємозалежних економічних явищ. Як і всякий економічний механізм, механізм виникнення кризового стана "запускається" суб'єктами, що ініціюють вихідні економічні явища. Під впливом цих вихідних явищ починається процес проходження одного за іншим у визначеній послідовності ланцюжка взаємозалежних економічних явищ, наприкінці якого наступає завершальне явище - кризовий стан. У якості вихідних можуть виступати численні і різноманітні по характері і силі початкового імпульсу економічні явища, що ініціюються агентами як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.
  • 11. У розвитку будь-який організації існує імовірність настання кризи, що обумовлюється не тільки помилками в стратегії управління, недостатнім увагою до проблем розвитку або поразки в конкурентній боротьбі, але і такими об'єктивними чинниками, як коливання ринкової кон'юнктури, періодична модернізація технології, зміни в організації виробництва, зміна персоналу або зовнішні економічні умови, а нерідко - і політична обстановка. Будь-яке управління організацією повинне бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ймовірності і небезпеки кризових ситуацій.
  • 13. Метою антикризового управління є розробка і першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів, які інтенсивно впливають на завершальне явище, що призводять до кризового стану. Виходячи з концепції антикризового розвитку підприємства, ключовими аспектами антикризового управління нею є:
    • а) прогнозування криз;
    • б) фінансово-економічне регулювання кризових процесів;
    • в) правове регулювання кризового розвитку;
    • г) конфліктологія (визначення й оцінка джерел і причин кризи);
    • д) менеджмент у кризових ситуаціях або в умовах погрози кризи, тобто ризику.
  • 13. Ризик визначається як можливість утрати частини ресурсів і/або недоотримання прибутків у порівнянні з рівнями і значеннями, розрахованими виходячи з передумов про найбільш раціональне використання ресурсів і прийнятого сценарію розвитку ринкової кон'юнктури. Ризик у підприємницькій діяльності виконує ряд функцій із який виділяють такі: інноваційна, регулятивна, захисна й аналітична.
  • 14. В процесі управління ризиком особливий інтерес представляє механізм оцінки підприємницького ризику, за яким розраховується ризик, що впливає на результати підприємницької діяльності. Оцінка ризику - це визначення кількісним або якісним способом розміру (ступеня) ризику. В процесі прийняття підприємницького рішення в будь-якій сфері діяльності (відкриття нової справи, укладання угод на покупку і/або продаж товарів і послуг, вкладення тимчасово вільних коштів у новий проект, одержання кредиту тощо) перед підприємцем постає завдання вибору тільки одного, який би відповідав його вимогам. Для цього підприємцю необхідно проаналізувати всі можливі варіанти рішення і їхнього наслідків.

У загальному плані існуючі методи оцінки підприємницького ризику можна розділити на наступні:

  • o статистичний метод оцінки;
  • o метод експертних оцінок;
  • o використання аналогів;
  • o комбінований метод.
  • 15. Для підприємця не завжди представляється можливим розрахувати підприємницький ризик за допомогою розглянутих вище методів. Це зв'язано, як правило, з нестачею інформації, часу, а іноді і з неможливістю проведення даного розрахунку через відсутність необхідних навичок чи досвіду. Тому особливий інтерес представляє оцінка підприємницького ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства. Це один із самих доступних методів відносної оцінки ризику як для підприємця-власника фірми, так і для його партнерів. Фінансовий стан фірми - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити фінансову усталеність підприємства, що у свою чергу є критерієм оцінки ризику.
  • 16. Існують різні методи управління ризиками в антикризовому менеджменті, але найважливішими з них є три: диверсифікація, страхування ризиків і передача ризиків, оскільки ці методи найбільш дієві в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
  • 17. Профілактичні заходи хоча і знижують ймовірність ризику, але не в змозі нейтралізувати всі пов'язані з ним негативні фінансові наслідки.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші