Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Як К. Маркс трактує капітал?

Від розгляду сутності грошей Маркс переходить до визначення сутності капіталу, досліджуючи перетворення грошей у капітал. "Капітал - це гроші, - наголошує Маркс, - але гроші - це ще не капітал".

У "Капіталі" можна знайти трактування капіталу.

По-перше, вже у визначенні категорії "капітал" її сутність порівнюється Марксом із "засобами експлуатації робітника і встановлення влади капіталіста над робочою силою", тобто капітал розглядається як система капіталістичної експлуатації найманої праці.

По-друге, капітал трактується як самозростаюча вартість, коли "приєднуючи до мертвої предметності товарів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість - минулу, уречевлену, мертву працю - в капітал, у самозростаючу вартість, в оживлене чудовисько, яке починає "працювати" ніби під впливом любовної пристрасті, що його охопила", примножуючи застосовану у виробництві вартість.

По-третє, Маркс доводить, що капітал приносить прибуток (самозростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість, тобто вартість понад вартість самої робочої сили. Тільки той робітник для капіталіста продуктивний, який виробляє додаткову вартість, тобто слугує самозростанню капіталу.

Обґрунтуйте положення К. Маркса про органічну будову капіталу

Новим для політичної економії стало положення Маркса про органічну будову капіталу, яке передбачає поділ капіталу на дві вартісних частини: постійний капітал - вартість засобів виробництва - і змінний капітал - вартість робочої сили. Саме через ці категорії Маркс переходить до характеристики більш важливого для нього поняття - норми експлуатації найманої праці, яку він визначав через співвідношення додаткової вартості та змінного капіталу, тобто як норму додаткової вартості.

Що таке основний і оборотний капітал за К. Марксом?

Основний і оборотний капітал Маркс розглядає в другому томі "Капіталу", коли йдеться про кругообіг капіталу та його оборот. Відмінність між основним і оборотним капіталом Маркс вбачає в тому, що перший переносить свою вартість на продукт по частинах, а другий - одразу. Основний капітал (вартість засобів праці) - це частина постійного, а оборотний капітал (вартість предметів праці та робочої сили) включає як елементи постійного капіталу, так і увесь змінний капітал.

Дайте аналіз марксистської теорії додаткової вартості

Виробництво додаткової вартості - вузлова проблема першого тому "Капіталу", фундаментальне положення теоретичного аналізу відносин двох основних класів: найманих робітників і капіталістів - власників засобів виробництва.

  • 1. За Марксом, товар, по-перше, здатний задовольняти потреби людей, тобто володіє споживною вартістю; по-друге, виробляється для обміну, здатний обмінюватися на інші товари, тобто має вартість. В основі цієї двоєдиної властивості лежить висунуте Марксом положення про двоїстий характер праці. В умовах товарного виробництва праця виробників є, з одного боку, конкретною працею, що створює споживну вартість, а з іншого - абстрактною працею, що створює вартість. Праця - творець вартості - є працею не для себе, а для інших, для обміну, для продажу на ринку.
  • 2. В основі вартості товару лежить тільки одне джерело, один виробничий фактор - праця найманих робітників. Усі товари є продуктами людської праці. Вимірником цінності товарів слугують витрати робочого часу, причому не індивідуальні, а суспільно необхідні, усереднені витрати.
  • 3. Найманий робітник одержує за свою працю заробітну плату. Заробітна плата покриває витрати, необхідні для підтримки і відновлення фізичних і моральних сил, для нормального функціонування працівника.

Заробітна плата оплачує не працю, а специфічний товар - робочу силу. Особливість робочої сили полягає в тому, що вона має властивість створювати продукт (товар), вартість якого вища за вартість самої робочої сили, тобто того, що необхідно для підтримання життя робітника і його родини.

4. Отже, капіталіст, наймаючи робітника, оплачує його здатність до праці та здобуває право змусити його трудитися більше того часу, який потрібний робітникові для забезпечення певного мінімуму життєвих засобів. У результаті утвориться різниця між вартістю виготовленого працею робітника товару і вартістю робочої сили - заробітною платою, сплачуваною капіталістом як "ціна" товару "робоча сила". Ця різниця і становить додаткову вартість - частину матеріалізованої в товарі праці робітника, що привласнюється безоплатно власником підприємства.

"Таємниця" експлуатації, за Марксом, полягає в тому, що робоча сила, як будь-який товар, має дві властивості: вартість і споживну вартість. Додаткова вартість є не "відрахуванням з праці робітника" (як вважав Д, Рікардо), а результат еквівалентного обміну. Робоча сила продається і купується за вартістю, але її вартість ("ціна") нижча, ніж вартість створюваного нею продукту.

Все обґрунтування сутності розглянутого процесу - логічне продовження і "розгортання" вихідних постулатів про двоїстий характер праці та два фактори товару.

5. Додаткова вартість лежить в основі доходів власників капіталу - підприємницького прибутку, торгового прибутку, відсотка.

Критики Маркса вважають, що його теорія додаткової вартості є свого роду теоретичною конструкцією, яка не враховує, що підприємницька праця, праця з управління, організації виробництва також є джерелом цінності товару, створює дохід. Трудова (однократна) теорія вартості, яка лежить в и основі, не узгоджена з практикою, тому що праця різнорідна і відрізняється не тільки за витраченим часом, а й за результатами. Звертається увага на те, що форми експлуатації можливі та існують навіть у тих умовах, коли учасники виробничого процесу е рівноправними суб'єктами відносин власності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші